Аневризми черевної аорти та її гілок - непухлинні хірургічні захворювання стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки

У літературі є описи окремих спостережень здавлення вихідного відділу шлунка і дванадцятипалої кишки аневризмами черевної аорти та її гілок [Сидоренко Г. І. та ін., 1967- Мікельсаар Р. Н., 1969]. Розшаровуючі і довгостроково існуючі аневризми черевної аорти викликають великі запальні і склеротичні зміни в очеревині, залучають до цього процесу сусідні органи і здавлюють вихідний відділ шлунка і дванадцятипалої кишки.
Діагностика даного захворювання буває дуже важкою. Хворі скаржаться на невизначені болі в надчеревній ділянці, лівій половині живота або в області пупка, відрижку, нудоту, блювоту, схуднення. Спочатку ці скарги виникають після їжі, а в більш пізньому періоді, в міру наростання непрохідності дванадцятипалої кишки, вони стають постійними. При огляді хворого звертають увагу на здуття живота в епігастральній ділянці, видима перистальтика шлунка і шум плескоту в ньому, при пальпації визначається помірно хворобливе, плотноеластіческая, пульсуюче освіту. При аускультації над освітою вислуховуєтьсясистолічний шум. При рентгенологічному дослідженні шлунку і дванадцятипалої кишки, як правило, відсутня тінь нижньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки і визначаються розширені її вищерозміщені відділи [Єфремов А. В., Еріставі К. Д., 1969]. У лівій косій проекції визначається відтискування нижньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки наперед.
У літературі є повідомлення про здавленні вертикальної частини дванадцятипалої кишки артериовенозной аневризмою судин воріт печінки, а також аневризмою печінкової і селезінкової артерій [Єфремов А. В., Еріставі К. Д., 1969]. Походження цих аневризм пов`язують із запальними процесами в сусідніх органах, травмою під час оперативного втручання [Сергієнко І. І., 1955 Суденко В. М. та ін., 1972]. У випадках здавлення дванадцятипалої кишки аневризмами судин подпеченочного простору до клінічної картині може приєднатися ще механічнажовтяниця. Зазначені знахідки дають підставу запідозрити здавлення вихідного відділу шлунка і дванадцятипалої кишки аневризмою. Поставити остаточний діагноз в даний час допомагають аортография, ультразвукова діагностика, а також комп`ютерна томографія [Покровський А. В. та ін., 1978- Foсо A. et al., 1980].
Найбільш раціональним методом лікування таких хворих є хірургічні втручання на уражених судинах у вигляді резекції аорти або артерії з заміщенням трансплантатом. Застосовується також внутрисосудистая штучна обтурація судин, «живлять» аневризму. Незважаючи на високий ризик хірургічного втручання при аневризмах аорти і її гілок, ускладнених гастродуоденальної непрохідністю, такі операції виправдані, так як тільки вони дозволяють врятувати частину хворих. У рідкісних випадках при наявності довгостроково існуючої аневризми з масивним відкладенням в її просвіті тромботичних мас, коли немає загрози збільшення і розриву аневризми, можна обмежитися обхідними анастомозами, спрямованими на усунення непрохідності шлунка і дванадцятипалої кишки.