Використання тіолових препаратів, сульфозіна і нікотинової кислоти - практичний посібник з лікування алкоголізму

Використання тіолових препаратів, сульфозіна і нікотинової кислоти в якості засобів условнорефлекторномдіяльності терапії алкоголізму
Хворим похилого віку, а також особам, які страждають важкими захворюваннями серця, бронхіальною астмою, виразковою хворобою, діабетом, хворобами печінки і нирок, травматичними ураженнями головного мозку та іншими захворюваннями, при яких лікування сенсибилизирующими і блювотними засобами протипоказано, негативний умовний рефлекс на алкоголь виробляється поєднанням тіолових препаратів із запахом і смаком алкоголю. Для цього застосовують щоденні внутрішньовенні вливання 20-25 мл 30% розчину тіосульфату натрію або внутрішньом`язові ін`єкції 5-10 мл унітіолу або 1-2 мл дікаптол. Після 3-5 ін`єкцій хворому пропонують нюхати горілку, полоскати нею рот і глотку. Такі поєднання повторюються не менше 20 разів. При цьому виробляється відраза до запаху і смаку алкоголю. Але негативний рефлекс, як правило, нестійкий, швидко згасає і для підкріплення його протягом 1-2 років введення тіолового препарату зі спиртним напоєм повторюють 1-2 рази на тиждень.
У стаціонарних умовах використовується сульфозін - стерильний розчин очищеної сірки в персиковому маслі. Препарат перед вживанням нагрівають і вводять внутрішньом`язово під лопатку або в сідницю з 0,5 до 6 мл 1% розчину, через день або один раз в 3 дня-3-6 ін`єкцій на курс.
При введенні сульфозіна підвищується температура, спостерігається озноб, пітливість. Перші ін`єкції сульфозіна знімають абстинентні явища, зникає потяг до алкоголю, поліпшується самопочуття. Поєднання ін`єкцій сульфозіна з прийомом малих доз алкоголю на висоті гіпертермії, викликає у частини хворих огиду До запаху і смаку спиртних напоїв.
З цією ж метою з успіхом застосовується нікотинова кислота по 0,1-0,15-0,2 г перед їжею 3 рази на день протягом 7-10 днів. Прийом нікотинової кислоти викликає відчуття жару, почервоніння шкіри, легку задишку. На 8-11-й день після прийому нікотинової кислоти хворому дають 10-30 мл горілки або іншого спиртного напою. При недостатній реакції внутрішньом`язово вводять 1-2 мл 1% розчину нікотинової кислоти.
Лікування проводиться щодня, на курс 15-25 сеансів. На 5-7-й день у більшості хворих виникає відраза до алкоголю, а після 12-15 сеансів у частини хворих виникає нудота і блювота. Цей вид лікування легко переноситься хворими і не викликає ускладнень. За даними В. С. Андрєєвої (1966), виражені реакції на нікотинову кислоту спостерігаються більш ніж у половини хворих.
Найбільш ефективно одночасне застосування тіолових препаратів і нікотинової кислоти з проведенням алкогольно-блювотних сеансів (Г. М. Ентін, А. С. Михайлина, 1970).
Курс лікування складається з 15-20 щоденних сеансів. З ранку натщесерце хворий приймає нікотинову кислоту в зростаючих дозах, починаючи з 0,1-0,2 г-доза її збільшується на 0,1 г кожен день і доходить до 1-2 м
Безпосередньо після прийому нікотинової кислоти хворому вводять внутрішньовенно 15-20 мл 30% розчину тіосульфату натрію. Після цього хворий всідається на стілець, тримаючи в руках стакан з горілкою або вином. Через 5-7 хвилин з`являється гіперемія обличчя, відчуття жару і нудота, хворий нюхає спиртний напій, полоскати їм рот і глотку, а потім ковтає невеликі порції алкоголю.
Лікування можна проводити в групі з 5-12 чоловік, де частина хворих отримує апоморфин. Ускладнення і допомогу при них такі ж, як і при апоморфінотерапіі. Протипоказання до застосування даного методу ті ж, що і при лікуванні апоморфіном. Це лікування можна проводити хворим старше 60 років при їх задовільному фізичному стані. Замість тиосульфата можна вводити 5-10 мл 5% розчину унітіолу або 1-2 мл дікаптол, проте блювотна реакція при цьому слабкіше.
Якщо під час перших 4-5 сеансів блювотна реакція відсутня, хворому призначають інший метод лікування. Описана вище методика може застосовуватися як в стаціонарі, так і в амбулаторних умовах.