Ти тут

Організація лікувальної роботи - довідник лікаря-фтизіатра

Зміст
Довідник лікаря-фтизіатра
Гематогенний дисемінований туберкульоз легень
Вогнищевий та інфільтративний туберкульоз легень
Хронічний фіброзно-кавернозний туберкульоз
Рентгенодіагностика туберкульозу легенів
Рентгенодіагностика туберкульозного бронхоаденита
Рентгенодіагностика гематогенного і міліарний туберкульоз
Рентгенодіагностика осередкового туберкульозу легенів
Рентгенодіагностика інфільтративного туберкульозу легенів
рентгенодіагностика плевритів
Диференціальний діагноз
Диференціальний діагноз - рассеннние ураження легень, зміни плеври
Клініка і лікування туберкульозу у дітей
Клінічні форми туберкульозу у дітей
Бронхоаденіту у дітей
Дисеміновані форми і плеврити у дітей
Каееозная пневмонія, міліарний туберкульоз і інтоксикація у дітей
Клінічні форми туберкульозу у підлітків
Лікування туберкульозу у дітей
Лабораторна діагностика
Бактеріологічні дослідження на туберкульоз
хіміотерапія
Резервні туберкулостатічеськие препарати
Побічні явища при хіміотерапії
Лікарська стійкість мікобактерій
кортикостероїдні гормони
туберкулінотерапія
схема хіміотерапії
Амбулаторне лікування при хіміотерапії
Хірургічні методи лікування
Операції руйнування плевральних зрощень при штучному пневмотораксі
Екстраплевральная піевмоліз
Екстраплевральная торакопластіка
Пункція і дренування каверни
кавернотомія
Перев`язка легеневих вен, артерії і бронха
резекція легенів
лікувальний пневмоторакс
Невідкладна допомога
Харчування хворих на туберкульоз
Харчування в гострій фазі або при загостренні
Харчовий раціон в інших випадках
Санаторне і курортне лікування
Туберкульоз дихальних шляхів
туберкульоз бронхів
Туберкульоз стравоходу, вуха, лікування та профілактика
туберкульозний менінгіт
Лікування туберкульозного менінгіту
Туберкульоз кісток і суглобів
Діагностика кістково-суглобового туберкульозу
Лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз
спондиліт
Туберкульоз тазостегнового суглоба
Туберкульоз колінного суглоба
Туберкульоз плечового, гомілковостопного суглоба і кісток стопи
Туберкульоз плоских кісток, черепа та обличчя
туберкульоз кишечника
Туберкульоз черевної порожнини
туберкульоз нирок
Туберкульоз сечоводу і сечового міхура
Лікування хворих на туберкульоз сечової системи
Туберкульоз чоловічих статевих органів
Туберкульоз жіночих статевих органів
туберкульоз очей
туберкульоз шкіри
Епідеміологія
Вакцинація і ревакцинація
хіміопрофілактика туберкульозу
Раннє виявлення туберкульозу легенів
Лікарсько-трудова експертиза при туберкульозі
протитуберкульозний диспансер
диспансерна угруповання
Методика роботи з виявлення хворих
Організація лікувальної роботи
медична достментація
Аналіз діяльності протитуберкульозних диспансерів
Показання і протипоказання для направлення хворих на туберкульоз на лікування

ОРГАНІЗАЦІЯ лікувальної РОБОТИ В протитуберкульозного диспансеру. При організації лікування хворих на туберкульоз в диспансерах передбачається:

  1. лікування хворого на туберкульоз за строго продуманим планом з урахуванням індивідуальних особливостей організму, характеру туберкульозного процесу і його перебігу, можливостей диспансеру, умов праці та побуту хворого-цей план складається дільничним фтизіатром після всебічного клініко-рентгенологічного обстеження хворого;
  2. спадкоємність в лікуванні хворих на різних етапах в стаціонарі, санаторії, амбулаторних або домашніх умовах:
  3. контроль за здійсненням тривалого антибактеріального лікування і виконання хворим лікарських призначень в стаціонарі і амбулаторних умовах;
  4. організація профілактичного лікування хіміопрепаратами хворих затихаючі або неактивними формами туберкульозу.

Лікування на різних етапах здійснюється диспансером:

  1. шляхом проведення тривалого антибактеріального лікування хворих з початковими свіжими процессамі- такі хворі підлягають першочерговому напрямку в стаціонар пли санаторій з подальшим лікуванням в амбулаторних умовах до стійкого затихання процесу і його клінічноголікування;
  2. своєчасним застосуванням лікувального пневмотораксу у хворих кавернозной формою туберкульозу при відсутності ефекту від антибактеріальної терапії протягом 2-3 місяців;
  3. своєчасним відбором та направленням хворих для хірургічного лікування за встановленими показниками з подальшим спостереженням і лікуванням.

Показання для АМБУЛАТОРНОГО ЛІКУВАННЯ.

Амбулаторне лікування хіміопрепаратами може бути застосовано в диспансерної практиці до наступних контингентам:

  1. хворі з нововиявленими легеневим процесом обмеженою протяжності без розпаду, без мікобактерій туберкульозу і без виражених ознак туберкульозної інтоксикації;
  2. всі нововиявлені хворі на активну форму туберкульозу до їх госпіталізації в лікувальні установи-лікування їх повинно бути розпочато в домашніх умовах, негайно після встановлення діагнозу туберкульозу, особливо при гострих, підгострих процесах і здійснюватися фтизіатром і дільничної сестрою;
  3. хворі на активну і затихає формою активного туберкульозу після виписки з лікарні або санаторію, а також після хірургічного втручання;
  4. хворі на хронічні форми туберкульозу, які тривалий час перебувають під наглядом диспансеру, в період загострення при сприятливих побутових умовах і відмови хворого від госпіталізації;
  5. хворі на туберкульоз, які потребують навесні і восени в профілактичному лікуванні хіміопрепаратами з метою попередження загострення і рецидивів, після закінченого пневмотораксу, ексудативного плевриту, інтеркурентних захворювань, хірургічних втручань, пологів, абортів і т. д.

Амбулаторне застосування хіміопрепаратів проводиться з метою профілактики туберкульозу у здорових дітей, підлітків і дорослих, які перебувають в умовах контакту з бацілловиделітеля і особливо загрозливих в епідеміологічному відношенні осередках. Успішність амбулаторного лікування залежить від наполегливого роз`яснення хворому і нею рідним значення тривалого і безперервного лікування препаратами, періодичної явки на контроль до лікаря. Це серйозне завдання фтизіатра та дільничної сестри.
Лікування в домашніх умовах хворих на туберкульоз проводиться дільничним фтизіатром:
а) при легеневих кровотечах, при спонтанному пневмотораксі та інших гострих станах до госпіталізації хворого;

  1. при спалаху туберкульозного процесу, коли чомусь неможлива негайна госпіталізація (або при відмові хворого) і коли домашні умови дозволяють забезпечити хворому догляд, спостереження і лікування.

Лікування хворих на туберкульоз в диспансерах висуває необхідність організації застосування, крім антибактеріальних препаратів, і інших методів лікування. До них відносяться: стимулююча терапія (вітаміни, гемотрансфузії, алое і ін). лікування туберкуліном, хлористим кальцієм, ендокринними препаратами, а також фізіотерапії. У комплекс амбулаторного лікування включається лікувальна фізкультура, дихальна гімнастика при легеневих формах туберкульозу, розсмоктуються плевритах і т. Д.



ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ ПРИ ПОЄДНАНИХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ.

Лікування хворих туберкульозним лімфаденітом (туберкульоз периферичних вузлів, бронхоаденіту, мезаденітом, туберкульозним перитонітом) здійснюється дільничним фтизіатром. При поєднанні туберкульозу легенів з туберкульозом дихальних шляхів (глотка, гортань, бронхи і т. Д.) Лікування хворого організовується і проводиться дільничним фтизіатром спільно з фтізіоларінгологом, згідно з прийнятими схемами комбінованого місцевого лікування.
Хворі на туберкульозний менінгіт і менинго-енцефалітом після тривалого стаціонарного лікування продовжують лікування в амбулаторних умовах під наглядом терапевта чи педіатра-фтизіатра при періодичної консультації невропатолога і окуліста.
При поєднанні активного легеневого і кістково-суглобового туберкульозу спостереження і лікування проводяться: при переважанні легеневого процесу - дільничним фтизіатром, при переважанні ураження кісткової системи-фахівцем з кістковому туберкульозу.
Лікування хворих на туберкульоз сечостатевої системи, шкіри, очей проводиться фтизіатром при консультації відповідних фахівців лікарняно-поліклінічних установ.
При поєднанні активного туберкульозу легенів із захворюваннями серцево-судинної системи і шлунково-кишкового тракту, ендокринними порушеннями (діабет і ін.), Хворобами кровотворних органів лікування повинно бути організовано фтизіатром з залученням терапевтів районної поліклініки і лікарні для спільного вирішення питання про стаціонарне або амбулаторному лікуванні .

ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ В СТАЦІОНАРІ ПРИ протитуберкульозного диспансеру.

В лікувально-діагностичний стаціонар при диспансері направляються в першу чергу:

  1. хворі для уточнення діагнозу захворювання і диференціальної діагностики;
  2. хворі з нововиявленими на активний туберкульоз та загостреннями процесу для лікування антибактеріальними препаратами;
  3. хворі, які потребують накладення штучного пневмотораксу, пневмоперитонеума відповідно до встановлених в даний час показаннями, а також для перепалювання плевральних зрощень;
  4. хворі, які потребують невідкладної допомоги (легеневі кровотечі, спонтанний пневмоторакс та ін.);
  5. туберкульозні бацілловиделітеля, що підлягають ізоляції з вогнища на 6-8 тижнів, якщо в сім`ї є вакцинована новонароджений або ревакцинувати дитина, а також хворі, які потребують госпіталізації за іншими епідеміологічними показниками.


У стаціонарі уточнюється питання про працездатності хворого, план подальшого лікування в санаторії або в абмулаторних умовах. Хворі, які потребують великих хірургічних втручаннях, переводяться безпосередньо в хірургічне відділення лікарні або санаторію,
Терміни лікування в стаціонарі індивідуальні. При необхідності тривалого терміну лікування рекомендується переводити хворих зі свіжими і оборотними процесами в туберкульозні лікарні і санаторії. Відбір хворих в стаціонар проводиться дільничним фтизіатром спільно з завідувачем відділення

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ НА сільської лікарської (фельдшерсько) ДІЛЯНЦІ.

 У зв`язку зі значним зростанням мережі протитуберкульозних закладі і наближенням спеціалізованої допомоги до сільського населення в багатьох районних центрах організовані районні та міжрайонні протитуберкульозні диспансери зі стаціонарами. В таких районах лікувальна робота здійснюється фтизіатром. У віддалених місцевостях, на сільських дільницях лікування хворих на туберкульоз проводить лікар (фельдшер) сільської дільниці за рекомендаціями районного фтизіатра. Ці рекомендації в письмовій формі направляються районним фтизіатром на ділянку після обстеження хворого в районному центрі.
У цих рекомендаціях вказується, якими препаратами, в яких комбінаціях і дозах має проводитися лікування, а також термін повторного направлення хворого в районний диспансер.
Районний фтизіатр відповідно до наміченого плану періодично виїжджає на лікарська дільниця, де спільно з дільничним лікарем консультує хворих на туберкульоз, перевіряє хід лікування, відбирає хворих для амбулаторного лікування, для накладення штучного пневмотораксу і т. Д., Устанавліваеттрудоспособность хворого і тривалість перебування робітників, службовців і членів колгоспу на лікарняному листі. Тут же вирішується спільно питання про переведення хворого з активною в неактивну групу диспансерного обліку, про зняття з обліку бациловиділювачів, про клінічному лікуванні і т. Д. Одночасно намічаються і профілактичні заходи щодо оздоровлення вогнищ туберкульозу.
Для наближення сучасних методів діагностики і лікування туберкульозу до населення сільських місцевостей велике значення має підготовка лікарів сільських лікарських дільниць з обов`язковим навчанням техніці накладення штучного пневмотораксу і раціонального застосування туберкулостатичних препаратів.

СПІЛЬНА РОБОТА протитуберкульозного диспансеру І САНІТАРНО-епідеміологічної СТАНЦІЇ.

Спільна робота протитуберкульозного диспансеру та санітарно-епідеміологічних станцій повинна проводитися в наступних напрямках:

  1. Раннє виявлення туберкульозу. Санітарно-епідеміологічна станція забезпечує контроль за проведенням групових оглядів на туберкульоз і забезпечує залучення контингентів, які підлягають щорічному огляду на туберкульоз в загально-лікувальній мережі та диспансеру шляхом впливу на осіб. відповідальних за виконання цього заходу.
  2. Вакцинація і ревакцинація. Санітарно-епідеміологічна станція спільно з диспансером і районним педіатром становить загальний план по вакцинації і ревакцинації. На станцію покладається контроль за виконанням цього плану, постачання вакциною і туберкуліном, а також допомога в ізоляції вакцинованих дітей з бацилярних оточення. Станція становить звіти про вакцинацію (форма № 87).
  3. Облік і реєстрація хворих з відкритими формами туберкульозу. Санітарно-епідеміологічна станція проводить роботу в напрямку: а) контролю за обов`язковим повідомленням лікувальних установ про кожного знову виявленому бацілловиделітеле- б) ведення картотеки туберкульозних хворих району, що виділяють мікобактерії туберкульозу (з періодичною її звіркою з даними диспансеру) - в) своєчасної сигналізації дільничних епідеміологів про виявлених хворих на відкриті форми туберкульозу.
  4. Санітарна профілактика туберкульозу в осередках. Передбачається спільна робота диспансеру щодо: а) участі в розробці плану заходів щодо оздоровлення осередків туберкульозу в районе- б) ізоляція бациловиділювачів з гуртожитків- в) контролю за проведенням поточної та заключної дезінфекції в осередках туберкулеза- г) недопущення до роботи в дитячих установах і харчових підприємствах осіб, які не пройшли попереднє обстеження на туберкулез- д) недопущення вселення в гуртожитку туберкульозних хворих, що виділяють мікобактерії туберкульозу;

е) залучення контактів з вогнищ туберкульозу, де сталася смерть хворого-ж) госпіталізація хворих-бациловиділювачів за епідеміологічними показаніям- з) проведення заходів з оздоровлення вогнищ через виконкоми Рад депутатів трудящих (зміна житлоплощі, санітарні ремонти, забезпечення додаткової площі хворим на відкриту форму туберкульозу) .

КОМПЛЕКСНИЙ ПЛАН ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ЗАХОДІВ У РАЙОНІ ОБСЛУГОВУВАННЯ.

 Комплексні плани по боротьбі з туберкульозом в районі обслуговування (місто, область, край, республіка) складаються щорічно протитуберкульозним диспансером спільно з головними спеціалістами (терапевтом, педіатром, рентгенологом- хірургом) за обов`язкової участі санітарно-епідеміологічної станції.
Після розгляду в обласному (міському) райздороввідділу комплексний план направляється на затвердження Виконкому Ради депутатів трудящих, а в союзних і автономних республіках - на затвердження Ради Міністрів. Обговорення комплексного плану з туберкульозу та хід його виконання рекомендується заслуховувати на комісії охорони здоров`я, а також на сесіях міських (районних) Рад депутатів трудящих.
Затверджений комплексний план, обов`язковий не тільки для органів охорони здоров`я, а й для інших відомств і організацій, повинен також відображати роботу з туберкульозу, що проводиться органами освіти, міністерства культури, соціального забезпечення, сільськогосподарськими організаціями, підприємствами, товариствами Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і т. д.
При складанні комплексного плану рекомендується покласти в його основу:

  1. заходи з профілактики туберкульозу: а) групові огляди населення (один раз в 2 роки) - 6) комплекс заходів по оздоровленню туберкульозних вогнищ і поліпшення житлових умов-в) ізоляція дітей з бацилярних оточення після вакцинації і ревакцінаціі- г) заходи щодо санітарної освіти на підприємствах, в колгоспах, навчальних закладах, гуртожитках, клубах з широким використанням кіно, радіо, телебачення і т. д .;
  2. заходи щодо протитуберкульозної вакцинації і ревакцинації в містах і на селі;
  3. розгортання органами Міністерства освіти мережі оздоровчих і лікувально-профілактичних установ (дитячі садки, інтернати, лісові школи і т. д.) і органами охорони здоров`я лікарень, санаторіїв, диспансерів, трудових мастерскіх- будівництвом нових протитуберкульозних установ;
  4. заходи щодо поліпшення лікувальної допомоги хворим туберкулезом- впровадження нових методів лікування, організація хірургічних відділень для хворих на легеневий і кістковий туберкульоз і трудових процесів при лікувальних установах і диспансерах;
  5. працевлаштування хворих на туберкульоз на підприємствах за участю профспілок і адміністраціі- працевлаштування педагогів і обслуговуючого персоналу дитячих установ Міністерства освіти за участі міського районного відділу народної освіти-працевлаштування колгоспників і працівників радгоспів;
  6. підготовка кадрів з туберкульозу, робота з лікарями, фельдшерами і сестрами загальної мережі і санітарно-епідеміологічної станції (спільні конференції, курси, семінари, стажування та т. д.).

По кожному заходу в плані вказується відповідальний виконавець (головний лікар, керівник підприємства, школи, відділ виконкому Ради депутатів трудящих, профспілка і т. Д.), А також термін виконання і ким здійснюється контроль.
Звіт про виконання комплексного плану з туберкульозу рекомендується щорічно заслуховувати у виконкомі Ради депутатів трудящих.



Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення

Увага, тільки СЬОГОДНІ!