Отруєння отрутами прижигающего дії - невідкладна рентгенодіагностика
Отруєння отрутами прижигающего дії - в цю групу входять отруєння кислотами і лугами. За даними П. Л. Сухинина (1964), О. П. Галеева, Н. І. Титової (1976), вони становлять 24,4-26% всіх отруєнь. При цьому велика частина отруєнь викликана оцтовою есенцією, на другому місці за частотою знаходяться отруєння їдким натром (каустична сода) [Борис А. П., Захаров Г. Г., 1975].
Прийом всередину припікальних рідин супроводжується місцевим ураженням травного тракту (стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки), а також має виражену резорбтивну дію, викликаючи ураження дихальної, серцево-судинної, сечовидільної систем і інших органів. У діагностиці розвиваються тут патологічних змін важливе значення мають результати рентгенологічного дослідження.
Ураження травного тракту
Клінічна картина хімічних опіків травного тракту досить типова. Відразу ж після прийому всередину прижигающего отрути виникає відчуття пекучого болю в роті, глотці, за грудиною, в шлунку. З`являється блювання, в блювотних масах виявляються кров, шматочки слизової оболонки. Нерідко хворі відчувають задуху, пов`язане з роздратуванням або опіком дихальних шляхів парами летючих кислот або лугів.
По тяжкості розрізняють три стадії ураження травного тракту: легку, середньої тяжкості і тяжку. Для легкої стадії характерний поверхневий опік, без пошкодження м`язового шару. У стадії середньої тяжкості спостерігається ураження слизової оболонки, підслизового і м`язового шарів, у важкій більш великі деструктивні ураження стінок стравоходу і шлунка [Тернівський С. Д. та ін., 1963- Борис А. І. та ін., 1975].
У клінічній картині перебігу уражень травного тракту спостерігаються три періоди: гострий період, малосимптомном період (уявного благополуччя) і період результатів (загоєння або рубцевих змін). Перший період в залежності від ступеня опіку триває від 2 до 10 діб. і характеризується найбільш різкими проявами місцевого та резорбтивної дії припікальних отрут. Для періоду уявного благополуччя характерно зникнення больових відчуттів і дисфагії. У хворих виникає суб`єктивне відчуття одужання. Однак в органах травного тракту відновлювальний процес ще не завершений і супроводжується вираженою запальною реакцією, а також розвитком сполучної тканини. Цей період триває від 2 до 8 тижнів. Надалі настає одужання або розвиваються рубцеві стриктури стравоходу або шлунка, хронічний езофагіт, медіастиніт, бронхіт і т. П.
При визначенні ступеня і переважної локалізації уражень верхніх відділів травного тракту в перші дні після отруєння, як правило, виникають суттєві труднощі. Це негативно позначається на оцінці тяжкості ураження, прогнозуванні подальшого перебігу патологічного процесу і організації цілеспрямованого лікування.
Цінна інформація про стан стравоходу, шлунка, дванадцятипалої і тонкої кишки вже в ранньому періоді хімічної травми може бути отримана за допомогою рентгенологічного дослідження, яке зазвичай включає оглядову рентгенографію (електрорентгенографія) грудей і живота, а також контрастне дослідження травного тракту.
Як показали спеціально проведені дослідження [Ільченко Л. А., 1969- Щербатенко М. К., Береснєва Е. А., 1977- Дударєв А. Л., Лобанов М. В., 1984] ефективність рентгенологічної діагностики в кожному конкретному випадку залежить від організації і раціональної методики обстеження постраждалих. Оптимальними строками рентгенологічного дослідження є 2-7-у добу після хімічної травми. Залежно від загального стану потерпілого воно виконується у вертикальному або горизонтальному положенні. Як правило, спочатку виконують оглядові знімки грудей і живота. При наявності в шлунку великої кількості рідкого вмісту парентерально вводять спазмолітичні препарати (атропін, метацин) і укладають хворого на 20-30 хв на правий бік, що дозволяє домогтися випорожнення шлунка природним шляхом.
Якщо на підставі клінічних даних виникає підозра на перфорацію стравоходу або шлунка, як контрастної речовини застосовують водорозчинні препарати. При цьому в процесі дослідження особливу увагу приділяють виявленню ознак порушення цілості полого органу (вихід контрастної речовини за його межі). Відкинувши наявність прориву стінок стравоходу або шлунка, в тому числі з утворенням стравохідно-бронхіального або стравохідно-трахеальних свища, в процесі подальшого дослідження в якості контрастної речовини застосовують суспензію сульфату барію, спочатку рідку, а потім густу. Після перших 2-3 ковтків рідкої суспензії барію вивчають особливості акту ковтання, прохідність стравоходу, функцію кардії, а також, при можливості, стан рельєфу слизової оболонки стравоходу і шлунка. Для цього виконують кілька прицільних знімків в умовах щадить компресії, при частковому заповненні досліджуваного органу контрастною речовиною. Потім виконують зйомку різних відділів шлунка в проекціях, оптимальних для подвійного контрастування: субкардиального відділу - в положенні на спині з поворотом на правий бік, тіла шлунка - в положенні на спині, вихідного відділу і цибулини дванадцятипалої кишки - в положенні на спині з поворотом на лівий бік.
Для дослідження стравоходу при тугому заповненні хворому дають 1-2 чайні ложки густої збитою Таніно-барієвої суміші. З метою подвійного контрастування стравоходу піднімають головний кінець універсального штатива (якщо дозволяє стан потерпілого) і хворому пропонують зробити поспіль 2-3 дрібних глотка рідкої суспензії барію, захоплюючи одночасно максимально можливу кількість повітря. У таких умовах на висоті вдиху виконують знімки стравоходу в прямій, правої та лівої косих проекціях. Рентгенологічне дослідження завершують вивченням шлунка в умовах тугого його заповнення, звертаючи особливу увагу на стан його контурів, еластичність стінок, перистальтику, наявність секреторних розладів, функцію воротаря, евакуацію і стан дванадцятипалої кишки.
Аналіз отриманих в процесі такого дослідження даних, як правило, дозволяє встановити рівень і ступінь ураження стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки, визначити характерні для хімічних опіків органічні і функціональні зміни в органах травного тракту, а також своєчасно виявити супутні ускладнення (медіастиніт, пневмонія, набряк легких, перикардит, пневмоторакс та ін.).
У гострому періоді травми для хімічного опіку I ступеня характерно вільне проходження рідкої і густий суспензії барію. Акт ковтання, як правило, утруднений, контрастну речовину іноді затримується в валлекул і грушовидних синусах. Контури стравоходу чіткі, рівні, стінки еластичні, функція кардії не порушена. Складки слизової оболонки зберігають поздовжній напрямок, потовщені і покриті грудочками слизу переважно в місцях найбільшого ураження (зазвичай на рівні аортального і діафрагмального сегментів). Зміни в шлунку також переважно функціонального характеру: натщесерце в ньому багато рідини і слизу, складки слизової оболонки помірно потовщені, еластичні, покриті грудочками слизу. Контури шлунка чіткі, стінки еластичні, перистальтика в більшості випадків млява. Періодично відзначається спазм воротаря, евакуація не порушена.
При хімічному опіку II ступеня ураження верхніх відділів травного тракту відображаються на знімках більш чітко. Акт ковтання порушений, барій завись затримується в валлекул і грушовидних синусах. Рельєф слизової оболонки перебудований: складки набряклі, відзначаються дефекти наповнення. Прохідність стравоходу не порушується, проте стінки його в окремих ділянках (переважно на рівні середньої та нижньої третини) ригідність. Шлунок гіпотетічен, натщесерце містить велику кількість слизу і рідини. Складки слизової оболонки значно потовщені, звиті, покриті грудочками слизу. Контури шлунка при тугому заповненні досить чіткі, перистальтика млява, поверхнева, евакуація уповільнена.
Для хімічних опіків III ступеня поряд з перерахованими вище змінами характерна виражена зернистість рельєфу слизової оболонки стравоходу за рахунок затримки барієвої суспензії в ділянках виразки і на грудочках слизу. Тонус стравоходу, як правило, знижений, після проходження контрастної речовини він зазвичай не спадає. Різко виражена ригідність стінок стравоходу. Контури його за рахунок явищ періезофагіта нерівні, місцями як би поїдені і нечіткі. Кардіо зяє. Складки слизової оболонки шлунка різко потовщені, деформовані, покриті слизом. Спостерігається виражена зернистість, переважно за рахунок дрібних виразок, ерозій і грудочок слизу. При цьому запальний вал навколо виразок, як правило, відсутня. Контури шлунка нерівні і нечіткі (рис. 207). Одночасно спостерігаються зміни і в дванадцятипалій кишці: набряк циркулярних складок, зернистий рельєф гіпотонія і уповільнення проходження контрастної маси [Лобанов М. В., 1984].
Мал. 207. Рентгенограми стравоходу і шлунка, виконані через 2 доби після важкого хімічного опіку, а - стравохід гіпотонічен, контури його нерівні і нечіткі, стінки ригідні. Складки слизової оболонки що діфференціруются- б - шлунок містить велику кількість слизу. Рельєф слизової оболонки перебудований. За малої кривизни невелика виразкова ніша.
У період результатів хімічної травми завданням рентгенолога є точне визначення локалізації рубцевих змін, їх протяжність, супутніх деформацій і ступеня компенсації функції ураженого органу.
Ураження легень і середостіння
Характер легеневих ускладнень при хімічних опіках травного тракту і особливості їх рентгенологічної діагностики в основному відповідають характеру і особливостям діагностики легеневих ускладнень термічної травми, особливо що супроводжується опіками верхніх дихальних шляхів [Паламарчук В. П., 1971]. Відмінною особливістю є відносно часте розвиток при важкої хімічної травми медіастиніту [Ільченко Л. А., 1969]. При цьому на знімках визначається зміщення стравоходу або трахеї і затемнення зазвичай задніх відділів середостіння. Іноді можливе утворення стравохідно-бронхіальних свищів. Діагностика їх при дослідженні стравоходу за допомогою водорозчинних контрастних речовин труднощів, як правило, не викликає.
