Ти тут

Променева діагностика відморожень кінцівок - невідкладна рентгенодіагностика

Зміст
Невідкладна рентгенодіагностика
Рентгенодіагностика ушкоджень черепа, закриті травми
Рентгенодіагностика неповних переломів черепа
Переломи основи черепа
Рентгенодіагностика вогнепальних поранень черепа
Сторонні тіла при вогнепальні поранення черепа
Рентгенодіагностика ушкоджень головного мозку в умовах природної контрастності
Ангіографія судин головного мозку при його пошкодженні
Комп`ютерна томографія головного мозку
Радіонуклідні дослідження головного мозку
Рентгенодіагностика ускладнень черепно-мозкової травми
Пошкодження обличчя та шиї
Закриті травми лицьового відділу голови
Закриті травми нижньої щелепи
Вогнепальні поранення лицьового відділу голови
Рентгенодіагностика ушкоджень шиї
Вогнепальні поранення шиї
Пошкодження хребта і спинного мозку
Рентгенодіагностика закритих ушкоджень хребта і спинного мозку
Пошкодження шийного відділу хребта
Пошкодження грудного відділу хребта
Пошкодження поперекового відділу хребта
Пошкодження крижів і куприка
Пошкодження спинного мозку
Рентгенодіагностика вогнепальних поранень хребта
пошкодження кінцівок
Рентгенодіагностика ушкоджень кісток кінцівок
Вікові особливості переломів кісток кінцівок
Патологічні переломи, загоєння переломів кісток кінцівок
Рентгенодіагностика ушкоджень суглобів
Закриті травми кінцівок
Закриті травми плечового суглоба
Пошкодження плечової кістки
Пошкодження ліктьового суглоба
Пошкодження кісток передпліччя
пошкодження кисті
Пошкодження кісток і суглобів нижньої кінцівки
Пошкодження колінного суглоба
Пошкодження кісток гомілки, гомілковостопного суглоба, стопи
Рентгенодіагностика ускладнень закритої травми кінцівок
Вогнепальні поранення кісток кінцівок
Вогнепальні поранення суглобів
Сторонні тіла при вогнепальних пораненнях кінцівок
Рентгенодіагностика ускладнень вогнепальних поранень кінцівок
Пошкодження грудей і органів грудної порожнини
Рентгенодіагностика закритих ушкоджень грудної клітини
Рентгенодіагностика ушкоджень легких
пошкодження бронхів
пошкодження середостіння
пошкодження діафрагми
Рентгенодіагностика поранень грудей і органів грудної порожнини
Рентгенодіагностика проникаючих поранень грудей і органів грудної порожнини
Сторонні тіла при пораненнях грудей і органів грудної порожнини
Рентгенодіагностика ускладнень торакальної травми
Пошкодження живота, органів черевної порожнини, заочеревинного простору і таза
Рентгенодіагностика ушкоджень органів черевної порожнини і заочеревинного простору
Рентгенодіагностика закритих пошкоджень органів черевної порожнини
Рентгенодіагностика закритих ушкоджень селезінки
Пошкодження органів травної системи
Пошкодження підшлункової залози
пошкодження нирок
Рентгенодіагностика поранень живота
Рентгенодіагностика ускладнень вогнепальних поранень живота
Пошкодження сечового міхура
Пошкодження сечівника, прямої кишки
опіки
Пошкодження суглобів при опіках
Легеневі ускладнення при опіках
відмороження
Променева діагностика відморожень кінцівок
радіаційні ураження
Хімічна травма
Отруєння отрутами прижигающего дії
Отруєння фосфорорганічними сполуками
Отруєння токсичними газами і парами
Гостра дихальна недостатність
ателектаз
Гостра дихальна недостатність при гострому набряку легенів
Гостра дихальна недостатність при пневмонії
Гостра дихальна недостатність при тромбоемболії
Гостра дихальна недостатність при інфаркті легкого
Гостра дихальна недостатність при жировій емболії
Гостра дихальна недостатність при шоковому легкому

При відмороженнях I ступеня на знімках в зоні ураження зазвичай вдається виявити лише симптоми помірного поверхневого набряку м`яких тканин, які проявляються потовщенням шкіри, а також втратою чіткості зображення її внутрішнього контуру і структурних елементів підшкірної жирової клітковини. Ці зміни, як правило, швидко піддаються зворотному розвитку і при повторній рентгенографії через 7-8 днів вже не визначаються. Будь-які порушення структури кісткової тканини, як при візуальному аналізі знімків, так і при рентгеноденсітометріческом контролі, як правило, не виявляються. На гаммасцінтіграммах відзначається накопичення радіофармпрепаратів на всьому протязі м`яких тканин і кісток досліджуваних відділів кінцівок, що свідчить про збереження в зоні ураження нормальноїмікроциркуляції. Лише в окремих обмежених ділянках спостерігається гіперфіксації радіонукліда, мабуть обумовлена реактивним посиленням кровотоку.
При відмороженнях II ступеня на знімках поряд з поверхневим набряком нерідко визначається глибокий набряк м`яких тканин, для якого характерна відсутність диференційованого зображення шкіри, підшкірної жирової клітковини, а також окремих груп м`язів і сухожиль. При цьому на знімках нижніх кінцівок може бути встановлено часткове або повне затемнення трикутного простору, розташованого кпереди від сухожилля. Набряк м`яких тканин, як і при відмороженні I ступеня, не поширюється за межі зони ураження, проте зворотне його розвиток протікає більш повільно (2- 3 нед). На поверхні шкіри у хворих з відмороженням II ступеня в перші 2 доби на знімках чітко відображаються бульбашки, які представляють собою напівкруглі піднесення з проясненням в центрі. Розкрилися бульбашки мають вигляд лахміття, що піднімаються над збільшеними в обсязі м`якими тканинами. Особливо чітко ці зміни виражені на електрорентгенограммах.
При дослідженні кісткової системи у більшості хворих визначається помірно виражений остеопороз, перші ознаки якого (зниження оптичної щільності і розрідження кісткової структури) при візуальному аналізі рентгенограм можуть бути виявлені до кінця 2-го - середині 3-го тижня. Локалізація і поширеність остеопорозу відповідають протяжності ураження шкіри. При використанні рентгеноденситометрією виявити тенденцію до демінералізації скелета і дати кількісну характеристику настали зрушень вдається в більш ранні терміни. В. Д. Завадовская (1983) встановила, що до 8-10-го дня після відмороження оптична щільність п`яткової кістки постраждалої кінцівки в порівнянні з даними, отриманими при первинному дослідженні, становить в середньому 89,5 + 2,1%, до 14 -16-го дня - 82,9 ± ± 3,4% і до 18-20-го дня -79 ± 2,9%.
При сцинтиграфически дослідженні приблизно в половині випадків спостерігається та ж картина, що й при відмороженні I ступеня. Однак у деяких постраждалих при первинному сцинтиграфически дослідженні відзначається виразне зниження або відсутність на обмеженій ділянці накопичення радіонукліда в м`яких тканинах при повноцінної візуалізації відповідних відділів скелета. У процесі динамічного спостереження під впливом лікування в період від 4 до 12 діб. як правило, настає повне відновлення нормальної візуалізації м`яких тканин, що, очевидно, свідчить про функціональний характер мали місце порушень гемодинаміки.
У всіх постраждалих з відмороження III і IV ступеня в процесі динамічного рентгенологічного дослідження виявляються послідовно з`являються ознаки ураження м`яких тканин і кісток. У перші дні після холодового травми на знімках, як правило, чітко відображаються рентгенологічні симптоми поверхневого і глибокого набряку м`яких тканин (збільшення їх обсягу, втрата диференційованого зображення окремих анатомічних структур). Будь-які зміни кісток уражених сегментів кінцівок в цей період не визначаються. Надалі рентгенологічнасимптоматика ураження м`яких тканин залежить від виду розвивається некрозу (суха, волога або змішана гангрена), ознаки якого зазвичай чітко виявляються на знімках до кінця 2-го - на 3-му тижні після холодового травми.
Для сухої гангрени характерні зниження щільності, поступове зменшення обсягу і випрямлення зовнішніх контурів м`яких тканин. Виразність цих симптомів, як правило, наростає. М`які тканини в зоні ураження муміфікуються і на 3-му тижні перетворюються в спаяний з кісткою струп, під який в процесі відторгнення нерідко проникає повітря. Останній відображається на знімках у вигляді досить інтенсивного просвітління, розташованого під струпом.
При вологій гангрені спостерігається прогресуючий набряк м`яких тканин, який супроводжується значним збільшенням їх обсягу і характеризується нерівномірністю структури, пов`язаної з появою крайових дефектів.
Особливістю ураження м`яких тканин при вологій гангрені, яка спостерігається у частини потерпілих на 10-14-е добу, є скупчення в них газу, що має вигляд множинних округлих просвітлінь, розташованих недалеко один від одного і не мають тенденції до злиття.
Поява газу в м`яких тканинах при травмах свідчить про розвиток анаеробної інфекції. Однак, як показали спостереження Т. Я. Ар`єва (1966), Л. Л. Аксельрада (1971), В. Д. Завадовський (1983), N. Tischler (1972), при термічній травмі наявність газу в м`яких тканинах не завжди служить проявом газової гангрени. На думку Т. Я. Ар`єва, присутність газу в м`яких тканинах при важких відмороженнях може бути пов`язано з розпадом омертвілої шкіри і підшкірної жирової клітковини.
Вологий некроз, як правило, тривалий час самостійно не існує. Зазвичай у всіх хворих з проявами вологої гангрени в кінці 2-й - початку 3-го тижня починають виявлятися ознаки сухої гангрени. У таких випадках на знімках поряд зі струпом в дистальних відділах кінцівок визначається набряк в поєднанні з глибокими порушеннями структури і крайовими дефектами м`яких тканин в більш проксимальних відділах (рис. 203).
Важливою ознакою некрозу м`яких тканин при відмороженнях є демаркаційна лінія, розташована на кордоні відмерлих і життєздатних тканин. Перші симптоми її формування зазвичай виявляються через 10-15 днів після отримання Холодовий травми. Остаточно сформувалася лінія демаркації в м`яких тканинах в більшості випадків чітко відображається на знімках на 20-25-ту добу. При сухому некрозі вона являє собою чітку смугу розмежування різних за обсягом і оптичної щільності тканин. У хворих переважно вологою гангреною відмежування нежиттєздатних тканин характеризується появою на знімках світлої нерівній сегментує смужки.
Відмінною особливістю ураження м`яких тканин при відмороженнях III ступеня є відносна Відмежованістю зони ураження, яка розташовується переважно на підошовної, долонній і тильній поверхні стоп і кистей. При відмороженнях IV ступеня ураження м`яких тканин, як правило, носить циркулярний характер, що добре відображається на знімках при поліпозиційної рентгенографії або електрорентгенографії.
Мал. 203. Рентгенограма II-V пальців у прямій проекції, виконана через 15 днів після термічної травми. Відмороження III-IV ступеня. Муміфікація м`яких тканин області нігтьових і середніх фаланг. Виражений набряк проксимальних відділів пальців.
Відмороження III-IV ступеня
Мал. 204. сцінтіграмм пальців правої стопи, виконані через 3 доби після термічної травми. Відмороження III ступеня. Відсутність накопичення радіофармпрепаратів в області поразки в «мягкотканой» фазі (а), при нормальній візуалізації пальців в «кісткової» фазі (б).    
Сцинтиграми пальців правої стопи
До типових проявів ураження кісткової тканини при відмороженнях III і IV ступеня відноситься остеопороз, перші ознаки якого при аналізі знімків виявляються в кінці 2-й - початку 3-го тижня.
При відмороженнях III ступеня остеопороз характеризується розрідженням кісткової структури переважно в області головок фаланг, п`ясткових і плеснових кісток кистей і стоп. Локалізація остеопорозу зазвичай відповідає або трохи перевищує зону ураження м`яких тканин. Максимального розвитку він досягає через 18-20 днів. При рентгеноденситометрією остеопороз п`яткової і плеснових кісток постраждалої кінцівки виявляється вже через 8-10 днів, коли щільність плеснових кісток стоп на рівні ушкодження м`яких тканин зменшується в порівнянні з даними первинного дослідження на 11,6%, а п`яткової кістки постраждалої кінцівки - на 12,1 %. Процес демінералізації кісток, як в зоні ураження м`яких тканин, так і в області п`яткової кістки, за межами безпосереднього ураження м`яких тканин, прогресує, і на 14-16-е добу зменшення оптичної щільності плеснових і кісток п`ят досягає в середньому відповідно 21,9 і 20,1% [Завадовская В. Д., 1983].
Відмінною особливістю ураження кісток при відмороженнях IV ступеня є збереження звичайної оптичної щільності в кістках, які зазнали некрозу. Остеопороз розвивається тільки в кістковій тканині, що зберегла життєздатність, при цьому вираженість його істотно перевищує зміни, виявлені у хворих з відмороженням II і III ступеня. На початку 2-го місяця остеопороз досягає максимуму, носить дифузний характер і поширюється далеко за межі зони ураження. При цьому на знімках визначається виражене розрідження кісток не тільки постраждалій, а й здоровій кінцівці, що свідчить про переважання в кістках хворих з відмороження IV ступеня катаболічних процесів і демінералізації скелета.
У той же час оптична щільність некротизованих відділів кісток протягом усього періоду спостереження практично не змінюється. Відсутність тенденції до демінералізації в відмерлих відділах кісток при рентгеноденситометрією, здійснюваної в динаміці, відзначається вже через 8-10 днів після відмороження.
Цей факт може бути використаний для більш ранньої діагностики розвивається остеонекрозу.
Однак в тих випадках, коли остеонекроз формується поступово і йому передує зниження рівня мінералізації в уражених відділах скелета, діагностика ускладнюється і ґрунтується головним чином на виявленні зони демаркації. Демаркаційна лінія майже завжди циркулярно охоплює зону остеонекрозу. Омертвілі частини кортикального шару диафизов коротких трубчастих кісток, що виникають зазвичай при опіках, спостерігаються рідко і тільки при тривалому контакті з сильно охолодженими, головним чином металевими предметами.
Мал. 205. сцінтіграмм кистей, виконані через 10 днів після термічної травми. Відмороження IV ступеня. Відсутність накопичення радіофармпрепаратів в м`яких тканинах (а) і кістках (б) до рівня п`ястно-фалангових суглобів.
Відмороження кисті IV ступеня
При важких формах відмороження в результаті виражених судинних нейротрофічних порушень може розвинутися остеоліз кінцевих фаланг з розсмоктування їх дистальних кінців без подальшого заміщення.
При відкритих формах відмороження у випадках приєднання вторинної інфекції можливий розвиток хронічного остеомієліту і гнійного артриту міжфалангових суглобів з млявим перебігом процесу без виражених репаративних змін.
При гаммаеціптіграфіі для відморожень III ступеня характерно стійке відсутність або різке зниження візуалізації м`яких тканин при задовільному накопиченні радіофармпрепаратів в кістках (рис. 204), що підтверджується динамічним контролем. При відмороженнях IV ступеня в зоні ураження на сцінтіграммах відсутні ознаки накопичення радіонукліда як у м`яких тканинах, так і в кістках (рис. 205). Ці зміни мають незворотній характер і, як правило, виявляються через кілька діб після термічної травми.
Важливе значення дані рентгенологічного дослідження мають при контролі ефективності оперативного лікування. У зв`язку зі складністю точного визначення кордону загиблих відділів кісток і м`яких тканин при відмороженнях не завжди вдається правильно встановити рівень їх ампутації. Крім того, незважаючи на радикальне видалення омертвілих тканин, можливо, прогресування остеонекрозу. В післяопераційному періоді необхідний динамічний рентгенологічний контроль.
За позитивного результату ампутації через 10-15 днів після оперативного втручання в дистальних відділах кісткової кукси розвиваються остеопороз і незначна крайова резорбція кісткової тканини. Через 6-10 тижнів після ампутації на знімках чітко визначається замикає пластинка, що закриває костномозговое простір. Якщо ж в зазначені терміни структура і стан контурів кісткової кукси не змінюються, а замикає кісткова пластинка не формується, то є підстави вважати недостатню ефективність оперативного лікування (нерадикального остеонекректомія, що триває остеонекроз).
Таким чином, очевидно, що комплексне рентгенорадіонуклідное дослідження з використанням гаммасцінтіграфіі і рентгеноденситометрією кісткової тканини дозволяє істотно поліпшити діагностику відморожень і отримати цінні відомості для вирішення головного клінічної завдання - своєчасного визначення життєздатності уражених тканин.



Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Поділися в соц мережах:

Схожі повідомлення