Невідкладна гастродуоденоскопія - посібник з клінічної ендоскопії
Езофагогастродуоденоскопію рідко використовують в невідкладної хірургії для діагностики гострих захворювань і диференціальної діагностики їх із захворюваннями оточуючих органів. Лише деякі автори застосовували її в невідкладної хірургії і добилися хороших результатів [Румянцев В.В., 1975- Литкін М.І. і ін., 1976- Метрікас П.П., 1977- Бєлов І.М., 1979].
Невідкладна гастродуоденоскопія повинна бути первинним методом обстеження хворих: 1) у яких відзначаються болі в верхніх відділах живота, 2) з встановленим діагнозом захворювань жовчовивідної системи та підшлункової залози для проведення ЕРПХГ. Гастродуоденоскопия дозволяє діагностувати хвороби шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються тими чи іншими ускладненнями, або виключити їх (наприклад, пенетрирующие гастродуоденальні виразки) - запідозрити хвороби оточуючих органів (гострий панкреатит) і їх ускладнення і т.д. Гастродуоденоскопия не дозволяє остаточно вирішити проблему діагностики, але, грунтуючись на її результатах, можна уникнути застосування неправильної тактики лікування в зв`язку з виключенням прикордонних захворювань і намітити план подальшого лікування.
Невідкладна гастродуоденоскопія проведена нами у 254 хворих: у 124 з них вона стала методом обстеження при синдромі болю у верхньому відділі живота, а у 130 виконана після лапароскопії (126) і колоноскопії (2).
Завдання, які вирішували за допомогою гастродуоденоскопії, і умови проведення досліджень в тій і іншій групах хворих були різними. Перед гастродуоденоскопія як первинним методом обстеження 124 хворих ставилися наступні завдання: 1) діагностика перфоративної виразки у 45 хворих-2) диференціальна діагностика пенетрирующей виразки і гострого панкреатиту - у 23- 3) встановлення причин високої кишкової непрохідності - у 23- 4) проведення ЕРПХГ і ревізії БД С - у 33 хворих.
У зв`язку з тим що були поставлені настільки неоднакові завдання і застосовані різні види дослідження, діагностична ефективність методу виявилася невеликою. З 124 хворих правильний діагноз був встановлений у 92 (74,2%), у яких патологічні зміни локалізувалися в шлунку і дванадцятипалої кишці (ускладнення виразкової хвороби, гастродуоденіти і т.д.).
У 130 хворих гастродуоденоскопія використана як додатковий метод обстеження для прицільного вивчення стану шлунка, дванадцятипалої кишки і оточуючих їх органів після виключення гострих запальних захворювань. Ефективність гастродуоденоскопії у цих хворих виявилася вищою і становила 85,4%.
- Лапароскопія. Черевна гематома при розриві нирки.
- Лапароскопія. Гематома навколо лівої загальної клубової артерії.
Невідкладна колоноскопія
Колоноскопія використана як первинний метод обстеження 59 з 147 хворих з гострими захворюваннями органів черевної порожнини. Дослідження проводілі- 1) при підозрі на непрохідність порожнини кишки-2) при клінічній картині товстокишковій кровотеченій- 3) для диференціальної діагностики захворювань ободової кишки і оточуючих її органів.
Виконати невідкладну колоноскопію не вдалося у 7 хворих через посилення болю в животі. З 52 хворих з вдало проведеними дослідженням у 22 діагностовано пухлини, у 6 - інші захворювання ободової кишки (дивертикули, поліпоз, коліти), а у 19 хворих захворювань виявлено не було. У 5 хворих з пухлинами геніталій виключена їх первинна локалізація в товстій кишці.
У 88 хворих невідкладна колоноскопія з`явилася додатковим методом обстеження після проведених лапароскопії (у 71) і гастродуоденоскопія (у 17). У 2 хворих з гастродуоденальними виразками захворювань ободової кишки не виявлено, у 13 хворих з аппендікулярних інфільтратами виключені злоякісні ураження сліпої кишки, а у 25 хворих із злоякісними захворюваннями підтверджений діагноз, визначені гістологічна структура пухлини та супутні зміни ободової кишки. У 21 хворий з гінекологічними захворюваннями при обстеженні виключені захворювання товстої кишки (15) або відзначено залучення її в патологічний процес.
Застосування невідкладних візуальних методів дослідження при підозрі на гострі запальні хірургічні захворювання і закриті ушкодження органів шлунково-кишкового тракту при тупий травмі живота дозволило встановити правильний діагноз у 93,7% хворих, а при комплексному використанні ендоскопічних методів у 250 хворих ефективність діагностики збільшилася з 93, 7 до 96%.
