Особливості еег при ураженні стовбура мозку на рівні задньої черепної ямки - клінічна електроенцефалографія

Дослідження ЕЕГ дітей з пухлиною задньої черепної ямки (Smith, G. Walter, l.aidlow, 1940- Daly et al., 1953- Т. О. Фаллер, 1957- Dyken et al., 1964- І. В. Введенська, В . В. Хохлова, 1968 Я. К. Гасанов, 1969, і ін.) показують, що найбільш характерною особливістю зміни електричної активності кори при зазначеної локалізації патологічного вогнища є наявність загальномозкових і стовбурових змін біопотенціалів при відсутності чітких вогнищевих порушень.
Роботами Cobb (1955), Т. Г. Хандріковим (1952), А. П. Ромаданова
та інших авторів показано, що при пухлини задньої черепної ямки гіпертензія, що виникає внаслідок оклюзійної гідроцефалії, викликає на ЕЕГ дитини більш грубі патологічні зміни, ніж це зазначається у дорослих при тій же локалізації патологічного вогнища.
Характер і ступінь загальномозкових змін різні. Найбільш грубі порушення ЕЕГ виявляються в домінуванні по всім областям високоамплітудних дельта-хвиль, стійко переважають в задніх відділах півкуль. Альфа-ритм або відсутня, або відзначається значна його редукція.
Зазначений характер порушення ЕЕГ спостерігається у 10-річної хворої К-вої (рис. 124, А).
Електрична активність мозку характеризується наявністю у всіх відділах півкуль дельта-волі і тета-коливань. Альфа-ритм відсутній. Найбільш грубі високоамплітудні повільні хвилі реєструються в задніх відділах півкуль з нерезкой асиметрією за рахунок переважання їх зліва. На операції у дівчинки була видалена астроцитома, що локалізується в черв`яка і лівої гемісфери мозочка.
При наявності грубих загальномозкових змін біопотенціалів у дітей з пухлиною задньої черепної ямки періодично в потиличних областях кори реєструються синхронізовані білатеральні повільні хвилі, які характеризуються крутим наростанням і спадом.
У ряді випадків при пухлини задньої черепної ямки дифузна дельта-активність виражена не різко, в той час як в задніх відділах півкуль стійко проявляються грубі епілептоідние розряди і дельта-хвилі.

Мал. 124. ЕЕГ дітей з пухлиною, локалізованої в задній черепній ямці.
А - хворий К-сть, 10 років-альфа-ритм відсутній: домінують повільні коливання, більш грубо виражені в задніх відділах полушарій- Б хворого М-ва. 9 років-альфа-ритм реєструється устойчіво- в задніх відділах півкуль проявляються епілептоідние розряди і дельта хвилі, що переважають праворуч-В - хворого До на- загальномозкові зміни виражені негрубой і проявляються в нерівномірності і нерегулярності альфа ритму і наявності нерезкой дельта-активності, стійкіше вираженою праворуч.
Прикладом такої зміни корковою ритміки може служити ЕЕГ 9-річну дитину М-ва (рис. 124, Б). Як видно на представленої ЕЕГ, альфа-ритм досить стійко виражений переважно в задніх відділах півкуль. Відзначається нерезкая редукція його справа. Негрубі дельта-хвилі виявляються дифузно. У центральнолобних областях спостерігаються групи тета-коливань. У потилично-тім`яних відділах півкуль стійко реєструються епілептоідние розряди і дельта-хвилі, що переважають в правій півкулі. На операції у хворого була видалена астроцитома, локалізована в правій півкулі мозочка і IV шлуночку.
У меншому відсотку випадків у дітей з пухлиною задньої черепної ямки зміни ЕЕГ обмежуються потиличною відділами півкуль і проявляються в нерівномірності і нерегулярності альфа-ритму і наявності в ряду альфа-активності екзальтованих альфа-коливань, гострих імпульсів і не грубих епілептоїдних розрядів. Як приклад проводимо наступне спостереження.
У ЕЕГ 14-річну дитину К-на (рис. 124, В), у якого на операції була знайдена Хоріоїдпапілома IV шлуночка, загальномозкові зміни біопотенціалів виражені негрубой і проявляються в нерівномірності і нерегулярності альфа-ритму і наявності дельта-активності, різко переважаючою в правом півкулі.
Застосований в нашій роботі частотний аналіз ЕЕГ дітей з пухлиною задньої черепної ямки показав статистично значуще (Рlt; 0,05) переважання інтегральної дельта- і тета-активності в потиличних областях кори при загальному високому рівні вираженості цих форм коливань. Збільшення амплітуди коливань повільної активності спостерігалося у більшості дітей з вказаною локалізацією патологічного процесу, незалежно від віку хворого, в той час як прояв альфа-ритму обумовлювалося віковими особливостями ЕЕГ.

Порушення коливань альфа-ритму спостерігалося переважно в молодших вікових групах (5-10 років), тоді як у дітей
15 років, незважаючи на наявність пухлини, альфа-ритм за показниками інтегратора проявлявся з градієнтом від потиличних областей до лобових, як це буває у дорослих здорових людей.
При зіставленні клінічних і єлектрографических даних можна зробити висновок, що найбільш значні загальномозкові зміни біопотенціалів реєструються в тих випадках, коли у хворих має місце грубо виражений гидроцефально - гіпертензійного синдром і симптоми різкого впливу патологічного процесу на стовбурові структури. Найбільш легкі загальномозкові зміни ЕЕГ відзначалися при відсутності ознак внутрішньочерепної гіпертензії, при пухлинах, які не здавлюють грубо стовбурові структури. Крім загальномозкових змін, на ЕЕГ дітей з пухлиною задньої черепної ямки, так само як і дорослих людей з тієї ж локалізацією патологічного вогнища, реєструвалися генералізовані спалаху синхронізованих ритмів, обумовлені роздратуванням стовбура мозку. Пароксизмальна активність так само, як і дифузні повільні коливання, у дітей виявлялася більш грубо і стійко, ніж у дорослих.
Спалахи синхронізованою активності локалізувалися переважно в задніх відділах півкуль і проявлялися у дітей у вигляді груп білатеральних високоамплітудних дельта- і тета-хвиль і епілептоїдних розрядів, в той час як у дорослих людей пароксизмальна активність в більшості випадків була виражена у вигляді груп екзальтованого альфа- і тета -ритму.
У ряді спостережень у дітей з пухлиною задньої черепної ямки, так само як і у дорослих хворих, спалахи патологічної активності проявлялися генерализованно у всіх областях і обумовлювалися грубістю гіпертензійного-гідроцефальний синдрому і грубістю поразки стовбура мозку.
При пухлинах, що локалізуються в одному з півкуль мозочка, в потиличних областях кори відзначалася міжпівкульна асиметрія виразності патологічної активності без певного відповідності стороні ураження мозочка.
При зіставленні ЕЕГ і даних операцій була виявлена залежність переважання патологічних хвиль в одній з потиличних областей від зсуву структур мозку, розташованих в задній черепній ямці. Якщо пухлина не зміщувала утворень середньої лінії, грубіша патологія виявлялася на боці пухлини, якщо ж пухлина грубо зміщувала стовбурові структури - найбільші порушення ЕЕГ спостерігалися в контралатеральной півкулі.
У відносно невеликому відсотку випадків на ЕЕГ дітей з пухлиною задньої черепної ямки визначаються псевдоочаговие зміни, найбільш часто локалізуються в контралатеральної лобової області і гомолатеральной потилично-тім`яної. Псевдоочаговие зміни в лобовій області виникають, мабуть, в результаті впливу патологічного процесу на фронт-понто-церебеллярная шляху. Наявність псевдоочагових змін в потилично-тім`яної області може бути обумовлено отдавліваніі зростаючої пухлиною цих відділів півкуль через мозочок намет. Це положення розвивається і підтверджується в роботах ряду авторів (Smith, G. Walter, Laidlow, 1940- Н. С. Благовіщенська, 1957- І. М. Гільман, 1960 В. Е. Майорчик, 1960- Я. К. Гасанов, 1969 і ін.).
Як випливає з отриманих нами результатів і літературних даних, при пухлинах задньої черепної ямки однієї з найбільш характерних особливостей зміни ЕЕГ у дітей є переважання повільних форм активності в задніх відділах півкуль при загальному високому рівні вираженості дельта-хвиль по всіх областях кори. Можна припустити, що в генерації повільних форм активності в цих випадках значну роль відіграють структури стовбура мозку рівня задньої черепної ямки.
Синхронізація дельта-хвиль в потилично-тім`яних областях пояснюється, мабуть, як скороченням звичайного потоку тонізуючих кору впливів з боку ретикулярної формації мозку (блокуючий вплив пухлини), так і наявністю гальмівних висхідних впливів з боку ретикулярної формації на кору великих півкуль (подразнюючу дію пухлини). Це положення узгоджується з точкою зору Н. Л. Горбача (1955), І. М. Гільман (1960), І. Д. Вірозуб і ін.
Зіставляючи зміни електричної активності мозку дітей з пухлиною задньої черепної ямки і дорослих людей з тієї ж локалізацією патологічного вогнища, можна відзначити, що в дитячому віці метод електроенцефалографії має велику діагностичну цінність для визначення функціонального стану кори великих півкуль і ступеня впливу процесу на хвостові відділи стовбура мозку .