Легеневі ускладнення при опіках - невідкладна рентгенодіагностика

Легеневі ускладнення при важкої опікової травми відносяться до числа провідних причин загибелі постраждалих [Молчанов Н. С., 1965 Мазаєв П. Н., Смольянинова Н. С, 1968 Паламарчук В. П., 1971- Artz, С. P., Moncrief L., 1969- Robinson К. el al., 1972, і ін.]. Частота легеневих ускладнень за даними різних авторів коливається від 17 до 88,6% [Щербатенко М. К. та ін., 1981- Shook S. et al., 1968 Kohler P. et al., 1981]. В. П. Паламарчук (1971) при рентгенологічному обстеженні 1250 обпалених виявив різні легеневі ускладнення, переважно пневмонії і ателектази у 409 (33%). М. К. Щербатенко і ін. (1981) в період опікового шоку спостерігали різні зміни в легенях у 88,6% обстежених.
Частота і характер патологічних змін у легенях залежать від глибини, обсягом і локалізації термічного ураження. Найбільш часто і швидко зміни в легенях розвиваються при безпосередньому ураженні дихальних шляхів (розпеченим повітрям, димом і ін.) В поєднанні з опіками шкіри. Очевидно, що своєчасне виявлення цих змін має велике практичне значення.
Разом з тим відомо, що клінічна діагностика патологічних змін у легенях у обпалених пов`язана зі значними труднощами, так як на тлі опікового шоку, ранової інфекції і токсемії чіткі клінічні симптоми легеневих ускладнень зазвичай відсутні. Застосування класичних прийомів об`єктивного дослідження (перкусія, аускультація) при ураженні опіком шкіри грудей або спини через хворобливості утруднено, а часто взагалі неможливо. У цих умовах особливо зростає роль рентгенологічного дослідження, яке дозволяє найбільш точно визначити стан легенів у обпалених.
Для діагностики змін в легенях у обпалених застосовують рентгенографію (електрорентгенографія). Знімки роблять у двох стандартних проекціях (прямій та боковій), не змінюючи при цьому положення потерпілого. Рентгенографію в бічній проекції виконують при горизонтальному напрямків пучка рентгенівського випромінювання (хворий лежить на спині, а касету фіксують уздовж досліджуваної боку за допомогою спеціального кассетодержателя). Для отримання в цих умовах чіткого відображення на рентгенограмах патологічних змін, які локалізуються в задніх відділах легень, необхідно підняти потерпілого на кілька сантиметрів над поверхнею носилок, використовуючи з цією метою поролон або інший прозорий для рентгенівського випромінювання матеріал товщиною 10-12 см [Паламарчук В. ГГ ., 1973].
На знімках, виконаних в першу добу після термічної травми, найчастіше визначаються ознаки порушення гемодинаміки в малому колі кровообігу (легенева повнокров`я, ознаки інтерстиціального або альвеолярного набряку). Для важких опіків верхніх дихальних шляхів характерно швидкий розвиток дифузійної емфіземи [Щербатенко М. К. та ін., 1981].
До типових легеневим ускладнень, нерідко розвиваються в період опікового шоку, відносяться також ателектази і пневмонії. За даними В. П. Паламарчука (1971), в ранні терміни опікової хвороби спостерігаються переважно односторонні дрібновогнищеві пневмонії. У розпал ранової інфекції пневмонії, як правило, мають великовогнищевий характер, поширюються на обидва легенів, нерідко ускладнюються загноения і плевриту і супроводжуються (на відміну від пневмоній періодів опікового шоку і опікового виснаження) досить виразними клінічними симптомами легеневої патології. У період опікового виснаження також переважають великовогнищевий зливні пневмонії, захоплюючі значні ділянки легень. Однак для них характерно мляве затяжного перебігу і мізерні клінічні прояви.