Прогноз хронічного пієлонефриту - хірургічна нефрологія дитячого віку
Відео: Малятко Соломія - збір на пересадку нирки!
Як показали наші дослідження, у міру поглиблення розладів функціональної діяльності нирок можливість і доцільність застосування хірургічного лікування, особливо радикального, значно зменшується. Це в першу чергу відноситься до декомпенсированной стадії ХНН. Оперативне лікування повинно виконуватися тільки в спеціалізованих установах. Періодичний і регулярний гемодіаліз показаний лише в період підготовки хворих до виконання оперативного втручання. Трансплантація нирки - це операція відчаю у цих хворих, тому першочерговим завданням педіатрів і урологів є рання діагностика обструктивних уропатій у дітей.
Виходячи з того, що в розвитку хронічного пієлонефриту важлива роль належить факторам імунобіологічного характеру, в терапії цієї патології поряд з антибактеріальним лікуванням повинні враховуватися і заходи, спрямовані на підвищення імунітету, дієту, організацію режиму і т. Д.
До теперішнього часу необхідно вважати обгрунтованим точку зору багатьох дослідників про доцільність відмови від застосування у хворих на хронічний пієлонефрит спеціальної дієтотерапії. Більшість авторів (такої ж точки зору дотримуємося і ми) дотримуються думки, що при збереженій функції нирок хворі повинні отримувати повноцінний стіл як щодо білка, так і солі (А. Я. Питель, 1961- І. І. Сабельников, 1965), що особливо важливо для зростаючого дитячого організму і підвищення його імунобіологічних резервів.
Аналіз спостерігалися нами 426 дітей, що проходили тривалий безперервний курс лікування із застосуванням комплексної терапії, дозволив виявити певну залежність ефективності лікування від ступеня порушення уродинаміки, обсягу і виду оперативного втручання, характеру перебігу післяопераційного періоду (вид ускладнення, частота загострення і т. Д.) І ефективності проведеної медикаментозної терапії та інших факторів. У 78% випадків ремісія настала через 4-6 міс. після операції, проте в 34% з них під впливом різної інфекції (частіше гострих респіраторних захворювань) виникали загострення процесу. Правда, останні при включенні в курс лікування антибіотика (найчастіше ми призначаємо ампіцилін у дозі 50-100 мг / кг на добу або гарамицин в дозі 0,4-0,8 мг / кг на добу протягом 12-14 днів) швидко купірувати . У решти 22% хворих ремісія наступала тільки через 8-10 міс. , Відзначалися часті загострення, що виникають протягом перших 5 6 міс. післяопераційного періоду. І тільки в більш пізні терміни наступала тривала ремісія (це найбільш важка група хворих з вираженим уретерогідронефроз).
Про терміни і критерії закінчення курсу лікування ми говорили вище.
Таким чином, після відновлення порушеної уродинаміки, в даний час необхідно вважати обгрунтованим проведення тривалого безперервного комплексного курсу лікування хронічного пієлонефриту. Успіх лікування залежить від багатьох чинників і насамперед від ступеня порушення функції сечовидільної системи.
Нерозривне поєднання зазначених етапів лікування з диспансерним наглядом дитини оперувати його урологом-хірургом, часті лабораторні та бактеріологічні контрольні дослідження, правильний підбір і часта зміна антибактеріальних засобів, вироблення послідовного курсу лікування урологом і нефрологом дозволять набагато поліпшити все ще малопереконливі результати лікування хронічного пієлонефриту у дітей.
Подальші успіхи в лікуванні дітей хронічним обструктивним пієлонефритом багато в чому залежать від організації раннього виявлення захворювання, диспансерного спостереження, спільної діяльності уролога-хірурга, нефролога та педіатра.
