Оперативне лікування - нариси гнійної хірургії у дітей

1. ПРИНЦИПИ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ

Принципи хірургічного лікування хворих з запальними захворюваннями визначаються в першу чергу загальним станом хворого і місцем локалізації запального вогнища. Тому питання про обсяг оперативного втручання і виборі доступу до гнійник, способі його дренування має вирішуватися в кожному конкретному випадку індивідуально, з урахуванням загального стану хворого, передбачуваного обсягу операції і її травматичності.
При обробці шкіри в разі поверхневого розташування вогнища запалення слід пам`ятати, що грубі маніпуляції (натиснення або різкі рухи тупфером по вогнища запалення) можуть сприяти поширенню інфекції. Лікар, який проводить операцію з приводу гнійного запального процесу, повинен кожен етап операції виконувати дуже дбайливо (навіть більш обережно, ніж при асептичних операціях). Не можна забувати, що тканини дитини, особливо новонароджених дітей, дуже нежни- грубі і різкі рухи викликають їх розтрощення, що безумовно сприяє генералізації гнійної інфекції.
При виконанні операцій з приводу запальних захворювань особливо необхідно звертати увагу на характер і обсяг крововтрати. Відомо, що діти чутливі навіть до невеликої крововтраті. При операціях у дітей з приводу остеомієліту, великих глибоких флегмон, паранефрита, псоіта і т. Д. Крововтрата може бути досить значною, тому облік втраченої крові важливий не тільки для своєчасного, але і для повного відшкодування втраченої крові.
При виконанні операцій з гострими гнійних процесах у дітей слід пам`ятати, що розріз тканин над вогнищем скупчення гною повинен забезпечити найкращий відтік гною, з огляду на можливість виникнення в міру загоєння рани і одужання косметичних порушень.
Максимально повне видалення гною може бути забезпечено тільки за умови правильного розкриття гнійників (основного, метастатичного і натечника) і хорошого дренування їх порожнин. Тому розрізи тканин повинні бути достатніми (довжина їх визначається протяжністю гнійної порожнини) і проходити по ходу шкірних складок, так як при цьому утворюються на шкірі рубці менш помітні.
Найчастіше для розтину гнійника потрібно один розріз. Однак при флегмонах м`яких тканин в ряді випадків виникає необхідність у виробництві додаткових розрізів і контрапертури. Останню потрібно накласти так, щоб вона забезпечила гною вільний відтік. У новонароджених не слід робити великих розрізів з подальшою тампонадою гнійних порожнин марлевими турундами або тампонами. При поширених запальних процесах в молочній залозі, флегмони новонароджених виробляють кілька розрізів в центрі вогнища запалення з обов`язковим накладенням декількох насічок на місці переходу запаленої шкіри в здорову. Розрізи повинні розташовуватися один від одного на відстані 2-3 см. Довгі і близько вироблені розрізи призводять до швидкого некрозу відшарувалася шкіри. Розрізи на обличчі, шиї, верхніх і нижніх кінцівках слід проводити з урахуванням анатомо-топографічних утворень і особливостей дитячого організму.
Розкрита гнійна порожнина повинна бути ретельно проревізована за допомогою затискачів чи пальця. Ревізія повинна здійснюватися дбайливо і ніжно з тим, щоб мінімально травмувати запальний вал. У разі виникнення кровотечі в результаті травми судини останній лигируют кетгутом- в разі паренхіматозної кровотечі показана тампонада порожнини марлевим тампоном з подальшим обов`язковим застосуванням всього арсеналу кровоостанавливающих коштів - викасола, желатин, 10% розчину хлористого кальцію, фібриногену, амінокапронової кислоти, гемотрансфузій та ін.
Після розтину гнійника порожнину його ретельно промивають розчином фурациліну, риванолу, перманганату калію, перекису водню та ін. Утворену гнійну рану дренують за допомогою гумових смужок, поліетиленових трубок, марлевих тампонів, тампонів типу «сосиски». Спосіб дренування залежить від характеру запального процесу, а також від його локалізації.

Оперативний доступ при локалізації запального процесу в легенях, плевральнихпорожнинах, органах черевної порожнини і при запаленні очеревини залежить від місця розташування гнійного вогнища і від передбачуваного обсягу оперативного лікування. Принципово важливим є для цих операцій хороший доступ до гнійного вогнища з забезпеченням вільного відтоку гною. При наявності деструктивного вогнища запалення в органах черевної порожнини останній по можливості повинен бути радикально видалений.
Основним принципом хірургічного лікування хворих з гнійною хірургічною інфекцією є своєчасне і правильне виконання операції, що забезпечує вільний відтік гною.