Особливості перебігу епідемічного процесу - епідеміологія

Деякі особливості перебігу епідемічного процесу. Епідемічний процес виникає і підтримується тільки при одночасному дії джерела інфекції, специфічного механізму її передачі і сприйнятливого до даного захворювання населення в певних природних і соціальних умовах. Роль цих рушійних сил в ході подальших заражень не цілком рівнозначна. Найбільша активність джерело інфекції - носій заразного початку-крім того, в ньому відбувається розмноження збудника і він виділяє збудників у зовнішнє середовище. Вирішальне значення в поширенні інфекції має механізм її передачі: активне впровадження заразного початку в організм живими переносниками, введення збудників в організм з повітрям, харчовими продуктами, питною водою, збереження збудників в життєздатному стані на предметах побуту до моменту надходження в організм. Сприйнятливості належить пасивна роль, так як збудник уже проник в організм. При наявності сприйнятливості зараження настає, а за відсутності її - не виникає.
Інтенсивність епідемічного процесу буває різною. Зазвичай протягом епідемічного процесу розрізняють три ступені кількісних змін: спорадичну захворюваність, епідемію і пандемію.
Спорадична захворюваність - звичайний (мінімальний) рівень захворюваності, властивий відповідної хвороби в даній місцевості або країні. Багато інфекційні хвороби при цьому проявляються у вигляді поодиноких випадків.
Епідемія - рівень захворюваності, який значно (в 3-10 разів) перевищує спорадичну захворюваність на цю хворобу в даній місцевості і характеризується виникненням множинних епідемічних вогнищ,
Пандемія - надзвичайно велика епідемія, що охоплює більшу територію. В умовах повсякденної практики групові захворювання в колективі об`єднуються в поняття «епідемічні спалахи».
Для визначення якісної боку епідемічного процесу використовують термін «ендемія». Він походить від двох грецьких слів: en - в, всередині, demos - народ. Ендемічними називаються хвороби, постійно зустрічаються серед населення даної місцевості. Тривале існування будь-якої інфекційної хвороби в даній місцевості або країні може бути обумовлено природними факторами.
Протилежне поняття - екзотичні хвороби. Екзотичними називаються інфекційні хвороби, які в даній країні не зустрічаються і можуть виникнути лише в результаті занесення з інших країн. Екзотичними для нашої країни є натуральна віспа, поворотний тиф, жовта лихоманка і ін.
У ветеринарно-епізоотичної термінології назвами «епідемія», «пандемія», «ендемія» відповідають терміни «епізоотія», «епідемія» і «ензоотія».
В епідеміології часто вживається термін «вогнище», під яким мають на увазі місце, де можуть виникнути або вже фактично виникли випадки інфекційної хвороби.
На якісні і кількісні зміни в ході епідемічного процесу впливають природні та соціальні умови, які можуть активізувати джерело інфекції, фактор передачі або сприйнятливість населення, підвищуючи їх епідеміологічну активність, або, навпаки, знижуючи її.
Вплив природних умов на механізм передачі інфекції є особливо актуальним в тих випадках, коли збудників передають живі переносники. Повне зникнення їх активності на певний сезон (кліщі, москіти, комарі) або зменшення їх чисельності різко відбивається на заражуваність людей, а отже, і на ході епідемічного процесу. Наприклад, кліматично умови визначають ареал поширення малярійних комарів. Крім того, активність їх пов`язана з теплою порою року. Звідси сувора сезонність захворюваності людей малярією і поширення її лише в тих місцях, де є умови, сприятливі для розвитку малярійних комарів. Слід зазначити, що плазмодій малярії може розмножуватися в організмі комара тільки при температурі не нижче 16 ° С.
Е. Н. Павловському належить заслуга розробки вчення про природу осередків інфекційних захворювань. Він показав, що багато заразні хвороби існують в природі незалежно від людини, при певному поєднанні природних умов в даній місцевості, наявності теплокровних тварин і членистоногих переносників, що зберігають паразита-збудника. Так, при кліщовий енцефаліт кліщ передає вірус від хворої тварини здоровій. Крім того, кліщі передають вірус трансовариально своєму потомству.
За Е. Н. Павловському, природною осередкових трансмісивних хвороб називається таке явище, коли збудник, специфічний його переносник і тварини (резервуари збудника) протягом зміни своїх поколінь необмежено довгий час існують в природних умовах в складі різних біоценозів (комплекси тварин) незалежно від людини як в ході своєї еволюції, так і в справжній період.
Природні вогнища можуть існувати і при нетрансміссівних інфекціях. Наприклад, при лептоспірозі переносники не беруть участі в циркуляції збудника. Поширення цього захворювання обмежується певними географічними ландшафтами, де відзначається велика кількість деяких видів мишоподібних гризунів. Для хвороб з природною осередкових характерна сезонність, що обумовлено біологією тварин-зберігачів інфекції і переносників.
З весняним сезоном року у багатьох тварин пов`язано час приплоду, лактації і відповідно підвищення захворюваності на бруцельоз. Зимова сплячка ховрахів і бабаків обумовлює перехід чуми в латентний стан. Навесні з пробудженням гризунів чума загострюється і швидко поширюється серед молодняка.
Природні процеси впливають і на неживі фактори передачі заразного початку. Так, відкриті водойми інтенсивніше забруднюються стічними водами і служать причиною виникнення водних епідемій черевного тифу в холодну пору року. У цей період сповільнюється процес самоочищення води і збудники кишкових інфекцій більш тривалий термін зберігаються в воді.
Перебування людей взимку в закритих приміщеннях сприяє передачі інфекцій дихальних шляхів, а носіння теплого одягу при недотриманні правил особистої гігієни - розмноження переносників висипного і поворотного тифів (воші).
Значення природного фактора для перебігу епідемічного процесу можна знизити шляхом проведення відповідних заходів: винищенням диких жівотпих, які не становлять господарської цінності, і членистоногих, осушенням боліт, обводненням пустельних місць і т. Д.
Природний фактор має незначний вплив на сприйнятливість. Воно зводиться лише до підвищення або зниження неспецифічної резистентності організму (бар`єрної функції шкірних покривів, слизових оболонок, крові, жовчі і т. Д.).
Більше значення, ніж природний, на протягом епідемічного процесу надає соціальний фактор. Під соціальним фактором розуміють сукупність умов життя населення: характер жител, щільність їх заселення, ступінь комунального благоустрою (наявність каналізації, водопроводу), матеріальний добробут населення, характер харчування, рівень культури, зокрема санітарної, міграційні процеси, характер і умови праці, стан охорони здоров`я , соціально-класову структуру суспільства та ін.
Поширення інфекції залежить від того, в якій квартирі живе джерело інфекції - хвора або носій, скільки людей з ним спілкується, де він працює, яким транспортом користується, чи вчасно був виявлений і госпіталізований або ізольований вдома.
Відому роль як джерело інфекції відіграють домашні і дикі тварини. Зараження від хворих домашніх тварин може статися в результаті незадовільного ветеринарного контролю за ними, несвоєчасного виявлення та ізоляції хворих жівотпих, забою або лікування їх. Відносно гризунів і диких тварин проводять цілеспрямовані винищувальні заходи, що в значній мірі знижує їх епідемічну небезпеку.
На хід епідемічного процесу впливають житлові умови, т. Е. Ступінь уплотненности населення, інтенсивність зіткнення. Скупченість, погана вентиляція, аерація і інсоляція житлових приміщень, порушення гігієнічного режиму сприяють підвищенню захворюваності на туберкульоз та інші інфекційні хвороби.
Від стану системи водопостачання та каналізації, раціональності та своєчасності очищення населених пунктів в значній мірі залежить поширення кишкових інфекцій - черевного тифу, паратифів, дизентерії, холери, поліомієліту, інфекційного гепатиту та ін.
У поширенні інфекційних хвороб має значення також недостатній контроль за організованим харчуванням населення. Харчові продукти можуть бути інфіковані носіями, які працюють на підприємствах торгівлі і громадського харчування, в харчоблоках дитячих і лікувальних установ і т. П. Зараження може статися також при вживанні в їжу м`яса вимушено забитих тварин, молока н молочних продуктів хворих корів.
Умови праці часто впливають па можливість виникнення і поширення інфекційних хвороб. Для тваринників, ветеринарних працівників, осіб, які обробляють тваринну сировину (шкіра, шерсть і ін.), Інфекційні хвороби тварин, що передаються людині (сибірська виразка, бруцельоз, сап та ін.), Носять характер професійних. Поряд з цим поширенню таких інфекцій можуть сприяти важкі умови праці, скупченість, переохолодження, виснажлива праця, що знижують загальну опірність організму.
Захворюваність інфекційними хворобами, особливо кишковими, знаходиться в прямій залежності від рівня санітарної культури населення.
Міграція населення під час соціальних потрясінь (голод, війни) тягне за собою посилене поширення інфекційних хвороб. Масові стихійні лиха (землетруси, повені, великі пожежі), що призводять до руйнування осель, різкого погіршення умов життя населення, викликають масове переміщення постраждалих. Інфекційні хвороби, які реєструвалися у вигляді окремих випадків або обмежувалися епідемічними осередками, з посиленням міграції населення можуть придбати епідемічний характер.
У нашій країні в міру зміцнення і зростання народного господарства створюються сприятливі умови для боротьби з інфекційними хворобами. У рішеннях XXIV і XXV з`їздів КПРС велика увага приділена підвищенню добробуту трудящих. Зростає культурний рівень населення, будуються житла, впорядковуються міста і села, систематично проводяться оздоровчі заходи. За роки Радянської влади великих успіхів досягла народна охорона здоров`я. Громадяни СРСР забезпечені безкоштовною загальнодоступною кваліфікованою медичною допомогою. Право на охорону здоров`я народу закріплено Конституцією (Основним законом) СРСР і забезпечується державною системою охорони здоров`я, здійсненням заходів, спрямованих на профілактику захворювань, в тому числі інфекційних.
У Постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого поліпшення народного охорони здоров`я» поряд з іншими досягненнями в області народної охорони здоров`я говориться про здійснення в нашій країні широких оздоровчих заходів, ліквідації багатьох раніше поширених інфекційних хвороб. Заплановане постановою нове будівництво поліклінік і амбулаторій, оснащення їх необхідним обладнанням і апаратурою, розукрупнення терапевтичних ділянок, розширення мережі дитячих поліклінік, жіночих консультацій, пологових будинків, дитячих лікарень і санаторіїв, розукрупнення територіальних педіатричних дільниць і багато інших заходів щодо подальшого поліпшення народного охорони здоров`я безсумнівно будуть сприяти подальшому зниженню захворюваності одними інфекційними хворобами і ліквідації інших.