Лікування туберкульозного менінгіту - довідник лікаря-фтизіатра
При лікуванні туберкульозного менінгіту у дорослих і дітей застосовують фтивазид всередину, стрептоміцин внутрішньом`язово і ПАСК всередину.
Фтивазид призначають безперервно протягом усього періоду лікування. Стрептоміцин вводять перші 2-3 місяці, а потім 3 рази на тиждень в комбінації з ПАСК або чергуючи з нею за індивідуальними показаннями. Тривале введення стрептоміцину субарахноїдальний показано при непереносимості до фтивазиду з розвитком поліневриту або гепатиту.
Обмежена кількість субарахноїдальних ін`єкцій стрептоміцину на початку захворювання застосовується при ускладненнях в прийомі фтивазиду всередину (несвідомий стан, сильна блювота, розлад ковтання). У таких випадках поряд з субарахноїдальними ін`єкціями фтивазид вводиться в свічках.
Одночасно показана загальнозміцнююча і дегідратаційних терапія: глюкоза, вітаміни В1, B6, С, алое- після затихання гострих явищ менінгіту показано переливання крові невеликими дозами.
Виписка зі стаціонару проводиться при загальному хорошому стані хворого після зникнення клінічних проявів менінгіту і нормалізації спинномозкової рідини, але не раніше ніж через 6 місяців, навіть при найлегшою, неускладненій формі туберкульозного менінгіту.
Лікування ускладнень. При оклюзійної гідроцефалії показана енергійна дегідратаційних терапія: глюкоза внутрішньовенно, сірчанокислий магнезії внутрішньом`язово і ін.
При центральних і периферичних паралічах лікування проводиться за загальними правилами із застосуванням в можливо ранні терміни масажу, лікувальної гімнастики, прозерина або дибазолу.
Лікування легеневого, кістково-суглобового та інших локалізацій туберкульозу проводиться за показаннями, що визначаються характером того чи іншого ураження. При стійкому клінічному лікуванні менінгіту великі хірургічні втручання можуть бути проведені не раніше ніж через рік після закінчення лікування в стаціонарі.
Санаторне лікування проводиться після закінчення стаціонарного. У санаторії зазвичай триває специфічна терапія (фтивазид, ПАСК) з урахуванням загальної тривалості протитуберкульозної терапії в 8-10 місяців.
Подальше лікування. Після виписки з санаторію триває специфічна терапія в домашніх умовах по 2-3 місяці навесні і восени протягом 2-3 років від початку захворювання.
Диспансерне спостереження. Після повернення до місця постійного проживання перенесли туберкульозний менінгіт зараховуються в 1 групу диспансерного спостереження протягом 2-3 років з подальшим переведенням в II і III групи.
Питання про працездатності або про продовження освіти може ставитися не раніше ніж через рік після закінчення лікування в стаціонарі. Не рекомендуються професії, пов`язані з важким фізичним навантаженням і несприятливим впливом різких змін температури.
Нова методика лікування туберкульозного менінгіту без субарахноїдальних введень стрептоміцину викликала зміна режиму хворих під час перебування їх у стаціонарі - строго постільний режим триває протягом 1-2 місяців, щадний режим (поступовий перехід до активної поведінки: прийом їжі сидячи, подальше подовження термінів сидячого положення, дозвіл прогулянок по палаті, користування вбиральнею) - протягом наступних 2-4 місяців, потім тренувальний режим (прийом їжі в загальній їдальні, прогулянки, участь в трудових процесах).
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА лікування від туберкульозного менінгіту в протитуберкульозних диспансерах.
Вилікувані від туберкульозного менінгіту по виписці з лікувальної установи направляються для спостереження в протитуберкульозний диспансер за місцем проживання, де зараховуються в I групу під спеціальної рубрикою «стан після перенесеного туберкульозного менінгіту». У перший рік по лікуванні від туберкульозного менінгіту показано контрольне дослідження в стаціонарі один раз в 3-4 місяці в подальшому в залежності від стану один раз на півроку або один раз на рік.
У проміжках між контрольними дослідженнями в стаціонарі диспансер повинен організувати систематичне спостереження над вилікуваними. Протягом 1 року по лікуванні спостереження проводиться шляхом регулярних відвідувань лікарів і медичних сестер удома. При цьому повинна бути звернена особлива увага на усунення чинників побуту і режиму, які можуть спровокувати загострення менінгіту (перегрівання, переохолодження, зловживання алкоголем, важка домашня фізична робота, занадто ранній початок професійної діяльності). Точно так же спеціальну увагу має бути приділено клінічними проявами, підозрілим щодо рецидиву туберкульозного менінгіту (при цьому потрібно мати на увазі можливість стертою форми менінгеального синдрому).
На другому році після лікування при клінічному благополуччі заживається від туберкульозного менінгіту залишається в I групі спостереження і викликається в протитуберкульозного диспансеру не рідше одного разу на 3 місяці (частіші виклики визначаються наявністю активного туберкульозу в інших органах).
При обстеженні необхідно звертати особливу увагу на умови побуту і режиму і не допускати професійної перевантаження (наприклад, поєднання професійної роботи і навчання).
Після закінчення лікування в стаціонарі реконвалесцент після туберкульозного менінгіту піддається амбулаторно комбінованого антибактеріального лікування, що проводиться при клінічному благополуччі хворого за наступною схемою протягом 2 років: навесні і восени на 2-3 місяці фтивазидом (1-1,5 г на добу) і ПАСК ( 8-12 г на добу).
Реконвалесценти, що продовжують страждати активним легеневим або позалегеневий туберкульоз, і після закінчення лікування від туберкульозного менінгіту продовжують потім лікуватися за показаннями, обумовленим цієї локалізацією туберкульозу.
При виникненні загострень туберкульозного менінгіту терапія проводиться за клінічними показаннями.
Протягом 1 року по лікуванні від туберкульозного менінгіту і при наявності виражених залишкових явищ заживається вважається професійно непрацездатним і потребують стороннього догляду (1 група інвалідності), при відсутності залишкових явищ і загальному задовільному стані - професійно непрацездатним і не потребують стороннього догляду (II група ). Після закінчення цього терміну після лікування від туберкульозного менінгіту, за умови клінічного благополуччя, відсутності залишкових явищ і протипоказань з боку інших органів потрібно ставити питання про повернення вилікуваного до професійної діяльності або про продовження навчання.
Після дворічного спостереження за вилікуваним від туберкульозного менінгіту в I групі за умови клінічного благополуччя і відсутності протипоказань з боку інших органів показане переведення в II групу спостереження диспансеру.
Дані вивчення віддалених результатів у реконвалесцентів після туберкульозного менінгіту говорять про те, що 75-80% після лікування продовжують навчання або успішно працюють в найрізноманітніших професіях.
Працездатність лімітується наявністю у хворого активного легеневого (переважно фіброзно-кавернозного) або позалегеневого туберкульозу або залишковими змінами, пов`язаними з плином менінгіту (паралічі, парези).
Реконвалесцентам після туберкульозного менінгіту протипоказані професії, пов`язані з важкою роботою (вантажники), термічними факторами (робота в гарячих цехах, польові роботи), а також впливу метеорологічних факторів на відкритому повітрі.
