Ти тут

Метод електрокардіографічного дослідження - посібник з клінічної електрокардіографії дитячого віку

Зміст
Кардіогенез, анатомія, фізіологія і електрофізіологія дитячого серця
Теорія формування електрокардіограм
Метод електрокардіографічного дослідження
електрокардіографічні відведення
Мониторная електрокардіографія
аналіз електрокардіограм
Проба з фізичним навантаженням
Вплив на електрокардіограму деяких фізіологічних факторів
Нормальна електрокардіограма в різні періоди дитинства
Електрокардіограма недоношених дітей
Нормальна електрокардіограма дітей перших 2 днів життя
Нормальна електрокардіограма дітей у віці 1 міс
Нормальна електрокардіограма дітей переддошкільного віку
Нормальна електрокардіограма дітей дошкільного віку
Нормальна електрокардіограма дітей шкільного віку
Нормальна електрокардіограма по Франку
Електрокардіограма при гіпертрофії міокарда
Гіпертрофія лівого передсердя
Гіпертрофія правого передсердя
Гіпертрофія обох передсердь
Гіпертрофія міокарда лівого шлуночка
Гіпертрофія міокарда правого шлуночка
Комбінована гіпертрофія міокарда обох шлуночків
Перевантаження відділів серця
Перевантаження міокарда правого шлуночка
внутрішньошлуночкових блокади
Етіологія внутрішньошлуночкових блокад
Клінічне значення повної блокади правої гілки пучка Гіса
Блокада лівої передньої гілки передсердно-шлуночкового пучка
Блокада лівої задньої гілки передсердно-шлуночкового пучка
Блокада обох лівих гілок передсердно-шлуночкового пучка
Повна блокада лівої ніжки до і після поділу її на гілки
Неповна блокада обох лівих гілок передсердно-шлуночкового пучка
Блокада правої гілки і лівої передньої гілки пучка Гіса
Трехпучковой блокади в системі Гіса
Порушення серцевого ритму і провідності
Порушення синусового ритму
синусова брадикардія
синусова тахікардія
Синдром слабкості синусового вузла
передсердні аритмії
Пароксизмальна передсердна тахікардія
Відповідь на вагальная стимуляцію
Клінічне значення передсердних тахікардій
тріпотіння передсердь
мерехтіння передсердь
Ритми з атріовентрикулярного з`єднання
шлуночкові аритмії
шлуночкова парасистолія
Шлуночкова пароксизмальна тахікардія
Тріпотіння і мерехтіння шлуночків
атріовентрикулярна блокади
Клінічні кореляції при атріовентрикулярних блокадах
Електрокардіограма при синдромах предвозбужденія шлуночків
Синдром укороченого інтервалу Р
Електрокардіографія при приватної патології
ДМПП первинний
Аномальний дренаж легеневих вен
Відкрита артеріальна протока
коарктация аорти
стеноз аорти
Транспозиція магістральних судин
єдиний шлуночок
Атрезія легеневої артерії при інтактною міжшлуночкової перегородки
тетрада Фалло
Відходження обох магістральних судин від правого шлуночка
Синдром гіпоплазії лівого шлуночка
синдром Бланда
Синдром легеневого серця
Електрокардіографія в діагностиці неревматичних кардитів
Одночасний фіброеластоз ендоміокарда
Пізні внутрішньоутробні поразки серця
Придбані Неревматичних кардити
підгострі кардити
хронічні кардити
Ревматичні ураження серця
идиопатические кардіоміопатії
міокардіодистрофії
Зміни електрокардіограми при гострих отруєннях у дітей
ендокринологічні захворювання
захворювання крові
нейрогенні дистрофії
Пролапс мітрального клапана
перикардити
Г л а в а 3
МЕТОД електрокардіографічного дослідження і методика АНАЛІЗУ
ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАМ
Електрокардіограф І ПРИНЦИПИ ЙОГО РОБОТИ
Прилади, за допомогою яких здійснюється реєстрація електрокардіограм, називаються електрокардіографами. На зорі (початок XX в.) Розвитку електрокардіографічного методу творець його Einthoven застосував для зняття електрокардіограм струнний гальванометр. Це був громіздкий прилад.
схема електрокардіографа
Мал. 24. Принципова схема електрокардіографа:
К - катод, А - анод, С - сітка катодного підсилювальної лампи, КБ і ЛБ - батареї підсилювача. К - котушка гальванометра.
електроди
Мал. 25. Електроди різної форми.
Зсув позолоченій кварцової нитки (струна гальванометра) реєструвалося на рухомій фотострічці і відображало мінливу силу і напрям біострумів серця.
В даний час для цих цілей використовують електронно-підсилювальні прилади. Принципова схема останніх складається з чотирьох частин: вхідного пристрою, підсилювача, реєструючого пристрою (рис. 24) і блоку живлення. Назви цих частин розкривають сутність кожної.
Вхідний пристрій підводить біопотенціали з поверхні тіла людини до підсилювача і складається з електродів, кабелю відведень і їх перемикача. Кабель відведень представлений набором маркованих проводів. У кабелях випуску минулих років дроти маркірувалися ризиками (одна, дві і т. Д.). В даний час повсюдно здійснюється кольорове маркування. Кожен провід має конкретне призначення. Електроди виготовляються, як правило, з нержавіючої сталі і мають гнізда для приєднання проводів кабелю, а також забезпечені стрижнями для кріплення фіксують стрічками. Конечностно електроди мають вигляд прямокутних пластинок розмірами 6 х 2,5 см, а грудні - круглі, діаметром 15 мм. У дітей раннього віку слід користуватися електродами менших розмірів (4 х 1,5 см і 10 мм відповідно). Перші фіксуються до кінцівок за допомогою еластичних бинтів (гумових стрічок), а другі забезпечені присмоктується пристосуванням. Випускаються і інші види електродів, наприклад разового користування, прикріплення яких здійснюється за допомогою липких стрічок або кружечків (рис. 25).
Підсилювач призначений для трансформації мізерно малих електрокардіосигналів електронапруги биопотенциалов серця, рівних 0,7-1-2 мВ, до величин, в кілька тисяч разів більших, що підлягають аналізу. Сучасні підсилювачі представлені електронними лампами і, як правило, складаються з декількох каскадів посилення. Таким чином, вхідний струм проходить послідовно ряд каскадів посилення, останній з яких називається вихідним.

Електронно-променева трубка
Мал. 26. Електронно-променева трубка: 1 - катод- 2 - дві пари пластин, що відхиляють.
Посилений або вихідний струм надходить в реєструючий пристрій, призначення якого - здійснити переклад електрокардіосігнала в читабельну форму або перетворити електричні коливання в механічні. За допомогою електромагніту, між смугами якого розташований пісчік (якір), і в залежності від величини і напряму подається струму відбувається зміщення його (пісчік). Ці коливання реєструються безпосередньо на рухомій папері або фотоплівці.
Залежно від характеру реєструючого пристрою розрізняють електрокардіографи з фотозапису (фотоплівка, фотопапір, спеціальний папір для обробки за допомогою ультрафіолетового проміння), чорнильною записом (пір`яні, струменевий гальванометр), теплової записом і через копіювальний папір. Слід зазначити, що кожне пристрій, що реєструє має свої переваги і недоліки.
Так, реєструючий пристрій з фотозапису, практично позбавлене інерційності, дає хорошу якість електрокардіограм, проте створює труднощі при обробці стрічок (прояв плівки, затримка видачі даних і т. Д.). Теплова запис дозволяє користуватися інформацією безпосередньо біля ліжка, хворого, проте використовується при цьому спеціальний папір (вона покрита шаром легкоплавкого речовини) дуже чутлива до найменших механічних впливів (з`являються штрихи плями), і тому втрачається якість кривої при зберіганні електрокардіограм і т. Д.
У кожному електрокардіограф ступінь посилення регулюється за допомогою спеціального пристосування, є також потенціометр і дільник напруги. Останній подає на вихід підсилювача постійне каліброване напруга, рівне 1 мВ, що забезпечує в регистрирующем устрої відхилення в 10 мм. Це загальноприйнятий режим роботи апаратів. Однак за певних умов (високий або низький вольтаж кривої) ступінь посилення можна змінити. Швидкість руху механізму протягування стрічки може бути 50 мм / с або 25 мм / с. При цьому інтервал між двома вертикальними лініями на діаграмному папері, рівний 1 мм, буде відповідати 0,02 і 0,04 с в першому і другому випадках.
Крім того, в залежності від можливостей апарату одночасно записувати електрокардіограму в одному або декількох відведеннях розрізняють одно- канальні електрокардіографи, дво- і багатоканальні. Вітчизняна медична промисловість випускає різні електрокардіографи: «ЕКПСЧТ» - одноканальний апарат з чорнильною або теплової записом, «Салют», «Малюк», «Фотон» - одноканальні портативні апарати з автономним або мережевим живленням (по можливості) і теплової запісью- останній з них зі світловою записом і проявом на свету- «фізіографія» - шестиканальний апарат з фотозапису, «Елкар» - двох, - чотирьох і шестиканального апарати з теплової або чорнильною записом та ін. із зарубіжних апаратів, якими частіше користуються в Радянському Союзі, слід зазначити багатоканальні електрокардіографи NEK - НДР, «Мінгограф-34, 81, 82» - Швеція та ін., а також одноканальні фірми Сіменс (ФРН), Шарп (Японія) та ін.
Існують ще так звані осціллоскопіческіе апарати. Основним елементом останніх є електронно-променева трубка (рис. 26) Усередині її з одного кінця упаяна нитка розжарення (катод), яка при включенні в мережу випускає потік електронів. Останній за допомогою спеціальних пристосувань концентрується в тонкий промінь. Електронам повідомляється велике прискорення завдяки електричному полю в кілька тисяч вольт. Луч проходить між двома парами пластин, які розташовані у взаємно перпендикулярних площинах, і потім падає на екран трубки на протилежному її кінці. Екран всередині покритий шаром таких солей, які під впливом ударів електронів дають світіння, завдяки чому, дивлячись на екран трубки, то місце, куди падає електронний промінь, ми бачимо як світла пляма. Якщо однією з пар пластин повідомити деяку різницю потенціалів, то проходить між ними промінь відхилиться в сторону тієї пластини, яка отримає позитивний потенціал. Луч відхилиться на величину, прямо пропорційну різниці потенціалів. Електронно-променева трубка може з великою точністю відтворювати дуже швидкі зміни електричних потенціалів.
Вітчизняною промисловістю випускаються осцилоскопи (ВЕКС-01 м та ін.), На яких завдяки відносно тривалого післясвічення на екрані можна навіть візуально аналізувати електрокардіографичну криву.
В останні роки широке поширення получаст радіотслселектрокардіогрфія. Вона знаходить застосування у випадках необхідності тривалого спостереження за здоровими або хворими. Наприклад, при виконанні звичайної роботи, спортивних вправ, навантажувальних тестів, в період реабілітації хворих, в якості контролю над роботою штучного водія ритму і т. Д. Використовувані при цьому апарати отримали назву телеелектрокардіографов. Останні можуть бути одноканальними ( «ПЕК-1») або багатоканальними ( «Спорт»). Особливість цих апаратів полягає в тому, що вони складаються з двох пристроїв: передавального і приймаючої. Перше, мінімальне за масою і габаритами, складається з електродів, підсилювача електросігнала серця, передавача, калібратора і джерела живлення. Друге - радіоприймач, підсилювач, реєструючий блок і харчування.
Правильна реєстрація електрокардіограм можлива лише при відповідному технічному стані апарату. Тому електрокардіограф повинен відповідати ряду технічних вимог. Серед них достатня чутливість до відтворення електросігнала серця з поверхні тіла досліджуваного. Це може бути досягнуто за умови налагодженої роботи вузла посилення. Не менш важливим є графічна, утримувана на одному рівні, запис кривої ЕКГ. Перше і друге контролюється за допомогою одержуваних сигналів. При натисканні на кнопку з позначенням «1 мВ» на рухомій стрічці крива піднімається вгору, і амплітуда відхилення повинна відповідати ступеню посилення. Слід пам`ятати, що реєстрація ЕКГ повинна проводитися на середині стрічки і час відхилення «контрольного милливольта» не повинно перевищувати 0,02 с, в іншому випадку спотворюється запис.
Для досягнення серединної записи кривої на стрічку необхідно користуватися кнопкою «заспокоювач», після чого за допомогою відповідних регуляторів виводиться лінія на середину. Слід пам`ятати, що технічний стан апарату контролюється можливістю його утримувати певний рівень реєстрації і забезпечується постійної часу. Останню визначають натисканням протягом декількох секунд кнопки «1 мВ». У відповідь на це при реєстрації крива різко піднімається вгору і повільно опускається вниз. Час, необхідний на зниження записи на 1/3 початкового підйому, і є постійна часу. Вона повинна бути в межах 1V2 -2 с. Якщо постійна часу буде менше 1] / 2 сgt; то з`являються спотворення зубців Т і Р, якщо більше 2 с - з`явиться хвилястість ізолінії [Мінкін Р.Б., Павлов Ю. Д., 1980]. Важливо також, щоб апарат правильно відтворював частотний спектр електричних коливань працюючого серця, який у людини лежить в межах 0,25 - 200 Гц. Спотворення частот призводить до зниження амплітуд зубців [Мінкін Р.Б., Павлов Ю. Д., 1980], і ЕКГ-крива виходить ніби скошеної. Збереження необхідних технічних якостей апарату залежить від правильної експлуатації його, своєчасно проведеної профілактики та умов утримання. Немає необхідності зупинятися на окремих пунктах сказаного, бо все це досить повно викладено в інструкціях і технічних рекомендаціях, назви яких частково приведені в покажчику літератури в даній інструкції.



Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення

Увага, тільки СЬОГОДНІ!