Принципи психотерапевтичного впливу на хворого на алкоголізм - практичний посібник з лікування алкоголізму
Психотерапевтичний вплив при лікуванні хворих на алкоголізм має ґрунтуватися на тому, що лікування від алкоголізму визначається переконаним відмовою від вживання спиртних напоїв, т. Е. Свідомим утриманням від алкоголю, і придушенням хворобливого потягу до нього, виробленням відрази до запаху і смаку спиртних напоїв і непереносимості їх . Тому всякий лікувальний процес обов`язково повинен включати два основних елементи:
- активне психотерапевтичний вплив на алкоголіка з метою перебудови його особистості, переконання в необхідності і неминучості повного утримання від спиртних напоїв;
- проведення курсу активної антиалкогольної терапії з використанням умовно-рефлекторних чи сенсибилизирующих до алкоголю методів, а ще краще - їх поєднання.
Психотерапевтичний вплив має вирішальне значення в лікуванні алкоголіків і має проводитися протягом усього часу лікування.
Завданнями психотерапевтичного впливу є:
а) роз`яснення хворому, а також його родичів, що наявні у нього ознаки зміненої реакції на алкоголь є захворювання внаслідок тривалого зловживання спиртними напоями - Алкоголізм-
б) переконання хворого в необхідності лікування для того, щоб позбутися від свого порока-
в) переконання хворого в тому, що єдина можливість лікування - повна відмова від вживання яких би то не було спиртних напоїв назавжди.
Великою помилкою лікаря, прирікає на невдачу будь-противоалкогольное лікування, є рекомендація про «обмеження» кількості спиртних напоїв або про припинення їх вживання на якийсь термін.
Від усіх без винятку осіб, що зловживають спиртними напоями, необхідно вимагати повної відмови від вживання алкоголю і орієнтувати їх на зміну способу життя, наполегливість і непохитність, які їм доведеться проявляти, протидіючи різних спонукань і спокусам.
Слід наполегливо роз`яснювати хворим, що як би довго не було їх утримання від алкоголю (5 10 років і більше), будь-яка спроба вживання спиртних напоїв неминуче призводить до повернення пияцтва.
Форми психотерапевтичної роботи різноманітні, основна з них - індивідуальна бесіда лікаря з хворим, під час якої лікар з`ясовує характер зловживання алкоголем і в той же час впливає на хворого, переконує його в необхідності лікування і утримання від спиртного. Не менш важлива форма - групові бесіди з особами, які страждають на алкоголізм, проведення з ними лекцій на антиалкогольні теми, демонстрація діапозитивів, діафільмів, кінофільмів з подальшим обговоренням.
При проведенні групових психотерапевтичних бесід слід забезпечити активну участь в них самих хворих, залучати до цих бесід осіб, що вилікувалися від алкоголізму і давно не п`ють. Доцільно також залучати до проведення цих бесід представників адміністрації, громадських організацій, юристів, педагогів. Метою цього психотерапевтичного впливу має бути стимулювання позитивних якостей особистості хворих, вироблення у них нових життєвих принципів і установок, які допоможуть їм назавжди позбутися від алкоголізму.
У психотерапевтичний вплив повинні входити і елементи роз`яснення характеру застосовуваних хворим лікарських засобів і методів, а також попередження про тих небезпечні наслідки, до яких може привести вживання алкоголю після курсу активної (сенсибилизирующей) терапії.
Трудові процеси обов`язково повинні включатися до загального плану лікувально-виховної роботи серед хворих. Тут повинні використовуватися принципи А. С. Макаренка - виховання за допомогою колективу, переконання хворого в корисності його праці і його самого для суспільства, стимулювання позитивних якостей особистості.
Трудове перевиховання має тісно пов`язуватися з перебудовою особистості хворого, з прищепленням йому нових інтересів і схильностей, не пов`язаних з вживанням спиртних напоїв, з придушенням алкогольних «традицій» і звичок.
У психотерапевтичної роботі з алкоголіками, крім переконання їх у необхідності абсолютно виключити з ужитку будь-які спиртні напої, навіть найслабші (пиво) і в невеликих дозах, необхідно прищеплювати непримиренність до пияцтва, виховувати активними борцями з пияцтвом і алкоголізмом, переконувати хворих в тому, що участь в боротьбі з пияцтвом допоможе їм утримуватися від вживання спиртного та буде запорукою їх повного лікування.
