Ти тут

Режими дигіталізації - хзсн, идиопатические миокардиопатии

Зміст
ХЗСН, идиопатические миокардиопатии
Історична довідка, поширеність
Класифікація ХЗСН
Етіологія хронічної застійної серцевої недостатності
Патогенез хронічної застійної серцевої недостатності
дихання
Процес збудження-скорочення міокарда
Процес розслаблення міокарда
Хімізм і енергетика пошкодженого міокарда
Роль іонів Са
скоротливі білки
Порушення симпатичної нервової регуляції
Кардіодінамікі і структурна перебудова перевантаженого серця в періоді компенсації
гіпертрофія міокарда
Регресія гіпертрофії міокарда
Міокардіальна система ренін-ангіотензин
Механізм Франка-Старлінг
Кардіогемодинамікиу в періоді декомпенсації
Кисневе постачання тканин
Механізми легеневого застою
Функція нирок при хронічній застійній серцевій недостатності
натрийуретические гормони
Хронічна застійна серцева недостатність з великим МО серця
Класифікація клінічної симптоматики
Фізичних методах обстеження хворих
Дані об`єктивного фізичного обстеження
Водно-електролітні співвідношення
кахектіческая серце
Лабораторні та інструментальні методи дослідження
Додаткові дослідження при хронічній застійній серцевій недостатності
Принципи та стратегія лікування хронічної застійної серцевої недостатності
периферичні вазодилататори
Зниження переднавантаження на серце
Зниження навантаження на серце
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту
Бета-адреноблокатори
серцеві глікозиди
Показання і протипоказання до призначення серцевих глікозидів
Вибір і методика призначення серцевих глікозидів
режими дигіталізації
Побічні ефекти дигиталисной терапії
Клінічні прояви дигиталисной інтоксикації
Визначення рівня дигіталізації
Лікування дигиталисной інтоксикації
симпатоміметичні аміни
інгібітори фосфодіестерази
Речовини, що підвищують чутливість скорочувальних елементів кардіоміоцитів до кальцію
Усунення надлишку натрію і гіпергідратації дієтою
Сечогінні препарати (діуретики)
Схеми застосування сечогінних засобів
Патологічні синдроми, що виникають при лікуванні хворих діуретиками
Видалення вільної рідини з серозних порожнин, екстракорпоральна ультрафільтрація
Профілактика і лікування аритмій у хворих з хронічною застійною серцевою недостатністю
Підсумкові рекомендації з лікування хворих
идиопатические кардіоміопатії
дилатаційна кардіоміопатія
Клінічна симптоматика при дилатаційноюкардіоміопатії
Лабораторні та інструментальні методи діагностики при дилатаційноюкардіоміопатії
Перебіг, результати, прогноз дилатаційноюкардіоміопатії
Диференціальний діагноз дилатаційноюкардіоміопатії
Лікування хворих з ідіопатичною дилатаційною кардіоміопатією
Речовини з позитивною інотропною дією
гіпертрофічна кардіоміопатія
Патологічна анатомія обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії
Патофізіологія гіпертрофічної кардіоміопатії
Зміни діастолічної функції лівого шлуночка при ЦК
Клінічна симптоматика при гіпертрофічній кардіоміопатії з обструкцією
Електрокардіограма і електрофізіологічні показники при обструктивної ГК
Ехокардіографічні дані при обструктивної ГК
Перебіг ГК, його ускладнення та наслідки
Лікування хворих з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією
рестриктивна кардіоміопатія

В даний час застосовують три режими (темпу) дигіталізації, що забезпечують швидке або поступове досягнення повної терапевтичної дози глікозиду. При швидкому темпі повна доза вводиться за одну добу. При среднебистром темпі хворий отримує за першу добу половину повної дози, а насичення завершується за три доби. Нарешті, при повільному темпі насичення за першу добу хворому вводять 1/4 повної дози- насичення досягається лише на 5-7-з добу.
Швидка дигитализация показана хворим з найважчими проявами декомпенсації, коли є необхідність в невідкладне поліпшення кровообігу. Среднебистрий темп насичення частіше інших використовується в клінічних умовах, тоді як повільний темп швидше амбулаторний. Лікар при цьому не ризикує, не боїться інтоксикації, але, на жаль, при виборі такого режиму дигіталізації можна так і не досягти повного рівня дії, що означає недостатнє використання лікувальних
можливостей СГ. Нижче наводяться три режими дигіталізації для частіше використовуються в нашій країні препаратів - дигоксину і Ланатозід С (изоланид, целанид).
Темпи дигіталізації НА ПРИКЛАДІ дігоксин
Швидкий темп - хворий приймає 1,25 мг препарату (5 таблеток), потім по 2 таблетки (0,5 мг) кожні 3-4 год до оптимального клінічного ефекту (в середньому 2,80 мг препарату) - далі - перехід до підтримуючої дозі .
Середній темп-1-е добу - 1,25 мг (5 разів по 0,25 мг) -
2-е добу - 1,0 мг (4 рази по 0,25 мг) -
2- і добу - 0,50 мг (2 рази по 0,25 мг) -
і перехід до підтримуючої дозі.
Повільний темп - 1-е добу - 0,75 мг (3 рази по 0,25 мг) -
2-5-е добу (іноді 7 діб) - 0,50 мг (2 рази по 0,25 мг) і підтримуючу терапію.
Темпи дигіталізації НА ПРИКЛАДІ Ланатозід С (ізоланід)
Швидкий темп - 1,50 мг (3 рази по 0,50 мг), потім по 2 таблетки (0,50 мг) кожні 3 год до оптимального клінічного ефекту (в середньому 4,7-5,0 мг).
У краплях :. 110 кап Ланатозід С, потім по 45 кап через кожні 3 години.
Середній темп-1-е добу - 2 мг (4 рази по 0,5 мг) -
2-ге добу - 1,5 мг (3 рази по 0,5 мг) -
3- і добу - 1,25 мг (5 разів по 0,25 мг).
У краплях: I-е добу - 35 кап 3 рази на день, 2-е добу - 35 кап 3 рази на день, 3-ю добу - 45 кап 2 рази на день.
Повільний темп-1-5-е добу-1 мг (4 рази по 0,25 мг) -
6-7-е добу -0,5 мг (2 рази по 0,25 мг).
У краплях: 1-5-е добу-20 кап 3 рази на день-6-7-е добу-15 кап 3 рази на день і підтримуючу терапію.
ЗАМІНА СГ, ПЕРЕХІД ВІД ОДНОГО ПРЕПАРАТУ До ІНШОМУ
Перехід від глікозиду, вводять внутрішньовенно, до препарату, що приймається хворим всередину, - стандартна
клінічна процедура, до якої вдаються після поліпшення кровообігу, досягнутого в період парентерального лікування. Вона повинна здійснюватися не приблизно, а з щоденним обліком квот втрати чинності першого і другого СГ і ступеня насичення організму глікозидами, які цілком взаємозамінні. Заміна глікозиду не повинна призводити до втрати раніше досягнутого повного насичення (!).
Оскільки середні розрахунки вже неодноразово наводилися в літературі, ми нижче наводимо лише підсумкові дані.
Перехід від строфантину, який хворому вводили внутрішньовенно 9 днів або довше в дозі 0,25 мг щодня з повним насиченням, до Ланатозід З або до дигітоксину для прийому всередину показаний в табл. 16).
Таблиця 16 Заміна строфантину на ланатозод З або на дигитоксин


День після останньої ін`екціістрофантіна

ланатозід З

дигитоксин

мг

табл. (0.25 мг)

краплі

мг

табл. (0,1 мг)

1-й день

2,0

4x2 табл.

3 х 20 кап.

0,8

4x2 табл.

2-й день



1,55

3x2

3 х 15

0,52

5

3-й день

1,38

5 х 1



3 х 15

0,41

4

4-й день

1,23

5x1

3 х 12

0,30

3

5-й день

1,12

4x1

3x12

0,14

1.5

6-й день

1,07

4x1

3x10

0,14

1,5

Як видно, заміна строфантину, квота втрати у якого (40%) вище, ніж у Ланатозід С (20%) і дигитоксина (7%), здійснюється без паузи протягом 6 днів, після чого відбувається потрібний перехід, і лікування стає підтримує.
Нерідко в практичній роботі виникає необхідність перейти від СГ, що приймався хворим всередину, до внутрішньовенного введення іншого глікозиду. Розглянемо методику заміни Ланатозід З строфантином: в день останнього прийому всередину Ланатозід З вводять внутрішньовенно 0,125 мг (1/4 мл 0,05% -го розчину) строфантину і далі зберігають ту ж дозу до 15 дня, після чого дозу строфантину можна підвищити до 0 , 25 мг (1/2 мл) і день. Перехід від глікозиду з невеликою квотою убутку на глікозид типу строфантину вимагає і перший день (дні) дуже малих доз, що важко. Щоб уникнути цієї технічної труднощі, слід почати введення другого глікозиду через 2 дні після відміни першого. У наш час при наявності в розпорядженні лікаря точних дозаторів ця проблема вирішується простіше.



Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення

Увага, тільки СЬОГОДНІ!