Пошкодження суглобів при опіках - невідкладна рентгенодіагностика

Відео: Біль в пальцях: чому з`являється біль в пальцях (травми проксимального межфалангавого суглоба руки)

Ураження суглобів, що виникають при глибоких опіках, підрозділяють на ранні (первинні і вторинні) і пізні [Орлов А. Н., Аксельрад Л. Л., 1972, і ін.].
До ранніх первинних відносять ураження, що виникають безпосередньо в момент опіку і характеризуються пошкодженням зв`язок, суглобової капсули і поверхні кісток, що утворюють суглоб.
До ранніх вторинним поразок відносяться поразки, при яких елементи суглобів не піддаються безпосередньому впливу термічного агента, а розвиваються в перші три місяці після опіку і бувають обумовлені проникненням в порожнину суглоба інфекції в зв`язку з розкриттям суглобової капсули. Ранні вторинні ураження суглобів включають хронічні уповільнені артрити, гнійні артрити, ранні підвивихи і вивихи.
Пізні ураження суглобів (контрактури, підвивихи і вивихи, Параартікулярние звапніння і окостеніння) виникають в пізньому періоді опікової хвороби. Крім того, пізні поразки Суглобів можуть формуватися як результат ранніх уражень. До цієї групи належать артрози, тугоподвижность і анкілози суглобів. У діагностиці ушкоджень суглобів на всіх етапах опікової хвороби важлива роль належить рентгенологічному дослідженню.
Мал. 202. Електрорентгенограмма міжфалангового суглоба I пальця в бічній проекції з прямим п`ятикратним збільшенням зображення, виконана через 2 тижні після контактного опіку. Муміфікація м`яких тканин по тильній поверхні нігтьової фаланги. Набряк м`яких тканин в області суглоба. Газ в м`яких тканинах і порожнині суглоба (пошкодження капсули).

У перші дні після опіку навіть при інтенсивній дії термічного агента на кістки, що утворюють суглоб, будь-які зміни на знімках в них не визначаються. Однак в цей період зазвичай чітко відображаються симптоми ураження м`яких тканин, що оточують суглоб: набряк, втрата структурності, затемнення ромбовидного простору в області верхнього завороту колінного суглоба, світлого простору, розташованого кпереди від ахіллового сухожилля, освіта струпа. У міру демаркації і відторгнення струпа (3-5 тижнів) між тінню струпа і підлеглими тканинами з`являється смужка просвітлення, обумовлена проникли сюди повітрям. Іноді скупчення повітря виявляється і в порожнині суглоба, що свідчить про розтин його капсули. Всі ці зміни особливо чітко відображаються на електрорентгенограммах (рис. 202).
Перші симптоми змін в кістках, що утворюють суглоб, зазвичай виявляються через 2-3 тижнів після термічної травми. Спочатку на знімках визначається плямистий остеопороз в суглобових кінцях кісток, який на 4-5-му тижні набуває дифузний регіонарний характер [Аксельрад Л. Л., 1977- Савелло
В. Є., 1980]. При формуванні остеонекрозу вже через 3-4 тижні після опіку нерідко на тлі розрідженій, що зберегла життєздатність кістки, виявляються більш щільні ділянки. Надалі, як і при утворенні Остеонекроз поза суглобових відділів кістки, на знімках поступово виявляються ознаки демаркації: спочатку крайові узури в межах суглобової поверхні, потім демаркаційна лінія.
За даними В. Е. Савелло (1980), демаркація в області епіфіза відбувається швидше, ніж в інших відділах кістки, а демаркаційна лінія тут, як правило, більш широка.
При ранніх вторинних ураженнях суглобів найбільше практичне значення має своєчасне розпізнавання гнійних артритів. Найчастіше вони розвиваються при глибоких опіках кистей і нижніх кінцівок. Клінічна діагностика гнійних артритів нерідко утруднена, так як загальні симптоми гнійного запалення в зв`язку зі змінами реактивності організму, викликаними опікової травмою, можуть бути відсутніми або бути слабо вираженими. Об`єктивне ж дослідження суглоба через різку хворобливості, опікової рани і набряклості м`яких тканин практично неможливо. Разом з тим несвоєчасна діагностика гнійного артриту може привести до серйозних наслідків.
Рентгенологічна діагностика артриту грунтується на виявленні на рентгенограмах деструкції суглобових поверхонь, що утворюють суглоб, і зниження висоти суглобової щілини внаслідок руйнування суглобових хрящів. При цьому деструкція суглобових поверхонь, як правило, починається в зоні прикріплення суглобової капсули і, поступово поширюючись, призводить до повного руйнування замикаючих пластинок. Однак достовірні рентгенологічні ознаки ураження суглобів (деструкція суглобових поверхонь і зниження висоти суглобової щілини) визначаються лише до кінця другого або початку третього тижня захворювання.
Діагностична цінність таких ранніх симптомів ураження суглобів, як регіонарний остеопороз і порушення структури м`яких тканин, що оточують суглоб, невелика. Це пояснюється тим, що виражений остеопороз може розвиватися як за відсутності ураження суглобів, так і при явних ознаках деструкції кістки. Зміни ж структури м`яких тканин можуть бути наслідком їхньої особистої поразки (без проникнення інфекції в порожнину суглоба і розвитку гнійного запалення). Рентгенологічну діагностику артритів при опіках не можна назвати ранньої, але при цілеспрямованому рентгенологічному дослідженні можна впевнено розпізнати ознаки гнійного артриту на 2-3 тижнів раніше появи виразних клінічних проявів цього грізного ускладнення.