Диференціація вогнища патологічної активності суб-і супратенторіальні розташування - клінічна електроенцефалографія
Проблема диференціації між пухлинами полушарной і заднечерепной локалізації нерідко виникає при аналізі і зіставленні неврологічних і електроенцефалографічні даних. Труднощі в цій диференціації зустрічаються іноді і у невропатолога і у фізіолога при обстеженні одних і тих же хворих, у яких без додаткових прийомів неможливо відмежувати первинні локальні симптоми від вторинних дислокаційних і загальномозкових. Якщо під час запису «спонтанних» ЕЕГ немає чіткого уявлення про сторону і локалізації первинного вогнища, рекомендується залучення функціональних навантажень (див. Главу VII) з метою виявлення прихованого або нечіткого вогнища патологічної активності в великих півкулях або виявлення вторинних локальних змін ЕЕГ при пухлинах задньої черепної ямки . Питання ускладнюється тим, що міжпівкульна асиметрія ЕЕГ, т. Е. Щодо стійке переважання патологічної активності на одному боці, зустрічається не тільки при супра-, але і при субтенторіальної локалізації осередкової поразки.
Патогенез цих асиметрій неоднороден- він може бути обумовлений механічним впливом пухлини на великі півкулі через мозочок намет або нейродинамическими порушеннями, що йдуть з більш ураженої півкулі мозочка або з більш зміненої половини стовбура.
Наявність подібних асиметрій на ЕЕГ призводить в ряді випадків до помилкової локалізації пухлини заднечерепной ямки, розцінює як пухлина потилично-скроневої або лобової області. Залучення функціональних навантажень дозволяє виявити ряд особливостей, що вказують на вторинний характер зазначеної аномалії ЕЕГ. Пред`явлення світлових і звукових ритмічних подразнень, особливо в поєднанні з дегідратацією, виявляє у хворих з пухлинами задньої черепної ямки нестійкість і недостатню виразність переважання патологічної активності на одному боці. При наявності локальних псевдоочагових змін також виявляється нестійкість їх вираженості: вони спостерігаються то в задніх, то в передніх відділах півкуль, то праворуч, то ліворуч, то раптово зникають і змінюються майже нормальним альфа-ритмом. Після дегідратації асиметрія і локальні «псевдоочагі» зазвичай зникають.
У тих же умовах первинно-півкульний вогнище патологічної активності при супратенторіальні локалізації пухлини демаскує внаслідок іншого характеру реактивних змін в зоні вогнища але порівняно з реакціями в інших ділянках кори великих півкуль. На тлі зменшення дифузних дельта-хвиль в результаті дегідратації більш рельєфно буде проявлятися зона первинного вогнища патологічної активності в великих півкулях. Ці дані можуть підкріплювати припущення клініциста про наявність полушарной, а не субтенторіальної локалізації вогнищевого ураження мозку. Актуальність цих питань наочно представлена в спеціальній клініко-фізіологічної роботі Данг Дін Хуана (1959), який показав велике значення методу ЕЕГ для диференціації пухлин мозочка і лобових часток у всіх випадках сумнівного діагнозу, а також для обґрунтування при зіставленні з клінічними даними показань до артериографии, вентрікулопункціі і вентрикулографії.
Для підтвердження первинного ураження мозочкових структур перспективної безсумнівно є розробка прийнятного і простого методу реєстрації електроцеребеллограмми (ЕЦГ) через покриви черепа. Незважаючи на обнадійливі результати досліджень електричної активності мозочка, проведених І. М. Іргером, Е. С. Голмасской і Л. A. Корейша (1949, 1959), Я. К. Гасанова (1968), Р. А. Куузом (1967, 1968), недостатньо широке використання методу ЕЦГ в повсякденній практиці пояснюється насамперед складністю і хворобливістю попередніх маніпуляцій перед введенням голок в окістя луски потиличної кістки. Запропонований Я. К. Гасанова варіант із застосуванням пластинчастих електродів, що фіксуються пластиром над проекцією мозочка, адекватний лише для реєстрації ЕЦГ у дітей. Отримані цим автором дані при реєстрації ЕЦГ у дітей з пухлинами гемисфер мозочка дозволили йому в залежності від стадії розвитку і гістологічної структури пухлини виявити зниження амплітуди або навіть повна відсутність частих потенціалів (18-30 коливань в секунду) в ЕЦГ на стороні поразки. При одночасної реєстрації ЕЦГ і ЕЕГ потиличних, тім`яних і лобових областей в спокої і при функціональних навантаженнях (світлова і проприоцептивная імпульсація) показана значно менша амплітуда дельта-хвиль, що відводяться з зони ураження мозочка, в порівнянні з дельта-хвилями, що реєструються від потилично-тім`яних і потилично-скроневих областей.
Недостатньо чітка вираженість вогнищевих дельта-хвиль в ЕЦГ, а також закономірне виявлення реактивних змін в різних областях кори великих півкуль при пухлинах в області задньої черепної ямки обґрунтовують не ізольовано реєстрацію ЕЦГ при діагностиці пухлин мозочка, а в поєднанні з ЕЕГ, особливо при аферентних подразненнях .
Корисність ЕЕГ-інформації при диференціальному діагнозі суб-і супратенторіальні пухлин не підлягає сумніву, якщо враховувати, що дані ЕЕГ в неясних випадках, з одного боку, виявляють, підтверджують або заперечують наявність первинного вогнища патологічної активності в великих півкулях, з іншого боку, показують вторинний характер асиметрії і «псевдоочагових» змін ЕЕГ при пухлинах задньої черепної ямки.
