Туберкульоз стравоходу - непухлинні хірургічні захворювання стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки

Стравохід уражається туберкульозом дуже рідко. Серед хворих, які померли від туберкульозу, ураження стравоходу виявляється у 0,02-2,8% [Weimann S. et al, 1979]. Як правило-цей процес вторинний в результаті інфікування мокротою при важкому легеневій захворюванні. У розвитку туберкульозу стравоходу не виключається значення пошкодження його слизової оболонки. Можливі лімфогенний і гематогенний шляхи поширення інфекції. Рідше поразки стравоходу відбувається при переході специфічного процесу з гортані, глотки, паратрахеальних лімфатичних вузлів [Василенко В. X. та ін., 1971- Willifornd M. et al., 1983]. Незважаючи на те, що інфікуються мокрота швидше за все контактує з початковим відділом стравоходу, патологічний процес найчастіше спостерігається в середній його третині. Розрізняють виразкову, гипертрофическую (склерозирующую) і змішану форми захворювання. Рідко спостерігаються міліарний форма і специфічні склерозірованние грануляції [De Witte С. et al., 1975].

Захворювання, як правило, починається з виразки слизової оболонки. Виразки зазвичай бувають плоскими, овальної форми, по периферії мають запальний вал з окремими горбками, дно виразки жовтувато-брудного кольору. При склеротичній формі приєднується Фібропластичний періезофагіт. При змішаній виразково-склеротичній формі поєднуються ознаки двох попередніх. Чисто виразкова форма захворювання протікає приховано і рідко розпізнається навіть при великих змінах в стравоході, що пояснюється тяжкістю загального стану хворого і поразкою сусідніх органів. Провідною ознакою ураження стравоходу туберкульозом є дисфагія.
При рентгенологічному дослідженні стравоходу виявляються виразкові «ніші», які на відміну від пептичних виразок бувають множинними і поверхневими. Іноді на дні виразки можна бачити свищ, що йде в середостіння.
При гіпертрофічній формі туберкульозу стравоходу розвивається звуження його просвіту, що вимагає диференціальної діагностики з раковим ураженням. Міліарний форма захворювання дуже схожа з ерозивні езофагітом. Діагностика при туберкульозному ураженні стравоходу полегшується одночасним наявністю ураження легень. Під час езофагоскопії можна бачити бліду слизову з наявністю множинних дрібних поверхневих ерозій, оточених вузликами сірувато-жовтого кольору. У більш пізні терміни на дні виразок з`являються казеозний розпад, грануляції. Краї виразок набувають фестончастий вид, оточені інфільтративним валом з міліарний горбками.
Остаточний діагноз ставиться на підставі прицільної біопсії, виявлення туберкульозних паличок на дні виразки і пробного специфічного лікування, яке зазвичай дає хороший ефект [Weimann S. et al., 1979]. Результати протитуберкульозного лікування необхідно перевіряти повторними ендоскопічними дослідженнями [Willifornd M. et al., 1983]. При сприятливому перебігу легеневого процесу можливе рубцювання туберкульозних виразок стравоходу з розвитком стриктур різного ступеня. Поряд із загальним протитуберкульозних лікуванням при ураженні стравоходу рекомендується місцеве вплив на вогнища запалення через ендоскоп антисептичними і протитуберкульозними лікарськими засобами.
Ускладненнями туберкульозу стравоходу є освіту трахео- і бронхопіщеводний свищів, повідомлень з плевральної порожнини, розвиток гнійного медіастиніту, перфорації в великі судини. При розвитку рубцевого звуження стравоходу виробляють бужування, рідше доводиться вдаватися до гастростомії з метою підготовки хворого до радикальної операції на стравоході, як при стенозах іншої етіології.