Условнорефлекторная терапія - практичний посібник з лікування алкоголізму
глава II
МЕТОДИ АКТИВНОГО антиалкогольної ТЕРАПІЇ
Найбільш важливим етапом антиалкогольної терапії є активні методи лікування. Активна антиалкогольна терапія обов`язково повинна проводитися всім без винятку хворим як в стаціонарі, так і в амбулаторних умовах. Без активної терапії лікування осіб, які страждають алкоголізмом, не може бути ефективним.
условнорефлекторное ТЕРАПІЯ
лікування апоморфіном
Апоморфін є речовиною, що викликає після підшкірного введення блювоту внаслідок безпосереднього порушення блювотного центру. Застосовується гідрохлорид апоморфина в 1% або 0,5% свежеприготовленном розчині.
Rp. Sol. Apomorphini hydrochlorici 1% 5,0 Steriliseturl D. in vitro nigro S. По 0,1-0,5 мл під шкіру.
Лікування можна проводити одночасно групі хворих з 10-30 чоловік. Дозу апоморфина підбирають індивідуально, починаючи з 0,1-0,2 мл 1% розчину або 0,2-0,4 мл 0,5% розчину. Перед ін`єкцією хворому рекомендується випити 0,8-1,2 л теплої води або чаю. Через 5-10 хвилин після введення апоморфіну у хворого виникає нудота, що супроводжується серцебиттям, задишкою, зниженням кров`яного тиску. З настанням нудоти хворому пропонують нюхати спиртний напій, а коли з`являються блювотні руху - пити його невеликими ковтками. Таким чином, блювотна реакція виробляється на зрітельнообонятельние і смакові подразнення.
Якщо від мінімальної дози апоморфіну блювотна реакція не наступила, то наступного разу дозу його збільшують на 0,1-0,2 мл, а якщо реакція була слабкою - на 0,05-0,1 мл. Дози апоморфина можуть зростати до 0,4-0,5 мл 1% розчину. При призначенні великих доз апоморфіну слід через 10- 15 хвилин після ін`єкції, під час блювотній реакції, вводити засоби, що стимулюють серцево-судинну діяльність (кордіамін, коразол, кофеїн).
Для посилення блювотній реакції слідом за ін`єкцією апоморфіну можна дати суміш рефлекторних блювотних засобів, запропоновану І. В. Стрільчуком (1956).
Rp. Ol. jecoris Aselli Rp. Pulvis rad. Ipecacuanhae
- Ricini aa 60,0 1-0
Natrii sulfurici 30,0 Natrii chlorati _
Cupri sulfurici 0,6 Natrii sulfurici aa 15,0
Aq. destill. 100,0 OI. Ricini 30,0
MDS. За 50-100 мл на OI. jecoris Aselli 50,0
прийом, запити 30- Aq. destill. 200,0
50 мл горілки. Перед MDS. За 50-100 мл на
вживанням прийом, запити 30-
збовтувати 50 мл горілки. перед
вживанням
збовтувати
Крім блювотних сумішей, для посилення дії апоморфіну можна давати рефлекторні блювотні засоби - солі важких металів в порошку (А. В. Зав`ялов, 1963). Спочатку хворий приймає всередину 0,5- 1 г сульфату цинку або 0,15-0,3 г сульфату міді, потім випиває 1 л теплої води або чаю. Через 15 хвилин роблять ін`єкцію 0,2-0,3 мл 1% розчину апоморфіну. Горілку або інший спиртний напій дають в цьому випадку лише при настанні нудоти і блювоти. При цьому методі доза апоморфіну зазвичай не перевищує 0,3-0,4 мл 1% розчину.
Для посилення дії апоморфіну можна використовувати гідрохлорид еметіна - додати до горілки 15- 20 крапель 10-20% розчину еметіна. Еметин не має запаху, а гіркуватий смак маскується смаком горілки. Еметин, прийнятий всередину, викликає рефлекторну блювоту, потенціюючи ефект апоморфіну.
Rp. Sol. Emetini hydrochlorici 10% 50,0 DS. Додавати до горілки по 0,5-1 мл
Блювотний дію апоморфіну підсилює ефект попереднього введення тіолових препаратів (Б. М. Сегал, 1967). 15-20 мл 30% розчину тіосульфату натрію внутрішньовенно або 5-10 мл 5% розчину унітіолу, або 1-2 мл дікаптол внутрішньом`язово вводять за 15-20 хвилин до ін`єкції апоморфина. Після цього блювота настає від мінімальних доз апоморфіна- токсичний ефект в цьому випадку незначний.
Курс лікування апоморфіном складається з 15-20 щоденних ін`єкцій, які виробляють перед обідом або через 2-2,5 години після прийому їжі.
Після 12-15 сполучень доцільно замість апоморфина вводити фізіологічний розчин, а замість блювотних засобів давати нейтральні порошки. При гарній блювотній реакції хворому дають тільки спиртний напій, без апоморфина. Хворий переконується, що запах і смак спиртного викликають у нього нудоту і блювоту. Після цього слід застосувати ще кілька поєднань з апоморфіном, а потім знову без нього.
Застосовується поєднання ін`єкцій апоморфіну з внутрішньовенним введенням алкогол я. Після підшкірного введення 0,4-0,5 мл 1% розчину апоморфіну і 2 мл 10% розчину кофеїну, як тільки у хворого виникає нудота, йому внутрішньовенно вводять 4-5 мл 33% розчину етилового спирту в 15 мл фізіологічного розчину або 15 20 мл 10% розчину етилового спирту. Наступає при цьому сп`яніння збігається з нудотою і блювотній реакціей- блювота сприймається хворим важче і завдяки цьому швидше виробляється відраза до будь-якого виду алкоголю.
Всього проводиться 10-15 ін`єкцій, причому останні 5-10 ін`єкцій, при хорошій блювотній реакції, поряд з внутрішньовенним введенням спирту супроводжуються дачею алкоголю всередину. При іншому варіанті цієї методики спочатку проводиться 5-7 ін`єкцій апоморфіну в поєднанні з прийомом спиртних напоїв всередину, після чого кілька разів одночасно вводять спирт в вену і дають спиртні напої всередину.
Ускладнення при лікуванні апоморфіном проявляються бурхливої вегетативної реакцією, яка іноді закінчується непритомністю або колапсом. Допомога при цьому полягає в доданні хворому горизонтального положення з піднятими ногами, согревании, введення кофеїну, коразола, кордіаміну, лобелина, цититона, мезатона, стрихніну, атропіну, глюкози з вітамінами С і В1, вдиханні нашатирного спирту, кисню.
Наступного разу після такого ускладнення дозу апоморфина, рефлекторних блювотних засобів і алкоголю зменшують. Одночасно з апоморфіном вводять кофеїн і кордіамін.
Значно рідше спостерігаються такі ускладнення, як шлункові кровотечі, судомні напади.
Після курсу апоморфінотерапіі можливі ускладнення у формі астенічних станів, проносів, нежиті, алергічних шкірних висипань. У цих випадках призначаються симптоматичні засоби, а курс апоморфінотерапіі скорочується до 6-8 сеансів.
Зустрічаються випадки морфіноподібної дії апоморфіну, коли замість неприємну-блювотної реакції у хворого виникає стан наркотичного сп`яніння з ейфорією. Такі стани можуть виникати після повторних курсів апоморфінотерапіі і вимагають негайної відміни цього препарату і призначення інших методів активної антиалкогольної терапії.
Протипоказаннями до лікування апоморфіном є стану декомпенсації серцевої діяльності, виражені форми стенокардії, артеріальна гіпотонія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма, активні форми туберкульозу легенів, стану після важких черепно-мозкових травм, схильність до непритомності, а також похилий вік хворих ( старше 60-65 років).
Лікування еметином і іншими рефлекторними блювотними засобами
Еметин - алкалоїд з кореня іпекакуани - є сильним рефлекторним блювотною засобом і може застосовуватися для умовно-рефлекторної терапії хворих на алкоголізм.
Гідрохлорид еметіна призначається всередину в дозі 0,02-0,075-0,1 г в порошку *. Після прийому еметіна хворий повинен випити 1-1,2 л рідини, а з настанням нудоти і блювоти - горілку або інший спиртний напій. Блювотна реакція після прийому еметіна настає дещо пізніше, ніж після апоморфина, і не супроводжується вегетативно-судинними расстройствамі- непритомність, колапси вкрай рідкісні. Після 6 10 прийомів еметин може призначатися у вигляді 5-10- 20% розчину, який додається до горілки в дозі 0,25-0,5-1 мл (0,02-0,1 г сухої речовини). Еметин додають до горілки непомітно для хворих, а так як він не змінює, кольору напою і не має будь-яким специфічним запахом або смаком, у хворого створюється впевненість, що блювота настає лише від прийому горілки. Під час блювотній реакції горілку дають вже без еметіна. Курс лікування еметином такий же, як і при лікуванні апоморфіном (15-20 сеансів).
* При парентеральному введенні еметин блювотній реакції не викликає.
Можливе чергування сеансів апоморфина і еметіна, причому в цих випадках еметин краще додавати до горілки, щоб у хворих створювалася переконаність в тому, що блювоту у них викликає лише запах і смак алкоголю.
Блювотну реакцію можна викликати іншими рефлекторними блювотними засобами: 1% розчином сульфату міді (мідного купоросу) в дозі 30-50 мл (від 0,3 до 0,5 г сухої речовини), а також блювотними сумішами І. В. Стрельчук по 80-100 мл суміші на прийом. Алкоголь в цих - випадках дається дробовими дозами, безпосередньо після прийому блювотний засіб, а в подальшому - при настанні блювоти. При лікуванні цими засобами вегетативні розлади виражені слабо, ускладнень не спостерігається.
Недоліком цього методу є те, що відраза до запаху і смаку горілки виробляється дуже повільно, тому доводиться проводити 20-30 сеансів лікування протягом декількох місяців (в амбулаторних умовах).
Протипоказань до лікування рефлекторними блювотними засобами значно менше (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стані субкомпенсації), ніж до лікування апоморфіном, тому рефлекторні блювотні засоби можуть застосовуватися практично майже всім хворим на алкоголізм.
