Кандидоз - непухлинні хірургічні захворювання стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки
Кандидоз є інфекційним захворюванням з переважним ураженням шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів. Збудником захворювання є найбільш часто гриб Candida albicans, рідше - С. tropicans і ін. [Кашкін П. Н., Шеклаков Н. Д., 1978]. Поразка шлунка дріжджоподібними грибами довгий час вважалося неможливим через фунгіцидних властивостей шлункового соку. Більш детально вивчені ураження слизової порожнини рота і стравоходу.
Виникненню кандидозних уражень шлунка сприяють гастрити, виразки і атрофічні зміни слизової оболонки. Часто кандидоз шлунка зустрічається у дітей при генералізованих і септичних кандидозних захворюваннях. Л. М. Крилов (1960) з 43 хворих з кандидозом шлунково-кишкового тракту поразкушлунку спостерігав у 7 дітей. В. Scott і D. Jenkins (1982) під час гістологічного дослідження біоптатів, взятих у 465 хворих при фіброгастроскопії, в 4% виявили кандидоз стравоходу і шлунка.
До виникнення ускладнень клінічна картина кандидозу шлунка дуже скупа. Шлунок при кандидозі втягується в патологічний процес, як правило, вдруге, слідом за поразкою слизової оболонки порожнини рота. Тому, у таких хворих завжди є виразкові гінгівіти, стоматити, «лаковий» мову, тріщини в кутах рота, ангіни і запалення червоної облямівки губ. Нерідкі вогнищеві та системні ураження дихальних шляхів - фарингіти, бронхіти і ін., А також ураження вух, очей, печінки, сечостатевої системи, остеомієліт, сепсис.
Зміни в шлунку при кандидозі бувають різного характеру, але частіше за все зустрічаються катарально-десквамативний на місці пошкодженого епітелію. Гриб проростає вершини ворсинок, строму, підслизовий шар і лімфатичні фолікули. При збереженому епітеліальних покриві нитки гриба стеляться по базальноїмембрані, викликаючи набряк і інфільтрацію. Така слизова виглядає гиперемированной або з вогнищами крововиливів. При проникненні гриба в глибокі шари стінки шлунка розвиваються некрози тканин зі слабкою демаркацією омертвілих ділянок. Виникаючі в результаті такого процесу виразкові дефекти можуть ускладнитися кровотечею, перфорацією і перитонітом [Хмельницький О. К., 1964- Запорожець В. К., Чуприна В. В., 1979].
Для ранньої діагностики кандидозу шлунка застосовують дослідження жовчі, калу, блювотних мас і сечі на предмет пошуку грибів. При гастроскопії можна виявити нитки міцелію і бластоспори дріжджоподібних грибів [Scott В., Jenkins D., 1982]. Патологічний матеріал микроскопируют в незабарвленому стані в 10% розчині їдкого лугу, суміші спирту і гліцерину або в розчині Люголя. Ступінь патогенності грибів визначають на кроликах. Для діагностики використовуються також серологічні реакції і внутрішньошкірні проби з кандидозним алергеном.
Найбільш ефективними протівокандідозной препаратами вважаються ністатин, леворин, декамін, амфотерицин В, мікогептін, тріхоміцін, актідін і ін. [Реброва Р. Н., 1979]. При вісцеральному кандидозі застосовуються імунотерапевтичні засоби у вигляді полівалентних, моновалентних і аутовакцин з грибів роду Candida. вакцинотерапія проводиться
підшкірними ін`єкціями вакцини по 0,2-0,5-0,8-1 -1,5-2 мл, що містить 200 млн клітин грибів в 1 мл. Ін`єкції проводяться 2 рази на тиждень, на курс лікування 8-12 ін`єкцій. Поряд з цим призначається десенсибилизирующая, дезінтоксикаційна і загальнозміцнююча терапія.
