Коронарний кровотік - динаміка серцево-судинної системи
Кровотік в будь-якій системі визначається перфузійним тиском і опором току крові. Перфузійні тиск в коронарної системі дорівнює різниці між тиском в лівої основної коронарної артерії (такому ж, як в аорті) і тиском в правому передсерді. Опір току обернено пропорційно четвертого ступеня радіуса периферичних коронарних судин.
Коронарний кровотік в різні фази серцевого циклу залежить від:
- аортального пульсового тиску-2) опору кровотоку, що виникає в результаті фізичного стиснення коронарних судин при скороченні міокарда. Миттєвий кровотік в будь-який момент систоли визначається результуючої цих двох сил. До недавнього часу вважали, що під час ранньої частини систоли коронарний кровотік припиняється повністю в результаті Екстраваскулярний стиснення. При вимірах тиску всередині стінки лівого шлуночка в субендокардіальних шарах виявлено більш високі їх рівні, ніж в субепікардіально шарах. Дійсно, як показали Van der Меег і Reneman [10], максимальне систолічний внутріміокардіальнимі тиск вище, ніж максимальне систолічний тиск в порожнині лівого шлуночка. При введенні симпатоміметичних амінів внутріміокардіальнимі тиск в ділянках, розташованих назовні від ендокардіальний поверхні, уравнивалось тиском в порожнині шлуночка. Ці спостереження допомогли пояснити високу чутливість саме субендокардіальних шарів до пошкодження при порушеннях коронарного кровообігу (див. Нижче). Вивчення коронарного кровотоку всередині стінок шлуночків за допомогою радіоактивного 86Rb виявило наявність интрамурального градієнта систолічного кровотоку, що забезпечує в зовнішньої чверті товщини стінки лівого шлуночка швидкість кровотоку приблизно вдвічі більшу, ніж в більш внутрішніх шарах [11]. Проте недавні дослідження за допомогою електромагнітних флоуметрія показали, що у решти собак під час систоли коронарний кровотік підтримується на постійному рівні і складає приблизно від 7 до 45% загального кровотоку (див. Рис. 9.4). Ця широка варіація систолічного кровотоку відображає зміну сили скорочень міокарда у одного і того ж тварини.
Відео: Лекція Олени Павлюкову
МАЛ. 9.4. ФАЗОВИЙ кровотоку в ГОЛОВНІЙ ЛІВІЙ КОРОНАРНОЇ АРТЕРИИ.
У тварини в стані спокою: запис, що демонструє фазові зміни аортального тиску і фазовий ток в основний лівої коронарної артерії і висхідній аорті, отримана за допомогою датчика напруги і електромагнітних флоуметрія. Суцільна лінія - істинний нуль. Вертикальні лінії часу - 0,1 с (по Greg D. Е., Kbouri Е., Rayford С. R. Systemic and coronary energetics in the resting unanesthetized dog. Circ. Res., 1965, 16, 102-113).
Однак найбільш ефективно визначає величину коронарного кровотоку перфузионное тиск під час діастоли. У цей час коронарні судини, звільнені від миокардиального стиснення, можуть відкриватися або скорочуватися в необхідному діапазоні, щоб допустити більший або менший кровотік, що залежить від ступеня звуження або розширення судин в місцях регульованого опору микроциркуляторной мережі. У здорових серцях під час тахікардії ішемії міокарда не виникає, навіть якщо діастолічний час значно коротшає.
Фізіологічні фактори, що визначають величину коронарного кровотоку
Керують коронарним кровотоком ті ж фізіологічні чинники, які змінюють потреби міокарда в кисні і витрата останнього. В експериментальних дослідженнях показано, що коронарний кровотік зростає при збільшенні артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, напруги стінки лівого шлуночка, максимальної швидкості наростання тиску в лівому шлуночку (dP / dtMaKc). Кровотік в коронарних судинах падає, коли ці показники зменшуються. При вимірюванні коронарного кровотоку в лівому шлуночку серця людини методом з використанням закису азоту [12, 13] в середньому він виявляється рівним 80-100 мл на 100 г тканини в хвилину.
Але більш доречним було б визначення загального коронарного кровотоку, оскільки при гіпертрофії лівого шлуночка він може бути значно збільшений, тоді як коронарний кровотік на 100 г тканини лівого шлуночка залишається нормальним.
