Бронхоектази - хірургія дитячого віку
Серед хронічних гнійних захворювань легень у дітей, які спостерігаються іноді з перших місяців життя і протікають важко, слід виділити групу бронхоектатичних поразок, званих також бронхоектатичної хворобою.
Гнійні бронхоектази є системним захворюванням бронхіального дерева. З`являючись зазвичай в сегменті частки, частіше нижньої, вони поступово поширюються на всю частку легені.
Надалі в процес втягуються сусідні частки, а іноді і другу легеню. Хвороба протікає тривало, роками, і при відсутності лікування призводить хворого до смерті.
Розрізняють дві форми бронхоектазів: вроджені та набуті. Вроджена походження борнхоектазов може бути доведено в 15-20%. Придбані бронхоектази виникають на грунті перенесених запальних процесів в легенях.
Анамнез у дітей, які страждають бронхоектазами, досить одноманітний. Початок захворювання буває пов`язано з пневмонією, іноді виникає як ускладнення після кору або кашлюку, перенесених в перші роки і навіть місяці життя. Відзначаються повторні пневмонії, з`являється часто повторюваний кашель із слизово-гнійною мокротою, яку маленькі діти заковтують, а більш старші спльовують. В результаті хронічної інтоксикації дитина стає млявим, блідим, апатичним, втрачає апетит і худне. Туберкулінові проби у таких хворих нерідко бувають позитивними, що дає привід для діагностики туберкульозу легенів. Хворі піддаються без успіху специфічного лікування і повертаються від фахівця з туберкульозу до педіатра. Надалі хвороба продовжує прогресувати, протікає із загостреннями, які супроводжуються підйомом температури, збільшенням кількості мокротиння і погіршенням загального стану. У наступні роки процес нерідко продовжує поширюватися, вражаючи нові ділянки легкого. Інтоксикація наростає, кашель посилюється, кількість гнійної мокроти збільшується, і вона набуває гнильний характер.
Б. Е. Лінберг розрізняє три стадії гнійних бронхоектазів.
Перша стадія протікає без виражених клінічних симптомів хвороби. Це стадія катарального запалення бронхів з порушенням їх дихальної функції внаслідок втрати тонусу м`язами стінок бронхів. Бронхографія виявляє стійке циліндричний розширення просвіту бронхів ураженої частки.
Друга стадія характеризується наполегливим кашлем з виділенням гнійного мокротиння. Гнійне запалення в цьому періоді поширюється за межі бронхів і викликає деструктивні зміни їх стінок. Бронхографія виявляє поряд з розширеними циліндричними бронхами наявність дрібних гнійних порожнин - мішечкуваті бронхоектазів, частіше в одній-двох нижніх частках (рис. 115).
У третій стадії бронхоектатичної хвороби уражається легенева тканина, в результаті чого утворюються множинні дрібні абсцеси і порожнини в легкому і розвивається картина загальної гнійної інтоксикації. Мокрота набуває гнильний характер, має неприємний запах. Бронхографія підтверджує наявність множинних мішечкуваті бронхоектазів, нерідко протягом 2-3 часткою і більше (рис. 116).
Звичайне рентгенологічне дослідження дає недостатньо ясну картину у вигляді нерівномірного затемнення уражених ділянок легені з дрібними ділянками просвітлення, посилення і ущільнення кореня легені. Ці дані не дозволяють поставити остаточний діагноз. Тільки методом бронхографии вдається встановити не тільки істинний характер захворювання, а й визначити стадію і протяжність ураження легень.
Основним методом лікування оронхоектазов до останніх років була консервативна терапія, яка зводилася до призначення режиму, користування свіжим повітрям і застосування медикаментозних засобів, що сприяють відкашлюванню мокротиння. Хворі довго піддаються лікуванню антибіотиками, які дають тимчасове клінічне поліпшення, проте хвороба продовжує прогресувати. Лікування повинно проводитися на основі даних, отриманих при бронхографії.
Мал. 115. Хвора з циліндричними бронхоектазами обох нижніх часток.
Мал. 116. Хворий з односторонніми мешетчатие бронхоектазами.
Відео: КВН Ольга Картункова: Краще!
У першій стадії бронхоектатичної хвороби у дітей сучасні методи консервативного лікування з введенням антибіотиків безпосередньо в бронхи можуть ліквідувати запальний процес. У цій початковій стадії вчасно розпочате правильне лікування може призвести до одужання.
Консервативні методи в другій і третій стадії хвороби приносять хворим помітне полегшення (знижується температура, зменшується кількість мокротиння, поліпшується самопочуття), але не виліковують їх.
Дітям, що страждають бронхоектатичної хворобою II і III стадії, може принести одужання тільки радикальна хірургічна операція - видалення ураженої ділянки легені. Стійкі патологічні зміни в легенях і наявність мешетчатие бронхоектазів є безумовним показанням до хірургічного лікування. При ранньому діагнозі втручання на легкому завжди буде більш обмеженим і щадним. Найбільш сприятливо поразку в межах одного сегмента легені, коли можливо обмежитися сегментарной резекцією легені. При поширеності процесу доводиться видаляти одну-дві частки або виробляти пневмонектомію. При двосторонньому ураженні питання про показання до хірургічного лікування вирішується значно важче. В цьому випадку при частковому ураженні можливо двухмоментное почергове втручання на обох легенів. При великих і тотальних двосторонніх ураженнях бронхоектазами оперативне лікування протипоказано.
