Хвороби органів травлення у дітей
Відео: Санаторій "Орен-Крим" - Відпочинок та лікування в Євпаторії, Крим
Відео: Дослідження органів травлення
Педіатрія. Хвороби органів травлення. / Под ред. Р. Є. Бермана, В. К. Вогана: Пер. з англ. - М .: Медицина, 1988.
У книзі висвітлено питання гастроентерології, нефрології дитячого віку. Детально викладені анатомо-фізіологічні особливості, методи обстеження, клініка, діагностика, принципи лікування та профілактика захворювань.
Для педіатрів усіх профілів.
ПЕРЕДМОВА ДО РОСІЙСЬКОЇ ВИДАННЯ
Відео: Захворювання шлунково-кишкового тракту у дітей
У цій книзі «Керівництва» об`єднані розділи 11 і 16 оригінального видання, яким в російській перекладі відповідають розділи 12 і 13, присвячені захворювань травного тракту і системи сечовиділення.
В цілому, радянські лікарі-педіатри мають великий вибір вітчизняної літератури з цих проблем. Можна із задоволенням відзначити, що в даний час значно збільшився обсяг іноземної літератури, перекладеної на російську мову. Багато з цих видань також присвячені питанням дитячої нефроурологіі або гастроентерології. Проте як досвідчений лікар, так і студент педіатричного факультету з великою користю для себе ознайомляться з матеріалами, які приводилися в даній книзі.
Характеризуючи деякі особливості поділу, в якому розглядаються питання гастроентерології, слід підкреслити вдале поєднання в ньому проблем клініки, діагностики захворювань та лікування хворих з проблемами, що стосуються анатомо-фізіологічних, гістологічним і патофизиологическим основам захворювань. У написанні цього розділу взяли участь 10 авторів, відомих фахівців у цій галузі патології. У цьому «Керівництві» дано дещо ширше уявлення про різноманітність захворювань шлунково-кишкового тракту у дітей, в тому числі про порівняно рідкісних захворюваннях. У ньому практично відсутня звична для радянського читача розподіл на «хірургічні» і «терапевтичні» хвороби. У книзі містяться основні відомості по гострого апендициту, непрохідності, інвагінації, чужорідним тілам шлунка і кишечника, внутріабдомінальних грижам та інших захворювань, рідко включаються в загальні керівництва по педіатрії. Абсолютно незвичайна для вітчизняних посібників з гастроентерології мінімальна акцентуація уваги на таких широко поширених хронічних хворобах шлунково-кишкового тракту, як хронічний гастрит, дуоденіт, гастродуоденіт, холецистит, холангіт. Ці терміни взагалі відсутні в книзі і в загальному предметному покажчику зведеного тому «Керівництва» в англійському оригіналі. Ця особливість відображає принципово різні тенденції розвитку вітчизняної і англо-американської наукових шкіл дитячої гастроентерології, що ще раз підтверджує доцільність більш широкого обміну інформацією між радянськими та американськими фахівцями. З цим пов`язана і рекомендація радянському читачеві: обов`язково переглядати паралельно з читанням цієї книги сучасні радянські видання: «Хвороби оргапов травлення у дітей» А. В. Мазурина (1986), «Довідник дитячого гастроентеролога» під редакцією академіка АМН СРСР Е. М. Лук`янової (1986), «Хронічні неспецифічні захворювання кишечника у дітей» під редакцією доктора мед. наук А. А. Баранова і проф. А. В. Оболенський (1986), а також перекладену з болгарської мови «Дитячу гастроентерологію» Г. 3. Панчева і А. К. Радівенской (1986).
Розділ, присвячений питанням пефроурологіі, буде, очевидно, також з великим інтересом зустрінутий радянським читачем. У ньому послідовно представлені анатомо-фізіологічні особливості сечовидільної системи дитини, методи дослідження, широкий перелік найпоширеніших аномалій розвитку, гострих і хронічних захворювань сечовивідних і статевих органів. Повнота викладу поєднується з точністю і конкретністю рекомендацій за критеріями діагностики, вибору методів обстеження і лікування хворої дитини. Це саме той обсяг уявлень і даних довідкового характеру, які необхідні сучасному лікарю-педіатру широкого профілю. В цілому цей розділ не здивує читача будь-яким оригінальними трактуваннями або рекомендаціями. Правда, звичні для пего терміни «хронічний гломерулонефрит», «хронічний пієліт або пієлонефрит» в цьому виданні або взагалі не використовуються, або використовуються дуже рідко, проте це пов`язано тільки з термінологічними особливостями, але ніяк не з принциповими розбіжностями в розумінні нозології в значущості ниркових захворювань у дітей. Безумовно, читачі відзначать досить стримане ставлення американських колег до проблеми інфекцій сечовивідних шляхів у дітей і їх значенням в генезі прогресуючих захворювань нирок. Можна сподіватися, що навіть сама обережна і критична підтримка і поширення цієї позиції призведуть до значного скорочення небайдужих для дітей спеціальних нефроурологіческіх методів досліджень і тривалих курсів лікарської терапії.
З вітчизняних видань останніх років, які могли б допомогти читачеві глибше познайомитися з проблемами дитячої нефрології, можна назвати «Дитяча нефрологія» М. С. Ігнатової і Ю. Є. Вельтіщева (1982), «Нефрит у дітей» І. Н. Усова ( 1987) і ряд інших книг.
Професор І. М. ВОРОНЦОВ
