Незавершений поворот кишечника - непухлинні хірургічні захворювання стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки

Серед численних вроджених вад дванадцятипалої кишки, що супроводжуються порушенням її прохідності у дітей, переважає незакінчений поворот кишечника. За даними С. Я. Долецька і А. Г. Пугачова (1968), він спостерігався у 75 з 119 дітей з вадами розвитку дванадцятипалої кишки. Дуоденальна непрохідність на цьому грунті у дорослих спостерігається рідко і зазвичай не діагностується, так як клінічна картина нагадує виразкову хворобу, холецистит, панкреатит та інші захворювання цієї зони. Порок полягає у внутрішньоутробному порушенні обертання «середньої кишки» навколо спільної брижі, високому розташуванні сліпої кишки і наявності тяжів очеревини, які здавлюють просвіт дванадцятипалої кишки. Ці тяжі здавлюють кишку найчастіше у верхній половині спадної її частини. При порушенні прохідності дванадцятипалої кишки з`являються відчуття тяжкості після їжі, болі в епігастральній ділянці, нудота, блювота з домішкою жовчі. У ряді випадків часткова закупорка дванадцятипалої кишки поєднується з заворотом тонкої кишки, створюючи гостру клінічну картину високої кишкової непрохідності. Цей синдром отримав назву синдрому Ледда [Russo G. et al ,, 1974].
При рентгенологічному дослідженні у вертикальному положенні виявляються нерівномірний розподіл газу по кишечнику, горизонтальні рівні в шлунку і кишках. Відділи дванадцятипалої кишки вище перешкоди подовжені, розширені і можуть утворювати додаткові вигини.
Контур вдавлення, як правило, чіткий, протяжність його до 1 см. Доудеіоскопія в поєднанні з рентгеноскопією дозволяють виключити виразку дванадцятипалої кишки. При непрохідності, викликаної порушенням повороту дванадцятипалої кишки, перехід її в тонку кишку знаходиться праворуч від хребта [Tryfonas G. et al., 1975]. Для синдрому Ледда характерно зміщення сліпої кишки догори, проте нормальне положення товстої кишки не виключає аномалії обертання дванадцятипалої кишки.
Доопераційному діагностика даної патології важка. Про це свідчить спостереження V. Christensen і Н. Jensen (1975).
У чоловіка 22 років спостерігалися сильні болі в надчеревній ділянці, в зв`язку з чим у віці 17 років йому проведена апендектомія, червоподібний відросток виявився незміненим. У 20-річному віці оперований з підозрою на виразку дванадцятипалої кишки, однак виразки не було виявлено. З огляду на підвищену кислотність шлункового соку, проведена селективна ваготомія з пилоропластикой, яка не принесла полегшення. Через 18 місяців після цієї операції хворий піддався лапаротомії, під час якої виявлено щільні зрощення навколо дванадцятипалої кишки і здавлення її щільною зв`язкою Трейтца. Фіброзні зрощення роз`єднані, накладено гастроеюноанастомоза, настало одужання.
При даній патології спостерігаються і більш складні взаємовідносини органів черевної порожнини.
У таких випадках Г. А. Баїра (1968) рекомендує проводити розтин спайок і мобілізацію сліпої кишки з подальшим зміщенням її в ліву половину черевної порожнини. Така операція показана і при ізольованому здавленні дванадцятипалої кишки високо розташованої сліпий кишкою.
В. В. Федоров та І. Л. Біліч (1977) вважають, що найбільш простим і досить ефективним хірургічним втручанням є метод Долецька, при якому висхідна кишка фіксується до задньої черевної стінки паралельно і поруч з низхідній кишкою, а вся тонка кишка розташовується в правій половині черевної порожнини.