Схема хіміотерапії - довідник лікаря-фтизіатра

СХЕМА ХІМІОТЕРАПІЇ. Хіміотерапія свежевиявленних, що раніше не леченного туберкульозу відрізняється від лікування рецидивів або загострень хронічного туберкульозу, в яких вже застосовувалися різні антибактеріальні препарати.
Хіміотерапія які раніше не леченного туберкульозу. У перший період лікування свежевиявленних туберкульозу слід застосовувати 3 антибактеріальних препарату (тубазид + стрептоміцин + ПАСК). Термін лікування 3 препаратами варіює залежно від тяжкості захворювання від 2 до 6 місяців. Потім переходять на лікування 2 препаратами, одним з них повинен бути препарат ряду ГИНК (т. Е. Тубазид, фтивазид або метазид), а другим бажано призначати ПАСК. При поєднанні препаратів доза кожного з них окремо не повинна бути зменшена в порівнянні з оптимальними, зазначеними вище.
а) При малих формах туберкульозу (вогнищевий і інфільтративний туберкульоз без явної каверни, що займає 1-2 сегмента легені) три препарати застосовують перші 2 місяці. Потім лікування продовжують ГИНК + ПАСК До розсмоктування активних туберкульозних змін (в середньому протягом 10-12 місяців). Можна починати лікування 2 препаратами, краще тубазидом + стрептоміцином, а в подальшому застосовувати ГИНК + ПАСК-
б) При деструктивних формах туберкульозу (інфільтративний, вогнищевий, дисемінований туберкульоз з кавернами) 3 препарату застосовують в середньому 4 місяці. Стрептоміцин перші 2 місяці потрібно вводити щодня, наступні 2 місяці можна вводити його через день, а при поганій переносимості навіть
рази в тиждень, але не зменшувати добову дозу. Надалі ГИНК + ПАСК вводять до рубцювання порожнини розпаду (12 місяців і більше).
Якщо при хіміотерапії протягом перших 4 місяців не виявляється тенденція до сморщиванию каверни, слід ставити питання про накладення штучного пневмотораксу або про хірургічне лікування. При виражених побічних явищах, що викликаються антибактеріальними препаратами, також необхідно рано вдаватися до штучного пневмотораксу або резекції ураженої ділянки легені.
в) При гострих і важких формах туберкульозу (інфільтративно-пневмонические і казеозно-пневмонические форми туберкульозу з розпадом, міліарний туберкульоз) лікування починається з введення 3 препаратів (тубазид, стрептоміцин і ПАСК) і триває по можливості довго, до 6 місяців. Надалі тривало проводиться лікування ГИНК + ПАСК (12 місяців і більше). У перший період важкого перебігу хвороби, якщо хворий погано переносить ПАСК, лікування слід вести тубазидом + стрептоміцином.
Легко стерпним замінником ПАСК є етіонамід.
Хіміотерапія хронічних, раніше лікувалися форм туберкульозу. Якщо лікування всіма основними антибактеріальними препаратами (першого ряду) проводилося неодноразово і вже не дає клінічного ефекту, слід відразу переходити на застосування препаратів другого ряду. Якщо препарати першого ряду застосовувалися мало і не комбіновано, слід починати лікування трьома препаратами першого ряду (стрептоміцин + ГИНК + ПАСК). Нерідко при цьому спостерігається клінічний ефект їх дії і рентгенологічні зрушення у вигляді розсмоктування ііфільтратівних явищ. У цих випадках лікування трьома препаратами, а при поганій переносимості одного з них - двома препаратами першого ряду потрібно продовжувати довго не менш року.
Старі каверни при хронічних формах туберкульозу рубцюються рідко, проте вони очищаються, стінки їх тоншають (кістообразних перетворення) і при достатній тривалості хіміотерапії наступає абаціллірованія мокротиння.
При припиненні клініко-рентгенологічного поліпшення від препаратів першого ряду або непереносимості їх слід переходити на препарати другого ряду. При тривалому застосуванні препаратів другого ряду можна домогтися затихання туберкульозного процесу приблизно у 20% хворих з хронічними деструктивними формами.
Тут вказана тільки схема лікування. До неї необхідно зробити наступне зауваження. Поки обране поєднання препаратів надає клінічний ефект і туберкульозні ураження регресують, не слід змінювати режим хіміотерапії. При зупинці регресії треба думати про застосування інших антибактеріальних препаратів або речовин, що діють на окремі патологічні явища в організмі хворого (біостимуляторів).
Постільний режим. Явища інтоксикації при лікуванні туберкульозу специфічними препаратами можуть зникати протягом декількох днів навіть при виражених процесах. При хорошому самопочутті хворі часто схильні швидко залишати постіль. Однак постільний режим при гострих і важких формах туберкульозу слід продовжувати значний час після зниження температури, при загальному доброму самопочутті - 2-4 місяці.
При інфільтративних і свіжих дрібновогнищевих процесах постільний режим бажано застосовувати в період лікування 3 препаратами. Особливо показаний постільний режим в перші місяці лікування хворих зі свіжими кавернозними процесами і туберкулома з розпадом. Згідно з деякими (переважно закордонним) матеріалами, він прискорює загоєння каверн.
Протирецидивні курси хіміотерапії. Повне розсмоктування туберкульозних змін спостерігається рідко. Найчастіше після хіміотерапії залишаються фіброзні зміни, серед них можуть бути вкраплені інкапсульовані туберкульозні вогнища, потенційна активність яких не завжди може бути визначена. У сумнівних випадках для попередження спалаху слід призначати профілактичні короткочасні курси хіміотерапії.
Для протирецидивного курсу, що проводиться в домашніх умовах, без відриву від роботи, найбільш показаними препаратами є фтивазид в поєднанні з ПАСК. В порівняно рідкісних випадках поганої переносимості цих препаратів їх слід замінювати іншими.
Фтивазид призначають по 0,5 г 2 рази на день, ПАСК -по 3-4 г 3 рази в день, т. Е. В тих же дозах, які прийняті для лікування. Тривалість курсу в цих випадках обмежується 2-3 месяцамі- проводяться вони два рази на рік. Такі курси доцільно приурочувати до весняного і осіннього періодів, коли найбільш часто зустрічаються спалахи туберкульозу. Природно, їх можна призначати і в інший час в зв`язку з зовнішніми і внутрішніми факторами, що підривають імунітет до туберкульозу (аборт, надлишкова сонячна радіація, перевантаження в роботі і т. П.).