Гостра дихальна недостатність при жировій емболії - невідкладна рентгенодіагностика
Травматична жирова емболія належить до частих і важких ускладнень травм, особливо переломів довгих трубчастих кісток, тазу і металлоостеосинтеза. Е. Szabo (1971) при патологоанатомічному обстеженні 1485 осіб, загиблих від травм, виявив ознаки жирової емболії малого кола кровообігу в 78%, а серед осіб, що померли в результаті пошкоджень скелета в 92% випадків. А. Н. Беркутів і ін. (1967) спостерігали жирову емболію серед померлих від шоку в 25% і у загиблих з ушкодженнями таза, стегнової кістки та кісток гомілки - в 44%. Згідно зі зведеними статистичними даними [Бялик В. Л ,. Шейніс М. І., 1968 Апанасенко Б.Г., 1969- Wehner Н., 1973], травматична жирова емболія є причиною безпосередній загибелі постраждалих в 1-5% випадків. Разом з тим це грізне ускладнення травми розпізнається за все у 1-2,2% постраждалих, що надходять в стаціонари з ушкодженнями різних органів і систем [Wehner Н., 1973].
Така невідповідність, на думку Б. Г. Апанасенко і співавт. (1976), обумовлено, що маскує впливом шоку, на тлі якого в більшості випадків розвивається жирова емболія, і відсутністю чіткої клінічної картини і патогномонічних симптомів захворювання.
В основі жирової емболії лежить поява в кровоносній руслі великих жирових крапель (деземульгірованний жир), що викликають закупорку артеріол, венул і капілярів органів малого і великого кола кровообігу з подальшим порушенням їх функції.
Клінічна картина характеризується різноманітними малоспецифичними симптомами, які (з урахуванням наявності важкої травми з пошкодженням трубчастих кісток або таза) дозволяють лише запідозрити жирову емболію. Характерною особливістю захворювання є гострий початок після світлого проміжку (частіше через 1-3 дні після травми). Спочатку хворі відчувають невмотивоване почуття страху, потім з`являються болі за грудиною, кашель (спочатку сухий, потім з мокротою), блідість шкірних покривів. При аускультації відзначається ослаблене дихання, хрипи. При прогресуванні патологічного процесу поряд з наростанням ознак гострої дихальної недостатності звертають на себе увагу симптоми ураження головного мозку (мозкова форма жирової емболії). Це свідчить про проникнення емболів у велике коло кровообігу (центральна фаза захворювання). У хворих з`являються запаморочення, наполегливий головний біль, затемнення або втрата свідомості, блювання, судоми, петехіальний висип (більш виражена на шиї і передньої поверхні грудей), підвищення температури тіла. Симптоми легеневої патології, ураження головного мозку і висип на шкірі - найбільш характерні клінічні прояви жирової емболії.
Однак треба мати на увазі, що при легкому ступені або субклінічній формі захворювання перераховані симптоми можуть бути незначними або відсутні. Певне діагностичне значення має також виявлення в крові і сечі вільного жиру, з оцінкою величини окремих жирових крапель.
На думку ряду авторів [Апанасенко Б. Г. та ін., 1971- Адкін В. П., 1976- Іванніков В. П., 1983 Knoch P. et al., 1963- Baka S., 1976], дуже цінна діагностична інформація при жировій емболії може бути отримана за допомогою оглядового рентгенологічного дослідження. Б. Г. Апанасенко і ін. (1968), В. І. Адкін (1976), зіставляючи в умовах експерименту морфологічні дані з рентгенологічної картиною виявили зміни, характерні для різних етапів формування патологічного процесу. Через 5 хв після введення жиру в судинне русло на знімках зазначалося посилення легеневого малюнка за рахунок судинного компонента (при розтині - велика кількість жиру в просвіті капілярів, розширення їх просвіту), через 30-50 хв - поява дрібновогнищевий тіней, переважно в прикореневій зоні, збільшення калібру і втрата чіткості зображення судин (при розтині - дрібновогнищеві крововиливи, мікроателектази, стаз в судинах, явища набряку легеневої тканини), через 5-24 год - збільшення кількості та розмірів вогнищевих тіней, тенденція до їх злиття (при розтині відзначаються збільшення обсягу легких за рахунок повнокров`я і набряку, ознаки серозно-гнійного запалення), через 1-5 діб - різке зниження пневматизации легких, типові ознаки набряку, ателектази (при розтині виявляються значне збільшення маси і ущільнення легких, множинні крововиливи, що чергуються з ділянками здуття, ознаки зливний пневмонії).
У клінічній практиці простежити окремі етапи розвитку жирової емболії, як правило, не вдається. Зазвичай на знімках виявляються симптоми венозного повнокров`я і різних видів набряку легенів. Найчастіше в легеневої тканини на тлі посиленого нечіткого легеневого малюнка визначаються множинні, місцями зливаються тіні вогнищево-інфільтративного характеру (рис. 214). Виявлення таких змін в поєднанні з даними анамнезу, клінічного та лабораторного обстеження постраждалих може стати основою для постановки правильного діагнозу.
Мал. 214. Рентгенограма грудної клітки у прямій проекції. Жирова емболія легенів ( «снігова буря»).
