Розлади психічної діяльності у літніх і органи чуття - розлади психічної діяльності в пізньому віці

Всі біологічні та соціально-психологічні зміни, зумовлені старінням і старістю, природно, позначаються на психофізіологічні особливості органів чуття людини. У нас (Е. М. Мельник, 1967) дослідження швидкості зорового сприйняття у людей в процесі нормального старіння показали, що в міру збільшення віку ускладнюється і сповільнюється процес сприйняття складних поєднань цифр як єдиних образів. Випробовувані в віці 51-92 року сприймають поєднання з 5 цифр в 8 разів повільніше, ніж одну - дві цифри, в той час як молоді люди (віком 18-49 років) сприймають багатозначне число (з 5 цифр) тільки в 1,9 рази повільніше.
У хворих з наявністю судинного ураження головного мозку (без помітних порушень психічної діяльності) швидкість зорового сприйняття значно сповільнюється і ускладнюється. Так, у молодих людей (віком 22-48 років) з судинними захворюваннями (гіпертонічна хвороба) сприйняття числа, що складається з п`яти цифр, здійснюється в 11,7 рази повільніше, ніж з однієї цифри, а у людей в пізньому віці (53- 81 рік) з судинними ураженнями (атеросклероз, гіпертонічна хвороба) воно в 35,3 рази повільніше. Якщо ж у хворих з судинними ураженнями головного мозку виникають виражені порушення психічної діяльності, то швидкість зорового сприйняття ще більш сповільнюється і ускладнюється.
У хворих судинної депресією встановлювалися більш грубі порушення швидкості зорового сприйняття, ніж у хворих ендогенної депресією того ж віку. Найбільш грубі порушення швидкості зорового сприйняття відзначалися у хворих з недоумством в старості (судинного і первічноатрофіческого генезу). Час, необхідний для сприйняття поєднання з п`яти цифр, у такого роду хворих в 50 разів більше часу, яке вони витрачають на сприйняття однієї цифри.
Сучасні літературні дані, як і проведені у нас дослідження, звичайно, ще недостатні, щоб зробити переконливі висновки про особливості патогенезу кожної з вивчалися нами форм інволюційних психозів. Однак результати цих досліджень в їх зіставленні та сукупності дозволяють все ж з відомою впевненістю стверджувати, що біологічні зміни, що спостерігаються при фізіологічному старінні і при інволюційних (передстаречому і старечих) психозах, розрізняються не тільки кількісно, але і якісно. Очевидним стає і той факт, що різна патогенетична структура при судинних і первічноатрофіческіх психозах, а в межах цих нозологічних форм відзначаються істотні відмінності в патогенезі між розладами психічної діяльності, що протікають гостро і (підгостро) з оборотними психопатологічними синдромами, і прогредиентное розвиваються ослабоумлівающіх процесами.