Значення зовнішнього середовища на резистентність - мікробіологія з технікою мікробіологічних досліджень

Вплив зовнішнього середовища на резистентність організму до інфекцій чітко вказано в сезонних коливаннях ряду інфекційних хвороб і в неоднакове поширення останніх в різних кліматичних поясах.
Так, дія холодного і одночасно вологого повітря знижує резистентність слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. У зв`язку з цим восени і навесні спостерігається наростання захворюваності інфекціями, що характеризуються ураженням дихального апарату (грип, ангіна, скарлатина, кір тощо.) Особливо несприятливо впливають на резистентність організму коливання температури. Перегрівання послаблює організм, одночасно знижує резистентність слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і тим самим привертає до захворювання в літньо-осінній час холерою, дизентерією, черевним тифом і ін.
Області географічного поширення тих чи інших трансмісивних інфекцій визначаються переносниками інфекції. Наприклад, кліщовий поворотний тиф в СРСР зустрічається тільки в Середній Азії і на Кавказі, де поширені кліщі, передають цю інфекцію. У зв`язку з розмноженням переносника - комара Anopheles -первинна зараження малярією припадають на теплий сезон.
У розвитку інфекції відіграють роль і інші фактори зовнішнього середовища - антигігієнічного обстановка, скупченість, що збільшують можливість і частоту контакту людини з заразним початком.
Розвитку інфекційних захворювань можуть сприяти і професійні шкідливості (висока температура в гарячих цехах, пил на тютюновому виробництві і в друкарнях і т. Д.). У країнах капіталізму, де не враховуються шкідливості, пов`язані з характером виробничого процесу, у робочих нерідко зустрічаються такі захворювання, як туберкульоз, катари верхніх дихальних шляхів, гнійничкові захворювання шкіри.
У нашій країні, де охорони праці робітників і службовців приділяється велика увага, роль професійного фактора в розвитку інфекційних хвороб значно знижена.