Частота гипоспадии - гіпоспадія і її лікування
Відео: гипоспадию. Уролог. Андролог. Сексопатолог. Олексій Корнієнко
Відео: Гудков А В - Комбінована одномоментна Буккальная пластика уретри при гіпоспадії
Серед лікарів існує думка про те, що гипоспадия зустрічається дуже рідко. Однак ця думка не відображає справжнього стану справ, скоріше воно свідчить про ступінь авторитету установи серед населення в даному питанні і зокрема про те, наскільки успішно воно займається лікуванням гипоспадии (П. П. Паренаго).
Психотравма від свідомості статевої неповноцінності, боязнь відкрити цю неповноцінність і переконання більшості хворих в безперспективності лікування змушують їх звертатися до лікарів з великою обачністю. Тому необхідно строго розмежовувати питома вага хворих гипоспадией в стаціонарі і справжню частоту серед чоловіків. Про останню можна скласти уявлення на основі даних вивчення новонароджених і матеріалів розтинів, а також оглядів організованих груп населення.
Кемпбелл наводить досить високі цифри частоти гіпоспадіі- 1 на 100 новонароджених. Гальбрехт (Halbrecht), провівши обстеження 1600 новонароджених, виявив гипоспадию у 8 (1: 200). Серед дорослих частота гипоспадии кілька зменшується, можливо, через те, що частина хворих, обтяжена, окрім гипоспадии, іншими пороками, гине в дитинстві, а можливо, через ухилення таких хворих від огляду.
Найбільш достовірні засновані на результатах патологоанатомічних досліджень дані К. Сміта (Smith С.), згідно з якими гипоспадия зустрічається з частотою 1 на 300-500 розтинів. Ренес і Бьюсон, Бек, Гейм, Кронахер, Н. А. Богораз (Rennes і Bouisson, Beck, 1901, Heim, Kronacher), використовуючи дані, отримані під час огляду солдатів і призовників, вважають, що гипоспадия у дорослих зустрічається в середньому з частотою 1 на 300-500 чоловіків. Це переконливо спростовує думку про те, що гипоспадия потрапило до рідкісних захворювань.
Викликають подив матеріали, що характеризують питому вагу гипоспадии в стаціонарі. Досить навести такі цифри (зібрані в відділеннях на 30-50 ліжок): Мак Індо (Me. Indoe) за 16 років оперував 43 хворих, Шефер і Ербс за 24 роки - 62, Йогансон та Маршалл (Iohanson і Магschall) за 12 років - 58, Ерделі (Erdelyi) за 22 роки - 104, Вербейн (Wehrbein) за 15 років - 21 і т. д.
Правда, в останні роки з`явилися повідомлення, засновані на більш значних даних, накопичених за відносно невеликі терміни. Так, Гевен і Літц (Havens і Litzow) оперували 51 хворого за 3 роки, а Ф. Буріан - 460 хворих за 30 років, Латтімер і Хубард (Lattimer і Hubbard) серед 2063 хворих дитячої урологічної клініки за 11 років спостерігали 175 хворих, які страждають вродженими аномаліями зовнішніх статевих органів, з них гипоспадия зустрілася 104 рази, що становить 5% всіх хворих. Ці цифри, нам здається, більш точно відображають дійсний стан справ і свідчать про необхідність активно залучати хворих гипоспадией до лікування і ширше пропагувати можливості успішного відновлення функцій при цьому важкому захворюванні.
Залежність зверненнями хворих в клініку від її авторитету в даному питанні добре видно і на нашому матеріалі. За 5 років, з 1953 по 1958 рр., В клініці перебувало на лікуванні двоє хворих гипоспадией. У 1959 р, як тільки клініка почала серйозно займатися цією проблемою, прооперовано 6 хворих. У 1960 р - 23, в 1961 р - 30, а за 8 місяців 1962 року - 22 хворих.
Наші дані виявили також ще одна обставина: лікуванням цих хворих, очевидно, ніхто серйозно не займається і більшість хворих живуть, обтяжені своєю фізичною неповноцінністю. Про недостатню увагу до гипоспадии говорить і той факт, що у вітчизняній літературі фундаментальних робіт по гипоспадии, заснованих на великому матеріалі, ні-ті ж роботи, які опубліковані, засновані, як правило, на поодиноких спостереженнях (В. Вадовський, Н. І. Голубєв, Н. Ф. Домбровський, Д. Зейлігер, Ф. І. Синіцин, М. Тарабухін, І. Н. Шапіро, М. Я. Хазан і ін.).
