Геморагічний капіляротоксикоз - патологія гострих шлунково-кишкових кровотеч - гострий живіт і шлунково-кишкові кровотечі
Питання патогенезу, клініки та діагностики цього захворювання викладені в попередньому розділі. Абдомінальна пурпура може протікати не тільки з болями в черевній порожнині, а й з кровотечами з шлунково-кишкового тракту.
Кривава блювота і кривавий пронос є досить типовими проявами абдомінальної форми геморагічного васкуліту. Судячи з численних літературних даних, кривава блювота, і особливо кривавий пронос, зазвичай бувають надзвичайно болісними. За спостереженнями окремих авторів, у хворих стілець буває до 25-50 разів на добу (В. І. Парменов, 1948- В. А. Насонова, 1959) і захворювання помилково діагностується як гостра дизентерія. Однак стілець зазвичай без слизу, немає тенезмов. Незважаючи на часті блювоти і пронос, у хворих порівняно рідко розвивається гіпохромна анемія.
Геморагічний васкуліт як причина шлунково-кишкових кровотеч розпізнається порівняно легко і своєчасно, якщо захворювання одночасно проявляється і такими класичними ознаками, як шкірні геморагії і суглобові явища. Якщо ж шкірні геморагії і болю в суглобах з`являються пізніше черевних симптомів, то лікар зустрічається зі значними труднощами в розпізнаванні істинної природи захворювання.
Ми спостерігали хворого з кровотечею з шлунково-кишкового тракту, у якого загострення хвороби щоразу супроводжувалося появою одиничних геморагій на задній поверхні середньої третини плеча. Цей хворий вже одного разу був оперований з приводу передбачуваної виразки дванадцятипалої кишки.
Подібно до інших васкулітів, для геморагічного капіляротоксикозу характерне поєднання абдомінального больового синдрому з кровотечею.
Вузликовий періартеріїт нерідко є причиною розвитку абдомінального синдрому з шлунково-кишковою кровотечею. Локалізація переважних змін при цьому захворюванні накладає певний відбиток на клінічні прояви хвороби. Для абдомінального варіанти вузликового периартериита насамперед характерне поєднання нападоподібний болю з шлунково-кишковою кровотечею.
При вузликовому периартеріїті може дивуватися будь-який відрізок шлунково-кишкового тракту, але найбільш часто все-таки до процесу залучається тонка кишка (Wold a. Baggenstoss, 1949). В цьому відношенні вузликовий періартеріїт зближується з таким захворюванням, як хвороба Шенлейна - Геноха.
При переважному ураженні товстої кишки захворювання за клінічними проявами нагадує неспецифічний виразковий коліт, а іноді помилково діагностується як дизентерія. Приводом до помилкової діагностики є такі симптоми, як хворобливість по ходу товстої кишки, проноси і запори, тенезми, домішки червоної крові в випорожненнях. Встановленню діагнозу допомагають ректороманоскопия і біопсія (геморагії, тромбози, аневрізматіческого розширення судин, типові для захворювання гістологічні дані).
Зазвичай найбільш раннім проявом хвороби при абдомінальному варіанті вузликового периартериита є болі в животі, нудота, блювота і розлади в діяльності кишечника. Кровотеча приєднується пізніше. Однак описані випадки, коли шлунково-кишкова кровотеча було першим і основним, протягом ряду років рецидивуючим, проявом хвороби. У діагностиці вузликового периартериита як причини шлунково-кишкової кровотечі слід враховувати й інші, властиві цьому захворюванню, клінічні прояви.
Системна червона вовчанка. У зв`язку з генералізованим ураженням судин при системний червоний вовчак можливі найрізноманітніші ураження шлунково-кишкового тракту - від виразок до непрохідності та перитоніту. Однак у порівнянні з ураженням серця, нирок і легень при системний червоний вовчак травний апарат уражається значно рідше, а тому масивні кровотечі зустрічаються не так часто.
Як і при інших системних захворюваннях, причиною кровотечі можуть бути не тільки специфічне ураження судин, а й медикаментозна терапія (антибіотики, аспірин, бутадіон, гормони). За даними Е. М. Тареева (1965), стероїдні виразки у хворих на системний червоний вовчак розвиваються рідше, ніж при інших колагенозах.
