Протитуберкульозний диспансер - довідник лікаря-фтизіатра

24. протитуберкульозний диспансер І ОРГАНІЗАЦІЯ ЙОГО РОБОТИ
Протитуберкульозний диспансер займає основне місце в усій системі протитуберкульозних установ. Він є організаційно-методичним центром боротьби з туберкульозом, який спільно з іншими лікувально-профілактичним та установами, громадськими та професійними організаціями, господарськими та промисловими підприємствами проводить весь комплекс протитуберкульозних заходів в районі обслуговування.
Протитуберкульозний диспансер - це спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, основною метою якого є систематичне зниження захворюваності, ураженості, інфікованості на туберкульоз та смертності від нього серед населення району.

МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ДИСПАНСЕРА.

Основні завдання. Перед диспансерними установами поставлені такі основні завдання:

1. Організаційно-методична робота диспансеру по проведенню профілактичних заходів, в першу чергу серед дитячого населення. До них відноситься: а) протитуберкульозна вакцинація і ревакцінація- б) оздоровлення туберкульозних вогнищ шляхом своєчасної та тривалої госпіталізації бациловиділювачів;

в) оздоровлення та поліпшення житлових умов хворих, які становлять епідеміологічну небезпеку для окружающіх- г) проведення хіміопрофілактики в осередках туберкульозної інфекції-д) своєчасне направлення дітей, ослаблених, інфікованих, а також які проживають в туберкульозних вогнищах, в оздоровчі заклади (санаторні дитячі садки, ясла , інтернати та ін.) - е) санітарно-просвітня робота серед населення.

1. Своєчасне виявлення хворих з найбільш ранніми проявами туберкульозу.
2. Своєчасне кваліфіковане лікування хворих на туберкульоз в амбулаторних і стаціонарних умовах із застосуванням сучасних методів комплексної терапії з метою досягнення клінічного лікування.
3. Планування і методичне керівництво всіма протитуберкульозними заходами, проведеними в районі (складання щорічного комплексного плану, здійснення його виконання і організація контролю виконання).
4. Правильна постановка обліку інфікованості, захворюваності та хворобливості населення, а також смертності від туберкульозу.
5. Впровадження знань про туберкульоз серед лікарів і середнього медичного персоналу лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних установ району.
6. Вивчення ефективності всього комплексу протитуберкульозних заходів на основі щорічного аналізу основних показників обслуговування населення і широка санпросвет-робота серед населення.

Перераховані завдання здійснюються диспансером шляхом правильної організації роботи всієї мережі протитуберкульозних закладів району, загальнолікувальних і санітарно-епідеміологічних установ (лікарні, поліклініки та санітарно-епідеміологічні станції і т. П.), Які несуть відповідальність за виконання покладених на них завдань у боротьбі з туберкульозом нарівні з протитуберкульозними закладами.

ТИПИ диспансерному УСТАНОВ.

Самостійний районний (міський) диспансер з відділеннями (кабінетами) для обслуговування дітей, підлітків і дорослих з лікувально-діагностичним стаціонаром та по можливості допоміжними установами (типу денного або нічного санаторію), а також лечебнотрудовимі майстернями. Це найбільш повноцінний тип диспансерного установи-2. Туберкульозні відділення загальних поліклінік і больніц- 3. Туберкульозні кабінети при медико-санітарних частинах великих промислових підприємств і вищих навчальних закладів. Всі туберкульозні відділення і кабінети проводять свою роботу під методичним керівництвом районного протитуберкульозного диспансеру, залишаючись в адміністративно-фінансовому підпорядкуванні головних лікарів установ.
Крім самостійних районних і міських диспансерів, в СРСР організовані обласні, крайові і республіканські диспансери, до складу яких входять організаційно-методичні відділи і пересувні рентгенофлюорографічних групи.
У завдання обласних (крайових) диспансерів входить:

1. керівництво всією роботою протитуберкульозних та інших лікувально-профілактичних установ щодо здійснення заходів по боротьбі з туберкульозом, складання щорічного комплексного плану по області, краю, республіки, планування мережі диспансерів, лікарняних, санаторних та інших типів закладів для дітей, підлітків і дорослих;
2. складання щорічного кон`юнктурного огляду і аналіз основних показників роботи по туберкульозу, ефективності протитуберкульозних заходів;
3. впровадження в повсякденну практику досягнень науки з раннього виявлення, лікування та профілактики туберкульозу;
4. підготовка медичних кадрів з туберкульозу, в тому числі лікарів і фельдшерів сільських ділянок шляхом організації семінарів, курсів, консультацій і стажування при туберкульозних установах,
5. скликання обласних конференції та нарад з туберкульозу, організація виїзних конференцій із залученням медичних працівників загально-лікувальної мережі;
6. надання консультативної та методичної допомоги лікувально-профілактичного установам з усіх питань організації боротьби з туберкульозом, організація виїздів пересувних флюорографічних груп в сільські райони для обстеження населення.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСПАНСЕРА, ШТАТИ.

 Протитуберкульозні диспансери організовуються за нормативами, встановленими Міністерством охорони здоров`я СРСР.
Встановлено 6 категорій диспансерів в залежності від чисельності населення району, кількості лікарських дільниць в районі обслуговування і від числа ліжок в стаціонарі диспансеру.
Диспансер I категорії з 20 лікарськими одиницями обслуговує район з 20 міськими лікарськими ділянками і стаціонар при диспансері на 75-100 ліжок. Диспансер II категорії з 15 лікарськими одиницями має в своєму складі стаціонар на 50-75 ліжок і обслуговує близько 15 лікарських дільниць. У диспансері III категорії передбачається 10 лікарських посад, стаціонар на 35-50 ліжок і обслуговування 10 лікарських дільниць. Диспансер IV категорії має 7 лікарських посад і обслуговує 7-8 міських ділянок і 25-30 стаціонарних ліжок. У диспансері V категорії 5 лікарських посад, 20-25 ліжок в стаціонарі і 4-5 ділянок. Диспансер VI категорії має 3 лікарські одиниці,

1. ліжок в стаціонарі і 2-3 лікарські дільниці.

У великих містах при обслуговуванні 300 000 населення і більш і при наявності стаціонару до 150 ліжок встановлюються особливі штати «позакатегорійним» диспансеру.
В обласних, крайових диспансерах встановлені додаткові штати для організаційно-методичного кабінету. У всіх диспансерах, в районі обстеження яких проживає 50 тисяч жителів, введена посада однієї медичної сестри для проведення протитуберкульозної вакцинації.

СТРУКТУРА ДИСПАНСЕРА.

Протитуберкульозний диспансер 1 і 2 категорії складається з наступних відділень і кабінетів:

1. терапевтичне відділення для обслуговування хворих на туберкульоз дорослих-при наявності 6-8 терапевтичних ділянок на чолі відділень повинен стояти досвідчений терапевт-фтизіатр;
2. дитяче відділення. Діти раннього віку (до 3 років) обслуговуються лікарями дитячих поліклінік під керівництвом діспансера- при системі єдиного педіатра в Москві та інших містах педіатр-фтизіатр районного диспансеру веде обслуговування дітей раннього віку в дитячій поліклініці;
3. кабінет кістково-суглобового туберкульозу, обслуговуючий дітей різного віку, підлітків і дорослих;
4. бронхоларінгологіческій кабінет;
5. рентгенівський кабінет (з томографической установкою);
6. лабораторії клінічна і мікробіологічна;
7. кабінет для накладання штучного пневмотораксу;
8. процедурний кабінет.

У диспансерах 1 і II категорії організовуються стоматологічні кабінети.
В обласних, крайових і республіканських, а також у великих міських диспансерах бажана організація консультації (I-2 рази в тиждень) уролога, гінеколога, фахівців з туберкульозу шкіри, очей і іншим в нелегеневі локалізацій.
У структурі диспансерів виправдала себе організація допоміжних установ типу денних і нічних санаторіїв, що дозволяє з відривом або без відриву від роботи продовжувати лікування хворих хіміопрепаратами під медичним контролем і з виконанням санаторного режиму.
Рекомендується організація при диспансерах трудових майстерень, що дозволяють ввести в комплекс лікувальних заходів елементи трудової терапії та перекваліфікації. Це має позитивне значення при тривалому лікуванні хворих з тимчасовою втратою працездатності
У протитуберкульозних диспансерах 1 і II категорії організується легенево-хірургічна допомога хворим на туберкульоз легенів, зокрема виробництво коригуючих операцій (пережигание плевральних зрощень).
Для великих операції диспансери направляють хворих в спеціалізовані легенево-хірургічних відділень (лікарні, санаторії).

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ.

Основою диспансерного обслуговування населення протитуберкульозної допомогою є територіальний принцип - кожен диспансер має певний район обслуговування-в одному випадку - це все місто, в іншому - частина міста, іноді з прикріпленим сільським районом. Район обслуговування диспансеру повинен збігатися з адміністративним поділом міста. Це полегшує встановлення ділових зв`язків з районними організаціями, дає можливість розробити основні показники захворюваності і хворобливості населення, смертність від туберкульозу і т. Д., А також вивчати ефективність проведених в районі заходів.
Диспансер забезпечує лікувально-діагностичної допомогою, хто її потребує осіб, які не тільки проживають в районі обслуговування диспансеру, а й працюють на підприємствах цього району, які проживають поза ним, а також проводить консультацію осіб, спрямованих в диспансер з сільських лікарських дільниць.
Важливим принципом в організації диспансерної роботи є прийом хворих тільки за направленням лікарів лікувально-профілактичних установ. Це сприяє більш чіткому відбору осіб, які направляються в диспансер за показаннями.
Клінічний мінімум. Напрямку в диспансер підлягають хворі з підозрою на туберкульоз будь-якої локалізації, при виниклі труднощі диференціального діагнозу нетипового перебігу таких захворювань, як, наприклад, гострі і хронічні пневмонії, радикуліти, хронічні пієліти, тривалі і повторні грипоподібні захворювання, при так званих «міських» туберкульозу, алергічних станах неясною етнології і т. д.
При направленні хворого в диспансер лікар зобов`язаний чітко вказати мету напрямки (консультація, спеціальні обстеження або лікування) і передбачуваний діагноз. Перед тим як зробити в диспансер лікар загальнолікувальної мережі повинен провести наступний мінімум досліджень фізичне обстеження, дослідження мокротиння на мікобактерії туберкульозу, рентгеноскопію грудної клітини, визначення РОЕ.
При направленні дітей і підлітків обов`язково вказати особливості розвитку дитини, перенесені захворювання, результати туберкулінових реакцій і дані про виробленої протитуберкульозної вакцинації і ревакцинації.
Закритий прийом в протитуберкульозному диспансері, т. Е. Напрям хворих через поліклініки і лікарні, доповнюється також «відкритим прийомом» в певні години для рентгено-флюорографічного обстеження всіх бажаючих перевірити стан свого здоров`я щодо туберкульозу.