Інгібітори протеолізу при гострому гематогенному остеомієліті - лікування остеомієліту у дітей

Успіхи, досягнуті в останні роки у вивченні патогенезу запалення, дають підставу вважати, що в цьому складному біохімічному і ферментативном процесі істотну роль грає активація системи згортання, фібринолітичної і кінінової систем. Це відбувається під дією бактеріальних токсинів і ферментів, які звільняються з мікроорганізмів, уражених тканин, лейкоцитів, тобто запальний процес, будучи важливою захисною реакцією організму, може розвиватися дуже інтенсивно, в зв`язку з чим організм страждає від власних захисних заходів (М. Wolt, К. Ronsberger, 1976). У цих випадках доцільно в комплекс лікування підключити специфічні речовини - інгібітори протеолізу, які нейтралізують протеолітичні системи і зменшують гостроту запалення.
Відомі природні і синтетичні інгібітори протеолізу. Найбільш часто в клінічній практиці застосовують природні препарати (трасилол, контрикал, тсалол і ін.), Отримані з різних органів тварин. Тканинні інгібітори - високомолекулярні поліпептиди, з`єднуючись з протеазами, вони утворюють неактивні комплекси і таким чином пригнічують дію трипсину, хемотрипсин, калікреїну, плазміну, тобто мають антипротеазним дією.
Серед синтетичних препаратів, що мають антіфібрінолітіческіе дію, найбільш поширені 2-амінокапронова кислота (АКК), амінометілціклогексілкарбоновая кислота (АМЦГК), параамінобензойна кислота (РАМВА), амбен і ін. Механізм дії синтетичних інгібіторів до теперішнього часу остаточно не з`ясований. Як природні, так і синтетичні інгібітори малотоксични, мають виражену антимікробну дію, здатні пригнічувати ферментативну активність мікрофлори і підвищувати її чутливість до антибіотиків (Т. А. Куценко, І. В. Зальцман, 1973). Завдяки цим якостям інгібітори протеолізу використовують в клініці при лікуванні важких гнійно-септичних захворювань, зокрема гострого гематогенного остеомієліту.
Показанням до застосування протеолізних інгібіторів, за даними Н. Б. Ситковского з співавторами (1973), є важкі септикопіємічна форми гострого гематогенного остеомієліту, що супроводжуються септичним шоком, метастатической пневмонією, множинними ураженнями кісток і не піддаються комплексної інтенсивної терапії. Природні інгібітори вводять внутрішньовенно, крапельно, дробовими дозами з інтервалом 4-6 годин протягом 5-6 днів. У дуже важких випадках призначають два курси з інтервалом в 4 дні. Синтетичні інгібітори (амбен, етиловий ефір амбена, солянокислий сіль етилового ефіру амбена) вводять внутрішньовенно, дрібно внутрішньом`язово, перорально і внутрикостно. У найбільш важких випадках природні і синтетичні інгібітори комбінують. Курс лікування доводять до 15-18 днів-після 10 діб роблять 3-4-денну перерву (табл. 11).
При одночасному застосуванні інгібіторів протеолізу з амбеном і його похідними дозування останніх у дітей молодшої вікової групи знижують до 5 мг / кг / сут.
Таблиця 11
Інгібітори протеолізу (по Н. Б. Сітковська з співавт., 1973)