Ускладнення гематогенногоостеомієліту - остеомієліт у дітей
Ускладнення при гнійному гематогенном остеомієліті вельми різноманітні. Перш за все, вони пов`язані з самим перебігом запального процесу і залежать від вірулентності інфекції, від реактивності організму і до певної міри від методу лікування.
Серед ускладнень - абсцеси легенів, печінки, нирок, мозку, селезінки, міокарда та інших внутрішніх органів-запальні процеси в органах і порожнинах - пневмонія, виразковий ендокардит, нефрит, плеврит, менінгіт, перикардит, отит, паротит і т. Д дегенеративні зміни внутрішніх органів.
При остеомієліті плоских кісток може спостерігатися перехід запального процесу на внутрішні органи і порожнини безпосередньо з осередків ураження кістки.
До ускладнень потрібно віднести також ураження інших кісток, розвиток глибоких і поверхневих гнійників і затекло.
Ускладненням слід вважати і некроз з наступною секвестрацією на більш-менш значному протязі, аж до поразки всієї кістки і тотального змертвіння діафіза.
Ускладненням гематогенногоостеомієліту може бути і тромбофлебіт, який спостерігався нами у 72 (4,5%) дітей, з них у 56 (3,5%) - в гострій стадії, головним чином при затяжному перебігу остеомієліту, і у 16 (1%) - в хронічній стадії після виробленої секвестректоміі. Це ускладнення значно погіршує перебіг процесу: підвищується температура, частішає пульс, погіршується самопочуття, знижується апетит, з`являються болючість, більше виражена по ходу судин, а також більш-менш значний набряк кінцівки. Найчастіше вражаються стегнова вена і глибокі вени гомілки, причому супутнє порушення лімфообігу також веде до розвитку набряку.
Основним методом лікування є постільний режим з доданням кінцівки піднесеного положення. Хороший ефект роблять антибіотики широкого спектру дії. Застосовували ми і розрізи для зменшення набряку, розкривали абсцеси, розташовані по ходу тромбірованних вен. Показані також антикоагулянти: п`явки, гепарин, пелентан і ін. (Г. П. Зайцев), але ми їх не застосовували.
При прогресуванні процесу слід перев`язати магістральну вену, найчастіше стегнову або зовнішню клубову на нижньої кінцівки, плечову або пахвову - на верхній.
В окремих випадках спостерігається і тромбартерііт. При закупорці магістральної артерії кінцівка стає блідою, холодною на дотик, в ній зникає пульсація. Болі можуть бути настільки сильні, що хворий буквально кидається в ліжку. На сучасному рівні хірургії хороший ефект тут може дати тpoмбендартepіектомія або резекція ураженої ділянки артерії. Перш частіше справа закінчувалося ампутацією кінцівки. Ми це ускладнення не зустрічали.
У тяжкохворих внаслідок порушення трофіки можуть утворитися пролежні, здебільшого в тих ділянках тіла, які піддаються тривалому тиску. Пролежні можуть досягати великої величини, в окружності їх розвиваються флегмони, які беруть іноді повзучий характер. Кращим методом профілактики і лікування пролежнів є: ретельний догляд за хворим, часте повертання в ліжку, зміст його в чистоті, застосування підкладних кіл, часта сміла постільної білизни і інші гігієнічні заходи.
З можливих ускладнень вкажемо ще на бешиха, яке є результатом вторинної стрептококової інфекції і багато в чому залежить від недостатнього догляду за раною. Це ускладнення ми спостерігали у 24 дітей (1,5%). Призначення сульфаніламідних препаратів, а також опромінення кварцовою лампою купований процес. У повоєнні роки успіх давало застосування антибіотиків.
Внаслідок недостатнього догляду буває ускладнення рани вторинної змішаної гноеродной інфекцією, синьогнійної палички та дифтерією.
До рідкісних ускладнень відносяться капилляротоксикоз і абдомінальний пурпура. Вони можуть супроводжуватися постгеморрагической анемією, нефритом і відрізняються наполегливою теченіем- тільки після видалення вогнища ураження в кістки припиняються повернення атак капіляротоксикозу (І. А. Шухгалтер).
Зустрічаються також випадки токсичного поліневриту при важко протікає остеомієліті (А. П. Лебедєв). Спостерігається і амілоїдніураження внутрішніх органів. Зазвичай це пізніше ускладнення остеомієліту, але іноді воно може виникнути і через кілька місяців після початку захворювання.
На деяких видах ускладнень ми вважаємо за необхідне зупинитися більш докладно. В першу чергу сюди відноситься запалення суглобів, що представляє найбільш часте і важке ускладнення остеомієліту у дітей.
