Інфекційний лімфоцитоз - практична гематологія дитячого віку
Інфекційний лімфоцитоз виділяють як окрему нозологічну форму. Захворювання зустрічається досить рідко, в основному тільки у дітей, хоча описані випадки і у дорослих. Перше повідомлення про інфекційне лімфоцитозі було зроблено І. А. Кассирський в 1938 р на гематологической секції Московського терапевтичного товариства. Захворювання докладно описав A. Smith в 1941 р І. А. Кассирский запропонував назву хвороби «малосимптомном інфекційний лімфоцитоз», так як основним і нерідко єдиним клінічним симптомом є високий лімфоцитоз. Одночасно було відзначено, що хвороба не є безсимптомною і ретельний аналіз допомагає виявити ряд клінічних ознак. В даний час інфекційний лімфоцитоз розглядають як захворювання інфекційно-алергічного генезу. Найбільш імовірною вважають вірусну етіологію захворювання. Діти перших років життя і старшого віку хворіють рідко. Основна захворюваність реєструється в групі дітей від 3 до 6 років. Інфекційний лімфоцитоз - контагіозне захворювання. У дитячих колективах відзначаються спалахи, іноді набувають масового характеру.
Інкубаційний період триває 2-3 тижнів. Захворювання найчастіше починається безсимптомно, загальний стан не порушено, може спостерігатися невелика субфебрильна температура. У деяких хворих відзначаються зниження апетиту, слабкість, стомлюваність. В розгорнутій стадії можна виділити ряд загальних клінічних ознак, однак вони не специфічні для даного захворювання - воно може протікати безсимптомно. Найбільш часто при інфекційному лімфоцит спостерігаються легкі катаральні явища: кон`юнктивіт, риніт, фаринготрахеїт. Захворювання може проявлятися диспептичними розладами: зниження апетиту, нудота, блювота, пронос, біль у животі. Описані випадки з чіткою локалізацією болю в правої клубової області, зумовленої збільшенням ретроцекально лімфатичних вузлів. Це призводило до помилкової діагностики апендициту і невиправданого хірургічного втручання. У дітей може з`являтися висип макуло-папулезного характеру з переважною локалізацією на обличчі і кінцівках. При інфекційному лімфоцит збільшуються шийні або бронхопульмональні лімфатичні вузли. У рідкісних випадках уражається нервова система - відзначаються головний біль, запаморочення, легкі менінгеальні знаки. Деякі хворі скаржаться на біль у суглобах. Незважаючи на відсутність типових ознак, клінічна картина при інфекційному лімфоцитозі різноманітна, хоча кожен симптом може бути єдиним проявом захворювання. На цій підставі виділено такі форми інфекційного лимфоцитоза: респіраторну, черевну, железистую (аденопатіческую), артралгіческіх, нервову, шкірну, астенічну, змішану.
Найбільш достовірну інформацію про наявність захворювання дає аналіз складу периферичної крові. У всіх хворих виявляються високий лейкоцитоз - від 30 X 109/ Л до 80 X 109/ Л і вище. У лейкограмме переважають лімфоцити - до 80-90%, наголошується відносна нейтропенія. У більшості хворих спостерігається помірне збільшення кількості еозинофілів - до 10%. У препаратах периферичної крові можна зустріти ядерні тіні Гумпрехта.
Основна маса лімфоцитів представлена зрілими малими формами нормальної морфології, проте при цитохімічним дослідженні все ж виявлено ряд особливостей. Н. С. Кисляк і Р. В. Ленська (1978) відзначають, що при інфекційному лімфоцитозі підвищена кількість ШИК-позитивних лімфоїдних клітин, збільшена активність кислої фосфатази і а-нафтілацетат естерази. Автори розцінюють це як прояв сенсибілізації. Мієлограма не має характерних особливостей. Може виявлятися помірне збільшення числа лімфоцитів без метаплазії. Пункція лімфатичних вузлів і грудини мало інформативна для діагностики інфекційного лимфоцитоза. Пунктати складаються зі звичайних лімфатичних і ретикулярних клітин. Відносна рідкість захворювання може служити причиною діагностичних помилок. Гематологічні дані - високий лейкоцитоз з лімфоцитозом, наявність ядерних тіней Гумпрехта надають захворюванню подібність на хронічний лімфолейкоз, однак в дитячому віці хронічний лімфолейкоз практично не зустрічається. Крім цього, відсутні характерні ознаки пухлинного процесу - збільшення лімфатичних вузлів, селезінки, що дозволяє встановити правильний діагноз. Високий ступінь лейкоцитозу може стати приводом для підозри гострого лейкозу. Однак загальний стан хворих порушується мало, немає геморагічного синдрому, анемії, гіперплазії органів. Відсутність бластних клітин в периферійній крові має вирішальне значення для остаточного діагнозу. До діагностичної стернальной пункції вдаються вкрай рідко. Інфекційний лімфоцитоз відрізняється від інфекційного мононуклеозу відсутністю специфічних клінічних симптомів - ангіни, збільшення лімфатичних вузлів, печінки, селезінки. Інфекційний лімфоцитоз, що протікає з респіраторними явищами, може бути розцінений як катаральний період коклюшу, при якому також відзначається лейкоцитоз з лімфоцитозом. Однак гематологічні зміни при кашлюку, як правило, виражені в меншому ступені. Подальша динаміка захворювання (відсутність спазматичного кашлю) сприяє вірною діагностиці захворювання. Збільшення ретроцекально лімфатичних вузлів на тлі абдомінального больового синдрому при інфекційному лімфоцитозі може симулювати напад гострого апендициту. У діагностиці вирішальне значення мають гематологічні дані, так як при апендициті є виключно нейтрофільоз.
Перебіг інфекційного лимфоцитоза доброякісно. Захворювання не вимагає спеціального лікування. При наявності тих чи інших клінічних ознак використовують симптоматичні засоби. Прогноз сприятливий. Хворі не потребують госпіталізації. Якщо захворювання зареєстровано в дитячому колективі, хворі підлягають роз`єднанню. Клінічне одужання настає швидко, протягом 7-10 днів. Більш довгостроково утримуються гематологічні зміни. Склад периферичної крові нормалізується через 3-8 тижнів-в деяких випадках зміни крові зберігаються до 3 міс. и більше.
