Піонефроз - основи практичної урології дитячого віку
Піонефроз є останньою стадією гнійного запалення нирки, при якій вона перетворюється в тонкостінну порожнину з гнійним вмістом.
Найбільш часто захворювання зустрічається у віці 30-40 років, у дітей пионефроз буває рідко, в основному при аномаліях органів сечостатевої системи.
Розвиток піонефрозу обумовлено інфікуванням нирки різними мікроорганізмами, частіше навіть змішаної флорою, в якій переважають кишкова паличка, стафілокок, стрептокок, мікобактерія туберкульозу.
Виникненню захворювання сприяють також механічні перешкоди відтоку сечі, які спостерігаються при вродженому або придбаному звуженні сечоводу або сечівника, пороках розвитку сечостатевої системи (дистонія, підковоподібна нирка, подвоєння нирки і сечоводів), а також порушення регуляторних механізмів її виведення. Найчастіше виникнення піонефрозу сприяє нирковокам`яна хвороба, що супроводжується порушенням прохідності верхніх відділів сечових шляхів і внаслідок цього розладами уро- і гемодинаміки в нирці. Піонефроз може бути результатом пієлонефриту, що супроводжується обструкцією сечових шляхів. Бувають випадки, коли абсцес або карбункул нирки протікає порівняно доброякісно при неповній
прохідності сечових шляхів. У цих умовах гній (гнійна сеча) накопичується в порожнинах нирки, приводячи до поступової деструкції та атрофії ниркової тканини (рис. 122). Якщо пионефроз розвивається при обструкції сечових шляхів, нирка має великі розміри, якщо ж пионефроз є наслідком хронічного пієлонефриту, нирка зморщена. В обох випадках в ниркової тканини відзначаються склеротичні зміни і ділянки жирового переродження, а іноді - повне жирове заміщення нирки. Фіброзно-склеротичних, рубцевий процес охоплює і фіброзну капсулу нирки, паранефральную клітковину і судини, в результаті чого нирка спаяна з навколишніми тканинами.
Мал. 123. Висхідна уретеропіелограмма при піонефрозе.
Мал. 122. Піонефроз: дистанційна нирка на розрізі.
Клініка піонефрозу залежить від ступеня прохідності сечових шляхів. При закритому піонефрозе (коли порожнини, які містять гній, повністю замкнуті) клінічна симптоматика ідентична клінічній карті гнійних захворювань нирки: висока температура, біль і т. Д. Для відкритого піонефрозу, при якому порожнини з гноєм частково сполучаються з миски, характерна рясна пиурия - іноді гнійний осад становить третину або навіть половину всього обсягу сечі. Якщо при закритому піонефрозе прохідність сечових шляхів відновилася (мігрував камінь, відійшов згусток крові або гною і т. Д.), То в сечі з`являється рясний осад і швидко знижується температура тіла-при повторному порушенні відтоку сечі вона стає чистою (в сечовий міхур сеча надходить тільки з здорової нирки), а температура тіла знову підвищується. Така форма піонефрозу називається переміжною.
Рентгенологічне дослідження при піонефрозе дає цілком достовірну інформацію. Якщо видільна здатність нирки хоч частково збережена, то на екскреторних урограммах, особливо на пізніх знімках, видно множинні порожнини з нерівними краями або одна велика порожнина, наповнена контрастувало сечею. Ще більш наочною є висхідна пієлографія
(Рис. 123), яку слід застосовувати з надзвичайною обережністю і за суворими показаннями.
Лікування піонефрозу, як правило, полягає в нефректомії. При тяжкому стані хворого, також в тих випадках, коли нирка спаяна з навколишніми тканинами, її видалення пов`язано зі значними технічними труднощами і є великою травмою для хворого. Тому на першому етапі лікування краще обмежитися нефростома. Після купірування важких клінічних проявів роблять вторинну нефректомію або ж, якщо функція нирки відновилася і причину уростаза вдалося усунути, що зазвичай відбувається не при істинному піонефрозе, а при нагноившейся гидронефрозе, нефростому закривають.
