Гострий панкреатит - клініка гострого живота - гострий живіт і шлунково-кишкові кровотечі
Відео: Консультація хірурга
Прояви гострого панкреатиту цілком залежать від глибини деструкції і поширеності ураження підшлункової залози, відсутності або наявності випоту в вільної черевної порожнини, шляхів його поширення та, нарешті, від виниклих ускладнень.
Клініка гострого панкреатиту, по суті, є симптомокомплексом, що включає в себе больовий синдром, симптоми пов`язані з важкою інтоксикацією, і симптоми, відповідні локальної або тотальної паралітичної кишкової непрохідності.
Напад гострого панкреатиту завжди починається раптовими різкими болями в епігастральній ділянці, часто пов`язаними з вживанням жирної або консервованої їжі. Як правило, болі носять стискаючий характер і нерідко є оперізують. Іноді інтенсивність болю наростає настільки швидко, що буквально через кілька хвилин після їх виникнення хворий впадає в стан глибокого, часом незворотного шоку.
Як правило, до болів приєднується блювота. Будучи спочатку одноразовою, вона швидко стає непереборною. Характерною рисою є те, що блювота не тільки не приносить ніякого полегшення хворому, а навіть, навпаки, посилює його страждання, так як блювотні рухи посилюють болі.
Впадає в очі вкрай неспокійна поведінка хворих, які намагаються шляхом зміни положення тіла знайти таку позу, яка хоч в якійсь мірі полегшує страждання. Однак ці пошуки, як правило, виявляються марними. Хворі зазвичай бліді, слизові губ ціанотичні. Пульс прискорений, артеріальний тиск знижений.
У початкових стадіях гострого панкреатиту нерідко спостерігається здуття живота в епігастральній ділянці за рахунок парезу поперечно-ободової кишки, що розвинувся внаслідок зацікавленості в запальному процесі кореня її брижі. Згодом парез поширюється на всі відділи кишечника і живіт стає рівномірно роздутим.
При пальпації живота визначається тією чи іншою інтенсивністю хворобливість в епігастральній ділянці відповідно проекції підшлункової залози і лише невелика резистентність передньої черевної стінки в цій області. На решті живіт залишається м`яким і безболісним. Однак при деструктивних формах панкреатиту в силу поширення випоту в вільної черевної стінки болючість може мати місце при пальпації і інших відділів живота. Крім того, в цих випадках можна визначити наявність у верхніх його відділах або на всьому протязі симптому Щоткіна - Блюмберга.
Велике діагностичне значення при гострому панкреатиті має відсутність або різке ослаблення пульсації аорти в епігастральній ділянці (симптом Воскресенського). Цей факт пояснюється як набряком підшлункової залози і розташованої між нею і аортою жирової клітковини, так і тим, що при гострому панкреатиті, як ми на це вже вказували раніше, має місце паретичне здуття поперечно-ободової кишки.
Слід зазначити, що при ураженні хвостовій частині підшлункової залози можна виявити симптом Мейо - Робсона. Останній характеризується появою значної хворобливості при натисканні на задню стінку живота в точці, що лежить по бісектрисі кута, утвореного XII ребром і довгими м`язами спини зліва.
При перкусії живота визначається або обмежений тимпанит відповідно розташуванню роздутою поперечно-ободової кишки, або тимпаніт, що поширюється на всі відділи живота при тотальному парезе кишечника.
Про наявність рідини у вільній черевній порожнині можна судити по характерному притуплення в пологих місцях живота, або по пролябірованію стінки прямої кишки при пальцевому ректальному дослідженні. Як правило, одночасно визначається і хворобливість в області заднього дугласова простору внаслідок залучення до процесу тазової очеревини.
Вислуховування живота, крім відсутності кишкових шумів, пов`язаних з парезом кишечника, виявити нічого не вдається.
Величезне значення для розпізнавання гострого панкреатиту мають біохімічні дослідження крові та сечі. Гострий панкреатит, мабуть, є єдиним з гострих захворювань органів черевної порожнини, при якому відповідні зміни крові і сечі є патогномонічними.
Основне диференційно-діагностичне значення має підвищення кількості діастази, що виділяється з сечею (понад 64-128 од. По Вольгемуту). При наявності інших симптомів гострого панкреатиту діастазурія є незаперечним підтвердженням діагнозу. Таке ж значення має і підвищений вміст амілази в периферичної крові, однак амілаземія є скороминущі і її важко вловити, тоді як діастазурія значно більш постійна.
Менше значення має визначення вмісту цукру крові. Однак спостерігається іноді гіперглікемія свідчить про залучення в процес і внаслідок цього пригніченні функції острівковогоапарату.
Зниження рівня кальцію в крові має лише прогностичне значення.
Зміни формули крові, які характеризуються лейкоцитозом і нейтрофільозом, притаманні лише важким і ускладненим формам гострого панкреатиту.
При рентгеноскопії органів черевної порожнини, крім ізольованого здуття поперечно-ободової кишки в ранніх стадіях захворювання, будь-яких інших ознак гострого панкреатиту виявити не вдається.
