Вибір співвідношення часу вдих: видих - штучна вентиляція легенів в інтенсивній терапії

Сучасні респіратори (РО-5, РО-6, «Спірон», «Фаза» і ін.) Забезпечені пристроями, що дозволяють регулювати співвідношення вдих: видих в досить широких межах. У літературі існують серйозні розбіжності з питання про оптимальні величинах цього співвідношення. Більшість авторів закликає скорочувати вдих для зменшення шкідливого впливу ШВЛ на гемодинаміку [Blazek G., Zimpfer М., 1984, і ін.]. Б. П. Максимов (1978), J. М. К. Spalding і А. С. Crampton-Smith (1963) вважають, що при співвідношенні 1: 2 і навіть 1: 3 поліпшується розподіл повітря в легенях. Однак в останні роки з`явилися повідомлення про доцільність подовження з цією метою вдиху по відношенню до видиху (до 4: 1) [Lachman В. et al., 1980 Danzmann E. et al., 1980]. Існує також думка, що співвідношення вдих: видих не впливає на, розподіл повітря в легенях [Lee Т. С., 1984].
Вивчення кривих швидкості потоку (V) і тиску в трахеї (Рт) при різних співвідношеннях часу вдих: видих показує, що короткий вдих викликає значне збільшення швидкості і пікового тиску в порівнянні з подовженим вдихом (рис. 43, а-д). Згідно з даними N. A. Bergman (1972), при збільшенні швидкості потоку погіршуються вентиляційно-перфузійні відносини в легенях. Крім того, ряд авторів [Зільбер А. П., 1978- Loh L., Sykes М. К., 1978, і ін] встановили, що надмірне скорочення вдиху (1: 5) несприятливо позначається на гемодинаміці малого кола кровообігу і механічні властивості легких.
Нами встановлено, що подовження фази вдиху при стабільній тривалості дихального циклу призводить до підвищення розтяжності легких (С) (рис. 44, в) і зниження опору дихальних шляхів (R) (рис. 44, г), зменшення РаСO2 (рис. 44, б), але одночасно і до деякого зниження РаO2 (рис. 44, а). Останнє знижується також при зменшенні співвідношення вдих: видих до 1: 6. Суттєвого впливу цього співвідношення на гемодинаміку ми не виявили.

Мал. 43. Криві швидкості потоку (V) і тиску в трахеї (Рт) при співвідношеннях вдих: видих 1: 6 (а), 1: 4 (б), 1: 3 (в), 1: 2 (г) і 1: 1 (д).
Однак в клінічній практиці ми не раз відзначали, що хворі з масивною крововтратою і зниженим об`ємом циркулюючої крові краще переносили ШВЛ при співвідношенні 1: 3 і 1: 4. Навпаки, хворі на пневмонію, бронхіальну астму, «шоковим легким» легше адаптувалися до респіратора при співвідношенні 1: 1.
Грунтуючись на літературних даних і результатах власних спостережень, ми рекомендуємо при гіповолемії, непорушених механічні властивості легких і погано піддається корекції гіпоксемії вкорочення вдиху (1: 3-1: 4). Однак при співвідношенні менше 1: 4 гіпоксемія знову посилюється.
Мал. 44. Вплив співвідношення часу вдих: видих на гази артеріальної крові і механічні властивості легких. Пояснення в тексті.
При зниженій розтяжності легких, підвищення бронхіального опору і стійкою гіперкапнії доцільно збільшувати тривалість вдиху по відношенню до видиху (1: 1).