Амілоїдоз стравоходу - непухлинні хірургічні захворювання стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки

Стравохід вкрай рідко уражається амілоїдозом. За даними Н. Pequignot і співавт. (1978), на 138 хворих з системним амілоїдозом поразки стравоходу виявлено у 26. За даними патологоанатомічних досліджень амілоїдоз стравоходу спостерігається в 13% випадків цього системного захворювання [Gilat Т. et al., 1969].
Амілоїд відкладається в кровоносних судинах, слизової і м`язової оболонках стравоходу і проявляється в першу чергу порушенням його перистальтики [Legge D. et al., 1970]. Основними симптомами ураження стравоходу при амілоїдозі є виснажлива печія і дисфагія. Слабка рухова активність стравоходу при рентгенологічному дослідженні виявляється затримкою контрастної маси в стравоході, релаксацією кардіального жому і шлунково-стравохідним рефлюксом [Costigan D., Clouse R., 1983 Rubinow A. et al., 1983]. D. Costigan і R. Clouse (1983) спостерігали амілоїдніураження стравоходу у чоловіків 78 років. При клінічному і рентгенологічному дослідженні картина захворювання була характерною для ахалазії стравоходу. При проведенні манометрических досліджень стравоходу виявлені відсутність перистальтики, повна релаксація стравохідногосфінктера і збереження його тонусу в спокої.
При диференціальної діагностики слід враховувати поразку склеродермией мигдалин, прямої кишки та інших органів, використовуючи для з`ясувань цього захворювання біопсію [Сєров В. В., Шамов І. А., 1977- Legge D. et al., 1970].
Консервативне лікування амілоїдозу стравоходу мало ефективно. Стійкого поліпшення іноді вдається домогтися в результаті дилатації стравоходу пневматичним балоном на тлі консервативної терапії. При перфорації стравоходу, а також важкому виразковому езофагіті показано хірургічне лікування.