Ти тут

Лапароскопічна гастростомія - посібник з клінічної ендоскопії

Зміст
Керівництво по клінічній ендоскопії
Організація, кадри, документація ендоскопічних кабінетів і відділень
Прилади й інструменти ендоскопічних кабінетів і відділень
Принципи ендоскопічної діагностики та лікування
Підготовка хворих до ендоскопічної діагностики та лікування
Візуальні дослідження, біопсія
Хромоендоскопія, оперативна ендоскопія, ТВЧ, ультразвук і лазерне випромінювання
ускладнення ендоскопії
Етичні аспекти ендоскопії
Методи ендоскопічної діагностики та лікування в гастроентерології
гастроскопия
Дуоденоскопія в гастроентерології
Ендоскопічна ретроградна панкреатохолангиография
ретроградна панкреатохолангіоскопія
інтестіноскопи
колоноскопія
лапароскопія
лапароскопічна холангіографія
лапароскопічна панкреатоскопія
поєднана гастролапароскопія
поєднана колонолапароскопія
інтраопераційна ендоскопія
Операційна холедохоскопія
Ендоскопічне дослідження в гастроентерології через свищі і дренажі
Методи хромоендоскопіі в гастроентерології
Особливості абдомінальної ендоскопії у дітей
Діагностична ендоскопія запально-дегенеративних захворювань шлунково-кишкового тракту
Діагностична ендоскопія виразок шлунка і цибулини дванадцятипалої кишки
Діагностична ендоскопія дивертикулів шлунково-кишкового тракту
Діагностична ендоскопія новоутворень шлунково-кишкового тракту
Діагностична ендоскопія раку шлунка
Діагностична ендоскопія поліпів товстої кишки
Діагностична ендоскопія раку товстої кишки
Діагностична ендоскопія рідкісних захворювань шлунково-кишкового тракту
Діагностична ендоскопія гепатитів
Діагностична ендоскопія цирозів печінки
Діагностична ендоскопія новоутворень печінки
Діагностична ендоскопія захворювань гепатопанкреатобіліарной системи
Діагностична ендоскопія жовчнокам`яної хвороби
Діагностична ендоскопія раку жовчних проток
Діагностична ендоскопія первинного склерозуючого холангіту
Діагностична ендоскопія хронічного панкреатиту
Діагностична ендоскопія кіст і раку підшлункової залози
Ендоскопія в диференціальної діагностики - виразкова хвороба
Ендоскопія в диференціальної діагностики - жовчнокам`яна хвороба
Ендоскопія в диференціальної діагностики - хронічний панкреатит
Ендоскопія в диференціальної діагностики - пухлини шлунка
Ендоскопія в диференціальної діагностики - пухлини товстої кишки
Ендоскопія в диференціальної діагностики - гепатити та цирози печінки
Гострі захворювання та закриті ушкодження органів черевної порожнини
Невідкладна гастродуоденоскопія
Невідкладні рентгеноендоскопіческіе методи дослідження, значення невідкладної ендоскопії
Невідкладна ендоскопія кровотеч в шлунково-кишковий тракт
Невідкладна колоноскопія кровотеч в шлунково-кишковий тракт
Ефективність, аналіз ендоскопії кровотеч в шлунково-кишковий тракт
Невідкладна ендоскопія желтух
Невідкладна гастродуоденоскопія желтух
Комплексна невідкладна ендоскопія желтух
Невідкладна ендоскопія сторонніх тіл ШКТ
Діагностична ендоскопія вад розвитку і захворювання шлунково-кишкового тракту у дітей
Діагностична ендоскопія захворювань товстої кишки у дітей
Діагностична ендоскопія захворювань органів черевної порожнини у дітей
Ендоскопічна хірургія поліпоїдних утворень шлунка і товстої кишки
Ендоскопічна хірургія ранніх форм раку шлунка і товстої кишки
Ендоскопічна хірургія підслизових новоутворень шлунка
Лікування гастродуоденальних виразок
Результати лікування гастродуоденальних виразок
ендоскопічна папиллосфинктеротомия
Лікувальна тактика після папиллосфинктеротомии
Невдачі, небезпека і ускладнення папиллосфинктеротомии
Лапароскопічне дренування черевної порожнини
лапароскопічна органостомія
лапароскопічна гастростомія
лапароскопічна еюностомія
лапароскопічна колоностомія
Лапароскопічне дренування жовчного міхура та жовчних проток
Витяг чужорідних тіл з шлунково-кишкового тракту
Витяг чужорідних тіл з шлунка і дванадцятипалої кишки
Витяг чужорідних тіл з товстої кишки
Інші види ендоскопічних операцій на шлунково-кишковому тракті
трахеобронхоскопія
бронхофіброскопія
Методи біопсії через бронхоскоп
Невдачі і ускладнення трахеобронхоскопии
торакоскопия
Медіастіноскопії
Особливості ендоскопії у дітей
Ендоскопічна семіотика вад розвитку трахеї та бронхів
Ендоскопічна семіотика стенозу трахеї та бронхів
Ендоскопічна семіотика запальних захворювань легенів
Ендоскопічна семіотика новоутворень бронхів
Ендоскопічна семіотика саркоидоза органів грудної порожнини
Ендоскопічна семіотика муковісцидозу
Ендоскопічна семіотика амілоїдозу бронхів
Зміни бронхів при туберкульозі легенів
Травматичні пошкодження трахеї і бронхів
Ендоскопія в диференціальної діагностики захворювань дихальної системи
Дисеміновані процеси в легенях
Злоякісні пухлини бронхів - діагностична бронхоскопія
Санація бронхів при хронічному бронхіті
Ендоскопічні методи лікування абсцесів легких
Ендоскопічні методи лікування гострої деструктивної пневмонії у дітей
Ендоскопічні методи лікування бронхоплевральних свищів
Витяг чужорідних тіл з трахеї і бронхів
Бронхологіческое реанімаційну допомогу при астматичному статусі
Бронхоскопічне лікування післяопераційних ателектазів легкого
Лікування ендобронхіальних ускладнень штучної вентиляції легенів
Методи ендоскопічної діагностики в акушерстві
Лапароскопія і кульдоскопія в гінекології
Гістероскопія в гінекології
Лапароскопічна семіотика в гінекології
Лапароскопічна семіотика - гострі запальні захворювання геніталій
Лапароскопічна семіотика позаматкової вагітності, безпліддя
Діагностичні маніпуляції при лапароскопії в гінекології
Гістероскопічна семіотика захворювань у гінекології
Використання гистероскопии для оцінки ефективності терапії гіперпластичних процесів ендометрія
Лікувальні маніпуляції при лапароскопії в гінекології
Оперативна гістероскопія в гінекології
Діагностична ендоскопія в урології
Ендоскопічна семіотика захворювань в урології
Лікувальна ендоскопія в урології
Артроскопія колінного суглоба
Енцефалоскопія
Вентрікулоскопія
Цістерноскопія
ангіоскопія

Незважаючи на численність способів накладення свищів на шлунок, результати гастростомії поки не можна визнати задовільними. Летальність після цієї операції, яку найчастіше виконують різко ослабленим хворим, складає в середньому 24,2% [Юхтін В.І., 1967]. Далекі від бажаних і функціональні результати гастростомії. Розроблений І.Д. Прудкова (1973) принцип герметизації губовідних свищів полягає в тому. що при формуванні сто ми слизова оболонка не вивертається назовні у вигляді розетки. У краях норицевого отвору згодом утворюється фіброзне кільце, що щільно охоплює гастростомічний трубку. Герметичність таких свищів досить повна, що дозволило знехтувати більш складними прийомами герметизації і формувати гастростому шляхом виведення шлункового конуса в прокол черевної стінки.

Показання і протипоказання

Лапароскопічна гастростомія (ЛМР) може бути проведена всім хворим, яким показана гастроскопія як для харчування, так і для бужування стравоходу. Оскільки ЛМР малотравматична, її можна широко застосовувати у хворих, які перебувають на постільному режимі, при важких захворюваннях мозку і щелепно-лицевої травми. Перенесені в минулому операції на органах черевної порожнини не є протипоказаннями до ЛМР, хоча при цьому нерідко доводиться завершувати операцію лапаротомією.
Протипоказано накладення лапароскопічної гастростоми при перитоніті і гнійника черевної порожнини, при крайньому ступені ожиріння. Лапароскопічну гастростомію не можна застосовувати у хворих з метою декомпресії шлунка, так як при цьому потрібно ввести в свищ товстий дренаж відразу після операції.

Методика

Після введення лапароскопа і огляду черевної порожнини остаточно визначають місце на черевній стінці для гастростомії. Для формування гастростоми, як правило, вибирають точку, відповідну центру верхнього сегмента правого прямого м`яза живота. При необхідності свищ можна накласти і в іншому місці за умови, якщо не буде натягу стінки шлунка.

  1. Лапароскопічна гастростомія у хворого зі стенозом стравоходу: стінка шлунка захоплена затискачем.
  2. Лапароскопічна гастростомія у того ж хворого. Шлунок виведений в розріз передньої черевної стінки.


Лапароскопічна гастростомія у хворого зі стенозом стравоходу
Втручання проводять в декілька етапів.

  1. Прокол черевної стінки. Після виконання анестезії в наміченому місці черевної стінки роблять прокол шкіри вузьким скальпелем. Напрямок розрізу - перпендикулярно до середньої лінії, довжина шкірної рани - не більше 8-10 мм. Решта шари черевної стінки проколюють стилетом звичайного троакара. У прокол вводять кінець кровоспинний затиску з одягненою на нього гумовою пробкою. Затиск розкривають і розтягують їм канал черевної стінки, намагаючись не збільшити шкірну рану. Потім його просувають глибше, притискають пробку до шкіри і в черевну порожнину вводять додаткову порцію газу.
  2. Загарбання і виведення стінки шлунка. На шлунку звичайним місцем для накладення пункционного свища є ділянка, яка перебуває на відстані 6-7 см проксимальніше воротаря, близько великої кривизни. У хворих, які перенесли хімічний опік, при онкологічному захворюванні попередньо впевнившись у тому, що втручання виробляють на незмінному ділянці стінки шлунка. Для цього затискачем злегка прихоплюють в складку стінку шлунка, не травмуючи її (рис. 2.322). Потім визначають рухливість захопленої стінки. Після проведення вказані х прийомів інструментальної «пальпації» стінку шлунка міцно захоплюють затискачем, причому в затиск має потрапити 4 5 мм тканини, і конус шлунка виводять назовні в прокол черевної стінки. Правильним слід вважати такий стан конуса, коли він без зусиль може бути виведений на 4-5 мм над поверхнею шкіри. Якщо цього зробити не вдається, то, не розкриваючи затиск, стінку шлунка занурюють знову в черевну порожнину, а канал в черевній стінці додатково розтягують іншим затискачем.
  3. Розтин просвіту шлунка. Після виведення стінки шлунка (рис. 2.323) лапароскопію припиняють, стінку прошивають трьома держалкамі і розсікають. При цьому може виявитися, що в держалкі потрапив тільки серозно-м`язовий шар, і для розкриття з глибини рани потрібно витягти пінцетом глибші шари стінки шлунка. Величина розрізу стінки шлунка повинна відповідати розмірам шкірної «рани.
  4. Формування стоми. Стінку шлунка зшивають зі шкірою по всьому колу чотирма-п`ятьма вузловими швами. Методика накладення швів така. Спочатку прошивають шкіру без підшкірної клітковини з обов`язковим виколи голки, після цього прошивають стінку шлунка через всі шари, відступивши від краю не менше ніж на 5 мм, причому вкол роблять з боку серозної оболонки, а викол - у краю розрізу слизової. Найкраще такий шов накладати двома атравматичними голками, що знаходяться на одній нитки. При зав`язуванні швів зіставляють шкіру і слизову оболонку таким чином, щоб слизова не виступала з свища назовні.
  5. Завершення втручання. Через свищ в просвіт шлунка на глибину 15-20 см вводять кінець трубки з ніпельної гуми. Трубку фіксують за допомогою двох ріпаку накладених швів. Проводять контрольний огляд черевної порожнини при невеликій кількості введеного газу, потім лапароскопію закінчують і випускають газ з черевної порожнини.

післяопераційний період



Годувати хворих через ніпельну трубку можна вже в день накладення свища, підніматися з ліжка їм дозволяють на наступний день після операції. Щоб найближчий післяопераційний період протікав гладко, необхідно строго дотримуватися нескладних правил догляду за свищом. Основним завданням в цей час є створення оптимальних умов для зрощення стінки шлунка з тканинами черевної стінки. Досягають цього, використовуючи м`яку ніпельну трубку, яка повинна знаходитися в свище не менше 12-14 днів. Приблизно стільки ж пір не знімаються шви в місці гастростомії. В період формування країв норицевого отвору нерідко відбувається невелике підтікання шлункового вмісту уздовж трубки або відзначається мокнутие в результаті прорізування швів. Догляд за стомою повинен здійснюватися без застосування пов`язок, зазвичай хворі самі виробляють туалет шкіри навколо свища. Після того як краю норицевого отвору сформуються, ніпельну трубку необхідно замінити на більш товсту. Сформованим свищом можна користуватися, періодично роблячи його інтубацію, або слід постійно носити гастростомічний трубку.
Невдачі, небезпека і ускладнення. Накладення свища може виявитися скрутним при великому спаечном процесі в черевній порожнині. У подібних випадках доводиться вдаватися до накладання гастростоми шляхом лапаротомії або відмовитися від накладення свища на шлунок і виконати лапароскопічну еюностомія. ЛМР - просте по техніці виконання втручання, і ускладнення зазвичай обумовлені недосвідченістю лікаря, що виробляє лапароскопію, або порушенням розроблених правил післяопераційного догляду за свищом. До помилок, які можуть відзначатися при виконанні втручання, слід віднести накладення свища на малорухливий ділянку шлунка, наприклад на область воротаря або малої кривизни, а також спробу накласти свищ на патологічно змінений ділянку шлункової стінки при опіку або пухлини.
З місцевих ускладнень гастростомії найбільшу небезпеку в найближчому післяопераційному періоді представляє передчасне витяг ніпельної трубки з свища. Інтубація свища в момент, коли ще не настав гарне зрощення слизової оболонки з шкірою, призводить до створення помилкового ходу в черевну порожнину. Розпізнається це ускладнення по різким болів у животі, які з`являтимуться при спробі годування. У таких випадках показана екстрена лапаротомія.
До серйозних місцевих ускладнень гастростомії відноситься і нагноєння підшкірної клітковини навколо свища. Дренувати гнійний осередок в цих випадках краще дугоподібним невеликим розрізом шкіри, який проводять паралельно краю свища і відступивши від нього не менше ніж на 2 см. Таким шляхом вдається уникнути збільшення зовнішнього норицевого отвору і зберегти герметичність стоми.
Недостатня герметичність стоми не є серйозним ускладненням, так як се завжди вдається усунути введенням більш товстої трубки, після того як сформуються краю норицевого отвору. Не слід вважати ускладненням і зрощення гастростоми у випадках, коли хворий перестає користуватися нею в більш пізні терміни після операції. Свищ при цьому буває закритий тонким шкірним рубцем, відновити його можна, проколів рубець кінцем закритого кровоспинний затиску і ввівши гастростомічний трубку.
Спостереження за 142 хворими у віддалені терміни після операції показали, що герметичність свища у всіх збереглася, причому більша частина хворих воліють постійно носити трубку [Прудкий І.Д., Торосян Р.Т., 1980]. Оперативне закриття свища виробляють внебрюшинно, виробляючи невеликий розріз, що не заглиблюється за апоневроз.



Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення

Увага, тільки СЬОГОДНІ!