Сприйнятливість і імунітет - епідеміологія

Відео: Імунітет! Як сформувати свій захист?

Відео: Холод настає Захищаємося від хвороби Як підвищити імунітет

У поширенні інфекційних хвороб поряд з джерелом інфекції і з відповідним механізмом передачі збудників обов`язкова наявність сприйнятливих до даного захворювання людей. Розрізняють сприйнятливість до інфекційних хвороб людини як індивідуума і сприйнятливість колективу, населення. Під сприйнятливістю розуміють біологічне властивість тканин організму людини або тварини бути оптимальним середовищем для розмноження збудника. Це властивість видове і передається у спадок. Людина сприйнятливий до найбільшого числа інфекційних захворювань. Багато інфекційні хвороби властиві певним видам тварин, але деякі антропонози, наприклад черевний тиф, скарлатина, гонорея, навіть штучно не можуть бути щеплені тварині.
До антропонозной хвороб сприйнятливі всі люди. Форми прояви сприйнятливості різні. Так, зараження на висипний тиф, кір, віспу практично завжди призводить до розвитку клінічно вираженого захворювання. Поряд з цим є хвороби, до яких сприйнятливі далеко не всі. Наприклад, з тих, що заразилися скарлатиною може захворіти 20-35%, на менінгококову інфекцію - 0,2-0,5%. Показовим у цьому відношенні поліомієліт, при якому з тих, хто заразився 1 - 2% хворіють паралітичної формою, 5-6% - легкою формою, а 92-94% переносять бессимптомную інфекцію.
До зоонозних інфекцій сприйнятливість людини неоднакова: до одних з них висока, до інших - обмежена, до третіх - незначна.
Імунітет - несприйнятливість організму до інфекційних хвороб. Розрізняють видовий (вроджений) і набутий (індивідуальний) імунітет. Видовий імунітет передається даному виду тварини, а також людині у спадок. Так, людина несприйнятливий до багатьох інфекційних хвороб тварин (чума рогатої худоби, куряча холера та ін.), А тварини несприйнятливі до хвороб людини.
Набутий імунітет виробляється в організмі протягом життя. Умови придбаної несприйнятливості можуть бути різноманітними. При багатьох інфекційних хворобах набутий імунітет зберігається роками (черевний тиф, висипний тиф), а при деяких хворобах (кір, чума, вітряна віспа) залишається довічно. Такий постінфекційний імунітет називають природним. Природний імунітет виробляється також в результаті повторного потрапляння в організм невеликих доз збудників, з якими він справляється без видимих ознак захворювання. Ця прихована, або подрібнена, імунізація характерна для менінгококової інфекції, поліомієліту та ін.
Штучний імунітет виникає в результаті профілактичних щеплень і пов`язаний в введенням в організм вакцин (живі або вбиті мікроби - антигени, знешкоджені продукти їх життєдіяльності - анатоксини).
В результаті вакцинації, перенесеного захворювання або прихованої (дробової) імунізації виробляється активний імунітет. Активним його називають тому, що в його формуванні бере участь організм. Крім активного, існує пасивний імунітет, який в свою чергу ділиться на природний і штучний.
Природний пасивний імунітет виникає в результаті передачі антитіл через плаценту з організму матері в організм плоду і з молоком матері при грудному вигодовуванні дитини. Так, діти до 6 міс. малосприйнятливі до кору.
Для створення штучного пасивного імунітету в організм вводять сироватку або гамма-глобулін. Такий імунітет нетривалий і зберігається в організмі від 3 до 4 тижнів, іноді довше.
Крім імунітету індивідуума, існують соціальний, або колективний, імунітет і імунологічна структура населення.
Під соціальним, або колективним, імунітетом розуміють несприйнятливість суспільства до тих чи інших інфекційних хвороб. Вона створюється за допомогою заходів, специфічної профілактики і інших заходів, що застосовуються органами охорони здоров`я, а також завдяки народногосподарським заходам щодо підвищення матеріального і культурного рівня населення (поліпшення умов життя, харчування). Важливе значення мають повноцінність білкового харчування і забезпеченість вітамінами.
Наприклад, несприйнятливість населення до натуральної віспи досягається за допомогою проведення обов`язкових планових щеплень і заходів по санітарній охороні території СРСР.
Імунологічна структура населення - це співвідношення людей, сприйнятливих і несприйнятливих до даної інфекції. Воно обумовлюється різними імунологічними, серологічними і алергічними реакціями. Якщо число сприйнятливих невелика, вони виявляються в оточенні несприйнятливих, тому хвороба не отримує поширення.