Рентгенодіагностика ушкоджень головного мозку в умовах природної контрастності - невідкладна рентгенодіагностика
РЕНТГЕНОДІАГНОСТИКА УШКОДЖЕНЬ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Висока смертність при важкій черепно-мозковій травмі перш за все обумовлена ушкодженнями головного мозку - внутрішньочерепними крововиливами та забоями [Угрюмов В. М. та ін., 1969- Лебедєв В. В. та ін., 1973- Самотокін Б. А., Хилько В . А. 1977, і ін.].
Бурхливий розвиток нейротравматології дозволило істотно поліпшити результати лікування постраждалих з тяжкою травмою голови, в тому числі що надходять в стаціонари в коматозному стані. Особливе значення мало вдосконалення методів діагностики. Досить сказати, що якщо в 1959 р з 30 хворих з внутрішньочерепними гематомами, що надійшли в Науково-дослідний інститут швидкої допомоги ім. Н. В. Скліфосовського, лише у 6 був встановлений правильний доопераційний діагноз, то в 1968 р завдяки широкому використанню церебральної ангіографії в цьому ж інституті правильне прижиттєве розпізнавання внутрішньочерепних ушкоджень при важкої черепно-мозкової травми здійснено у всіх 223 хворих.
Найбільш ефективною методикою рентгенологічного розпізнавання травматичних ушкоджень головного мозку є комп`ютерна томографія, яка в останні роки активно впроваджується в практику роботи лікувальних установ пашів країни. Разом з тим не втратила значення і звичайна рентгенографія (електрорентгенографія), за допомогою якої в ряді випадків може бути отримана цінна інформація, яка свідчить про пошкодження головного мозку і локалізації вогнища ушкодження.
РЕНТГЕНОГРАФІЯ В УМОВАХ ПРИРОДНОГО КОНТРАСТНОСТІ
Рентгенографічна діагностика внутрішньочерепних ушкоджень грунтується на виявленні ряду непрямих рентгенологічних симптомів, що свідчать про наявність внутрішньочерепної гематоми. До таких ознак насамперед відноситься дислокація звапнінням шишкоподібної залози. Звапніння шишкоподібної залози являє собою нормальний фізіологічний процес і не є рідкістю, особливо у осіб старше 20 років. За даними різних авторів [Майкова-Строганова В. С., Рохлін Д. Г., 1955 Есіновская Г. Н., 1973, і ін.], Частота виявлення тіні шишкоподібної залози, що містить вкраплення вапна, на рентгенограмах хорошої якості становить від 10 до 80%.
У нормальних умовах шишковидная заліза займає строго певне положення: на рентгенограмах в прямій проекції - по серединній лінії черепа над лобової пазухою, на знімках в бічній проекції - на 4-5 см вище фізіологічної горизонталі (лінія, що з`єднує нижній край входу в очну ямку і верхній край зовнішнього слухового отвору) і на 1 см до заду від вушної вертикалі (лінії, що проходить через зовнішнє слуховий отвір перпендикулярно до фізіологічної горизонталі). Індивідуальні коливання в розташуванні шишкоподібної залози незначні (на прямих знімках не перевищують 2-3 мм), тому зміщення її більш ніж на 3 мм від серединної лінії свідчить про об`ємному процесі в порожнині черепа, зокрема про наявність внутрішньочерепної гематоми, розташованої на стороні, протилежної напрямку зміщення залози (рис. 58).
Зазвичай положення шишкоподібної залози визначають за прямими рентгенограммам, так як зсув її щодо серединної площини черепа на прямому знімку відображається більш наочно, ніж зміщення в сагітальній площині, що може бути виявлено на бічних знімках. Однак достеменно судити про наявність чи відсутність зміщення шишкоподібної залози можна тільки по знімках, виконаним при строго симетричною укладанні. Навіть невеликий поворот голови в ту або іншу сторону може створити хибне враження про усунення шишкоподібної залози, яка не підтверджується на рентгенограмах при симетричній укладанні.
Для отримання строго симетричних прямих знімків черепа необхідно, щоб серединна сагітальній площині голови проходила перпендикулярно площині столу і збігалася з середньою лінією його деки. Критерієм правильності укладання є ступінь вистоянія верхівок сосковидних відростків по відношенню до контуру черепа. При правильному укладанні верхівки соскоподібного відростків виступають за контур черепа на однакову відстань, при неправильній - розташовуються несиметрично.
Однак при двосторонніх гематомах дислокація шишкоподібної залози може бути відсутнім. При цьому істотне діагностичне значення набуває виявлення її зміщення на знімках, зроблених в бічній проекції.
Для визначення внутрішньочерепних гематом також звертають увагу на зміщення інших, рідше, зустрічаються звапнінь, розташованих в порожнині черепа. Зокрема можуть бути використані зміщення судинних сплетінь бічних шлуночків. У нормі на прямих рентгенограмах вони розташовуються на лінії, проведеної через середину очниці перпендикулярно фізіологічної горизонталі, на бічних знімках - на лінії, проведеної через кам`янистий кут, теж перпендикулярно фізіологічної горизонталі. При наявності внутрішньочерепної гематоми судинні сплетення зміщуються в сторону, протилежну її локалізації. Очевидно, що рентгеноанатоміческій аналіз місця розташування звапніння судинних сплетінь також можна проводити тільки по знімках, виконаним при точної симетричною укладанні голови хворого.
Мал. 58. Положення шишкоподібної залози в нормі (а, б) і при наявності об`ємного процесу (гематома) в порожнині черепа (в, г) (схема). Пояснення в тексті.
У діагностиці внутрішньочерепних гематом важливе значення має визначення характеру і локалізації ушкоджень черепа. Наприклад, лінійні переломи, які перетинають борозни середньої оболонкової артерії, нерідко супроводжуються її пошкодженням з утворенням епідуральних гематом. Вдавлені переломи в області венозних синусів можуть ускладнюватися їх розривом і освітою гематом. При тріщинах потиличної кістки гематоми найчастіше локалізуються на стороні противоудара, т. Е. В лобових областях. Очевидно, що дані оглядової рентгенографії черепа можуть лише побічно вказувати на наявність внутрішньочерепної гематоми і обов`язково розглядатися в комплексі з результатами клінічного обстеження хворого. У всіх сумнівних випадках необхідно вдаватися до церебральної ангіографії або комп`ютерної томографії.
