Віковий розвиток дитини - синдромная діагностика в педіатрії

Відео: Комплексна діагностика розвитку дитини

Відео: Нервово психічний розвиток дітей першого року життя

ГЛАВА I
ЗДОРОВА ДИТИНА.
РОЗВИТОК У РІЗНІ ВІКОВІ ПЕРІОДИ

1. Періоди дитячого віку.
2. Принципи лікарського спостереження за дітьми.
3. Оцінка поведінки і стану здорових дітей.
4. Основні нормативи і рекомендації по вихованню здорової дитини (див. Додатки).

- Норми поведінки дітей від народження до 2-3 років.
Організм дитини постійно росте і розвивається, зазнаючи певних морфологічні, фізіологічні та психологічні зміни в різні вікові періоди. У житті дитини розрізняють два великі етапи - внутрішньоутробний і позаутробний.
Позаутробний етап розвитку:
- період новонародженості (до 3-4 тижнів) -
- період грудного віку (від 3-4 тижнів. до 1 року) -
- переддошкільного (ясельний) період (від 1 року до 3 років) -
- дошкільний період (від 3 до 6 років) -
- молодший шкільний період (від 7 до 11 років) -
- старший шкільний період (від 12 до 18 років).

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРІОДІВ

В період новонародженості відбувається адаптація організму до позаутробного існування. Всі функції організму перебувають у стані нестійкої рівноваги. Можливий розвиток «фізіологічних кризів» новонароджених (гормональний криз), а також фізіологічної жовтяниці, фізіологічної втрати маси, мочекислого інфаркту та ін. Відбувається інтенсивний розвиток аналізаторів, починається координація рухів, утворюються перші умовні рефлекси, підкріплені харчової домінантою. У цей період легко виникають відхилення в розвитку, що супроводжуються в першу чергу затримкою наростання маси тіла. Критеріями здоров`я дитини є не тільки відповідає його віку збільшення маси тіла, але і нормальні нервово-психічний розвиток, сон, стан м`язового тонусу.
У період грудного віку відбувається інтенсивне фізичне, нервово-психічний і інтелектуальний розвиток дитини. Довжина його тіла за цей період збільшується на 50%, а маса - більш ніж утричі, що обумовлено посиленням обмінних процесів, переважанням анаболічних механізмів, а це відповідно вимагає введення в організм дитини більшої кількості харчових інгредієнтів на 1 кг маси тіла. Функціональні ж можливості органів травлення у цих дітей ще недостатні, тому у них нерідкі шлунково-кишкові захворювання. Кардинальна проблема цього періоду - раціональне вигодовування і своєчасне введення коригуючого прикорму (див. Додатки 1 і 2). Поступова втрата пасивного імунітету, отриманого від матері, і повільне дозрівання власного імунітету обумовлюють їх відносно високу захворюваність, найчастіше вірусними інфекціями. Виражена схильність до респіраторної патології пов`язана з анатомо-фізіологічними особливостями і органів дихання. У цей період можливе формування у дитини шкідливих звичок, які порушують його розвиток. Методи усунення останніх - див. Додаток 3. У грудному віці дітям проводять базисні профілактичні вакцинації.
У дошкільному періоді відзначаються зниження темпів фізичного розвитку і велика ступінь зрілості основних систем організму. До двох років життя завершується прорізування молочних зубів. Інтенсивно формується лімфоїдна тканина носоглотки, і часто виникає її гіперплазія. Стрімко розширюється рухова активність дитини - від нестійкої ходи до лазіння і бігу. Швидко вдосконалюється мова, чітко визначаються індивідуальні риси характеру і поведінки (період так званого першого впертості). У цьому періоді, так само як і в грудному, спостерігається схильність до частих гострих респіраторних та кишкових інфекцій і алергічних проявів.
Рекомендації з гігієни порожнини рота дитини раннього віку - див. Додаток 4.
Для дошкільного періоду характерні перше «фізіологічне витягування», початок зміни молочних зубів на постійні, розвиток інтелекту, ускладнення навичок трудової діяльності, поява перших відмінностей в поведінці хлопчиків і дівчаток. У дошкільнят найчастіше відзначаються інфекційні захворювання, хвороби органів дихання, травми.
У період молодшого шкільного віку у дітей завершується зміна молочних зубів на постійні і стають чіткими статеві відмінності. Розвиваються складні координаційні рухи м`язів, поліпшується пам`ять, підвищується інтелект. У зв`язку з порушеннями режиму дня, харчування, появою нервово-психічних навантажень зростає значення профілактичних оглядів, при яких виявляються зміни зору, порушення постави, карієс зубів. Часто відзначаються інфекційні, алергічні, шлунково-кишкові та серцево-судинні захворювання, надлишкова маса тіла.
Період старшого шкільного віку характеризується різкою зміною функціональної активності ендокринних залоз, статевим розвитком і дозріванням. Спостерігаються інтенсивний ріст і збільшення маси тіла, порушення фізичного і статевого розвитку. Часто відзначаються розлади харчування та зору, неінфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту. Цей період складний також через психологічну перебудови і розвитку особистості дитини.
Необхідно особливо відзначити появу індивідуальних особливостей в темпах біологічного розвитку. Вони більш виражені в препубертатном і пубертатному періодах.

Відео: Психологія дітей. Ч.1: Закони дитячого розвитку (А.В. Жукова, 2013)

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЗДОРОВИМ ДИТИНОЮ

Регулярні візити лікаря в сім`ю і відвідування батьками з дітьми поліклініки є основними джерелами інформації про зростання і розвитку дитини. При кожному відвідуванні поліклініки дитини зважують, визначають його зростання. Отримані показники зростання зіставляють зі стандартними, прийнятими для кожної вікової групи (див. Додаток 5). Профілактичні щеплення проводяться відповідно до спеціального календарем, бажано індивідуальним (див. Додаток 6).
Цілі лікарського огляду:

1. фізикальне обстеження дитини;
2. комплексна оцінка стану здоров`я дитини з визначенням його приналежності до тієї чи іншої групи здоров`я;
3. визначення плану профілактичних, виховних, оздоровчих та лікувальних заходів.

При огляді дитини слід звернути увагу на стан шкіри і видимих слизових оболонок (забарвлення, наявність ознак запалення, сухість або підвищена вологість). У здорової дитини шкіра блідо-рожевого кольору, помірно волога і еластична на дотик, слизові оболонки вологі, рожеві.
Жировідкладення визначається як нормальне, надлишкове або недостатнє. При нормальному розвитку підшкірного жирового шару контури ключиць, плечей і ребер у дитини згладжені, товщина шкірної складки на животі трохи нижче пупка справа або зліва - 2 см, на плечі - 1 см, на внутрішній поверхні стегна - 2,5-3 см.
Тургор м`яких тканин може бути нормальним або зниженим. Під тургором розуміється суб`єктивно сприймається відчуття опору при стисненні пальцями шкіри і підшкірної клітковини, зазвичай на внутрішній стороні плеча і стегна.
При характеристиці периферичних лімфатичних вузлів (потиличні, підщелепні, шийні, надключичні, підключичні, пахвові, ліктьові, пахові) враховують їх кількість, консистенцію, рухливість, чутливість. У нормі лімфатичні вузли діаметром до 0,5 см, одиничні, мягкоеластічние, не спаяні з шкірою і між собою, безболісні.
М`язова система характеризується ступенем розвитку мускулатури, тонусом і силою м`язів. Розвиток м`язової системи визначають при зовнішньому огляді контурів м`язів плечового пояса, тулуба, нижніх кінцівок і оцінюють як добрий, середнє або слабке. Тонус м`язів вважають зниженим, якщо при обмацуванні м`язи здаються м`якими, млявими і не чинять опору при пасивних рухах. У нормі м`язи пружні, щільні на ощупь- при пасивних рухах відчувається їх опір. Тонус м`язів у дітей до 1 року оцінюється ступенем їх опору при згинанні і розгинанні верхніх і нижніх кінцівок. У здорових доношених дітей в перші 2-3 міс. відзначається фізіологічна гіпертонія м`язів, потім їх тонус нормалізується. Силу м`язів у дитини вимірюють за допомогою ручного динамометра.
При оцінці стану кісткової системи звертають увагу на форму і розміри голови, грудної клітки, хребта, кінцівок. У період до 1 року має значення визначення розміру великого джерельця і стану швів черепа. У доношеної здорового новонародженого діаметр великого джерельця не перевищує 2-2,5 см, тобто ширини двох пальців. Вимірювати величину джерельця потрібно не по діагоналі, а поперек, інакше важко буде визначити його межі. Пізніше джерельце поступово зменшується і в нормі у віці 12-14 міс. закривається.
При проведенні профілактичних оглядів звертають увагу на поставу. У дітей раннього віку вона має характерні риси, обумовлені анатомо-фізіологічними особливостями організму: голова трохи нахилена вперед, плечовий пояс незначно зміщений вперед, але не виступає за лінію грудної клітини. Передня серединна лінія грудної клітини плавно переходить в лінію живота, останній виступає на 1-2 см за лінію грудної клітини.
Фізіологічні вигини хребта слабко виражені, кут нахилу таза невеликий. Методика визначення стану постави у дітей грудного та дошкільного віку представлена в Додатку 7.
Для оцінки розвитку стопи і виявлення плоскостопості, крім огляду, рекомендується застосовувати Плантографія (див. Додаток 8). Останню слід проводити 1 раз на рік з 2-річного віку. Плоскостопість у віці до 5 років може розглядатися як етап формування зводу стопи, проте дітям з вираженим плоскостопістю і при відсутності його позитивної динаміки слід і в цей період приділити особливу увагу.
Органи дихання. При огляді дитини визначають характер носового дихання (вільне, утруднене), частоту дихання, проводять перкусію і аускультацію легень, оцінюють стан зіва. Частоту дихання у дітей підраховують так, щоб дитина не помітив цього. Лікар зазвичай кладе свою руку на груди або живіт дитини, а у дітей 1-го року життя підраховує число подихів за допомогою фонендоскопа. Вікові нормативи частоти дихання дані в років, пізніше везикулярне), наявність (або відсутність) і локалізацію хрипів. Фізіологічне ослаблення везикулярного дихання спостерігається при надмірному жироотложению, а також в період новонародженості. При огляді зіву мають значення його забарвлення, наявність виділень на задній стінці глотки, величина, стан лакун, щільність і спаяність мигдалин з навколишніми тканинами.

Серцево-судинна система. Критеріями її стану є дані огляду, перкусії, аускультації, частота пульсу, рівень артеріального тиску, показники функціональних проб. При загальному огляді відзначають забарвлення шкірних покривів, наявність видимоїпульсації в області верхівки серця, надчеревній ділянці і по ходу великих судин- перкуторно встановлюють межі серця, з огляду на їх вікові норми (див. Додаток 10). Аускультацію серця проводять звичайним стетофонендоскопів в вертикальному і горизонтальному положенні дитини. У нормі тони серця чіткі, ритмічні, чисті. Посилення обох серцевих тонів може бути і у здорових дітей (наприклад, під час психічного або фізичного збудження дитини). При аускультації може виявитися шум органічного або функціонального характеру. Функціональний шум змінюється при зміні положення тіла і фізичному навантаженні. Частоту пульсу визначають в положенні дитини сидячи при аускультації серця або пальпаторно на променевій артерії. Вікові показники частоти пульсу дані в Додатку 11. Артеріальний тиск вимірюють в положенні дитини сидячи, в спокійному стані, на правій руці (за методом Короткова) з використанням спеціальних манжет. До 2 років застосовують манжетку М-35, від 2 до 5 років - М-55, в 6-7 років - М-85 (М - ширина манжети в міліметрах). Вікові величини систолічного і діастолічного АТ - див. Додатки 12 та 13.
органи травлення. Дослідження органів травлення починають з опитування про характер апетиту, стільця, виявлення скарг і ін. При огляді порожнини рота відзначають колір і характер слизової оболонки рота, мови-терміни, парність і послідовність прорізування зубів, стан їх тканин, пороки розвитку зубів, карієс, стан прикусу, функцій жування, ковтання і ін. При огляді та пальпації живота визначають його форму, розміри печінки, селезінки, локалізацію больових точок. У здорових дітей до 5 років печінка виступає з-під реберної дуги на 1,5-2 см, край мягкоеластічний, рівний, безболісний, селезінка не пальпується.
Сечостатева система. З`ясовують дані анамнезу, скарги, оглядають зовнішні статеві органи, звертаючи увагу на правильність їх формування (у хлопчиків до моменту народження яєчка, як правило, опущені в мошонку). При опитуванні слід також звернути увагу на частоту і характер сечовипускання. Важливе значення має аналіз сечі (колір, прозорість і запах і т.д.).
Нервова система. З`ясовують біологічний і соціальний анамнез, наявність скарг, поведінкові реакції дитини, характер мовної та рухової активності, особливості вегетативних реакцій.
Органи відчуттів. Спочатку проводять зовнішній огляд і виявляють видимі патологічні зміни цих органів, потім визначають гостроту зору і слуху. Гостроту слуху перевіряють шепотной промовою на кожне вухо (на відстані не менше 5-6 м).
Для визначення загального стану здоров`я дитини важливе значення мають показники периферичної крові (див. Додаток 14) і результати біохімічного та імунологічного досліджень (див. Додатки 15 та 16).
Комплексна оцінка стану здоров`я дітей по ряду критеріїв дозволяє розділити їх на наступні групи: I - здорові діти;

1. - Здорові діти з наявністю ризику виникнення патології;
2. - Хворі в стані компенсаціі- IV - хворі в стані субкомпенсаціі- V - хворі в стані декомпенсації.

Комплексну оцінку здоров`я дитини з визначенням групи здоров`я здійснює дільничний лікар-педіатр або лікар загальної практики при первинному відвідуванні новонародженого після виписки з пологового будинку. Потім оцінку здоров`я дітей 1-го і 2-го року життя з визначенням групи слід проводити 1 раз в квартал, дітей 3-го року життя 1 раз в півріччя і в дошкільному віці 1 раз в рік.

ОЦІНКА ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦИЙ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Показники поведінки дітей першого року життя

1. Переважна емоційний стан (позитивне, негативне, нестійке, малоемоціональний).

Б. Сон:
- засипання (швидке, повільне, спокійне, неспокійне, з додатковими впливами) -
- характер сну (глибокий, неглибокий, спокійний, неспокійний, переривчастий) -
- тривалість сну (укорочений, тривалий, що відповідає віку).

1. Апетит (хороший, нестійкий, поганий, підвищений, вибіркове ставлення до їжі, відмова від їжі).

Г. Неспання (характер неспання: активний, пасивний, малоактивний).
Д. Негативні звички (розгойдування, смоктання пальця, пустушки і ін.).
Е. Індивідуальні особливості (сором`язливий, уразливий, контактний, нав`язливий, ласкавий, ініціативний, боязкий, легко навчаємо, рухливий, урівноважений, порушимо, млявий, легко стомлюється, інші особливості).
Показники поведінки дітей 2-3-го року життя

1. Настрій (бадьорий, спокійний, дратівливий, пригнічений, нестійке).

Б. Сон:
-    засипання (повільне, швидке, спокійне, неспокійне) -
- характер сну (глибокий, неглибокий, спокійний, неспокійний) -
- тривалість сну (укорочений, тривалий, що відповідає віку).

1. Апетит (хороший, нестійкий, поганий, підвищений, вибіркове ставлення до їжі).

Г. Характер неспання (активний, малоактивний, пасивний).
Д. Індивідуальні особливості (контактний, доброзичливий, адекватно ставиться до оцінки дорослого, сором`язливий, уразливий, ласкавий, агресивний, уважний, допитливий, легко навчаємо, ініціативний і т.д.).
Показники поведінки в оцінці стану здоров`я дитини
При нормальному поведінці все його показники мають позитивну характеристику. У випадках початкових або незначних відхилень в поведінці один, кілька або всі показники поведінки мають різко виражену негативну характеристику, але при цьому відома причина відхилень (гостре захворювання, щеплення, стресова ситуація). Тривалість цих відхилень не перевищує 2-3 міс, вони піддаються медико-педагогічної корекції без додаткового обстеження і лікування.
Про виражених або значні відхилення в поведінці говорять в тих випадках, коли кілька або всі показники поведінки постійно мають негативну характеристику з невідомої або тривало діючої причини (хронічне захворювання або важка форма функціонального розлади, постійна стресова ситуація). При тривалості таких відхилень в поведінці більше 3 міс. їх медико-педагогічна корекція утруднена. У цих випадках потрібні додаткове обстеження і спеціальне лікування.