Організація, кадри, документація ендоскопічних кабінетів і відділень - посібник з клінічної ендоскопії
Загальні питання ендоскопії
ОРГАНІЗАЦІЯ ЕНДОСКОПІЧНОЇ СЛУЖБИ
ОРГАНІЗАЦІЯ ендоскопічної кабінетів І ВІДДІЛЕНЬ
Ендоскопічна служба організовується в республіканських, обласних (крайових), міських і центральних районних лікарнях з ліжковим фондом понад 300 ліжок, в онкологічних диспансерах (понад 100 ліжок) та у поліклініках, які обслуговують 50000 чоловік і більше (наказ міністра охорони здоров`я СРСР N9 1164 від 10 грудня 1976 г.).
Забезпечити проведення діагностичних і лікувальних ендоскопічних втручань можна лише в добре організованих підрозділах. Планування та обладнання приміщень для ендоскопії залежать від їх площі, профілю лікувальних установ, виду ендоскопічних досліджень, їх характеру (планові, екстрені, амбулаторні). Кімнати, призначені для проведення ендоскопічних досліджень,
повинні бути: а) ізольованими, просторими, легко провітрюваними за допомогою штучної і природної вентиляції, зручними для обробки і стерилізації (зокрема, відповідати нормативам, які встановлюються за для операційної та рентгенівського кабінету) -
б) оснащені необхідним обладнанням, за допомогою якого можна проводити діагностичні та лікувальні дослідження (стіл, апарати рентгенівський, наркозний і для електрокоагуляції) - в) мати підлоги з електроізоляційним покриттям, засоби захисту від радіації, необхідні меблі для зберігання ендоскопів, медикаментів і матеріалу, системи для очищення, миття та обробки ендоскопів та інструментарію.
Під ендоскопічні найчастіше відводять вже наявні приміщення, в зв`язку з чим потрібно перепланування і перебудова їх відповідно до завдань майбутніх досліджень. Кількість приміщень визначається видом проведених ендоскопічних досліджень і їх числом. В одному кабінеті можна виконувати майже всі дослідження, для яких потрібні (торакоскопія, лапароскопія) і не потрібні (гастроскопія, бронхоскопія, сігмоскопія) асептичні умови. Однак в цьому випадку необхідно строго дотримуватися порядку проведення досліджень і правила асептики.
У великих лікувальних установах виникає необхідність в проведенні великої кількості різних діагностичних і лікувальних ендоскопічних втручань. Виконати такий обсяг роботи неможливо без створення комплексу ендоскопічних кабінетів, які можуть бути або згруповані в одному блоці, або розміщені у відповідних відділеннях. Перший варіант доцільніше, тому що дозволяє більш економічно використовувати обладнання, застосовуючи його в суміжних кабінетах.
- Планування ендоскопічного відділення (схема) по Р. Ргітогеп М. Оаззеп (1980).
1 - кабінет ректоромано-, сигмо-, колоно-, ілеоскопіі- 2 - рентгено-лабораторія- 3 - рентгенопераціонная- 4 - кімната для дезінфекції та обробки ендоскопів та інструментів: 5 - кабінет езофаго-, гастро-, дуоденоскопіі- 6 - операційна для лапароскопії: 7-стерілізаціонная- 8 - кімнати для спостереження за хворими після дослідження: 9 - кімната для очікування: 10 - сестринська: 11 - архівних 12-регістратура- 13 - ординаторська.
При плануванні ендоскопічного відділення (рис. 1.1) слід враховувати види досліджень і необхідність створення асептичних умов. Ендоскопічні кабінети, призначені для проведення досліджень через природні шляхи (гастро-, колоно-, бронхоскопії), повинні розташовуватися ближче до головного входу у відділення, а операційні, в яких виконують дослідження (торако-, медіастіно-, лапароскопії), - в глибині його . В ендоскопічному відділенні повинна бути фотолабораторія, яка дозволить накопичувати ілюстративний матеріал і, головне, створити документальний архів.
КАДРИ ендоскопічне відділення
В даний час ще недостатньо розроблені штатні розписи ендоскопічних відділень (кабінетів). Кількість лікарських посад можна визначати, виходячи з виду і числа досліджень (наказ міністра охорони здоров`я СРСР № 1164 від 10 грудня 1976 г.). При наявності 4 лікарів передбачається посаду завідувача відділенням. Склад бригади (число лікарів, середнього медичного персоналу та ін.) Не можна встановити твердо, оскільки він визначається різними факторами: видом, характером і складністю досліджень, методом знеболювання, особливостями стану хворих.
Найбільш прості ендоскопічні дослідження виконує бригада, що складається з 2 чоловік (лікар і його помічник). Одна людина не може проводити дослідження, так як необхідні контроль за станом хворого, виконання біопсій та інших додаткових маніпуляцій. Склад бригади збільшується до 3-6 чоловік (лікарі, медичні сестри, рентгенотехніки) при проведенні трудомістких діагностичних (бронхографія, ретроградна пан- креатохолангіографія) і оперативних ендоскопії. Кваліфікація персоналу та злагодженість його роботи визначають успіх досліджень і операцій.
Лікар може бути допущений до самостійного проведення досліджень лише в тому випадку, якщо він оволодів необхідними знаннями з техніки досліджень, вивчив можливі небезпеки і ускладнення, заходи їх профілактики та лікування, пройшов відповідну практичну підготовку під контролем досвідчених фахівців і виконав достатню кількість досліджень за їх участю . Середній медичний персонал (сестри, рентгенотехніки) повинен пройти курс відповідного навчання, чітко знати свої функції при проведенні досліджень, правила обробки і зберігання приладів, інструментів і т. Д. Удосконалення лікарями знань, розбір помилок і невдач, оволодіння суміжними спеціальностями - це ті умови , які будуть визначати подальший розвиток ендоскопічної служби.
Навчання лікарів та середнього медичного персоналу є актуальним завданням в зв`язку з широким використанням ендоскопічних методів дослідження. Згідно «Єдиної уніфікованої програмі післядипломної підготовки фахівця-ендоскопіст» [Сотников В. Н., 1978], навчання може включати цикли спеціалізації, загального удосконалення, тематичного удосконалення та курси інформації і стажування. На спеціалізацію (тривалість занять 4 міс) направляють лікарів зі стажем роботи не менше 3 років. За цей термін вони повинні оволодіти певним мінімумом теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для самостійної роботи в якості спеціаліста-ендоскопіст.
Цикл загального удосконалення (тривалість 3 міс) дозволяє спеціалісту поглибити знання з різних питань діагностичної та лікувальної ендоскопії. Періодичність направлення на заняття цього циклу 1 раз в 5 років.
Мета тематичного удосконалення - поглиблення фахівцем теоретичних знань по одному або декількох розділів ендоскопії, а також вдосконалення практичних навичок. До занять допускають лікарів зі стажем роботи в якості спеціаліста-ендоскопіст не менше 5 років.
Курси інформації і стажування призначені для ознайомлення з досягненнями в конкретних розділах ендоскопії. Їх організовують на базі великих наукових і лікувальних установ, тривалістю 10-30 днів. На них зараховують лікарів-ендоскопістів незалежно від стажу роботи та займаної посади.
Для того щоб оволодіти діагностичними та лікувальними методиками, потрібно відповідне обладнання, що дозволяє безпосередньо спостерігати за процесом дослідження. Ендоскопічні кабінети і відділення навчальних і дослідницьких центрів повинні бути забезпечені різними технічними засобами навчання (рис. 1.2), записуючими пристроями (рис. 1.3), комплектами ендоскопічних і рентгенівських діапозитивів.
- навчання езофагогастродуоденоскопіі
- Ендоскопічне дослідження під контролем телебачення.
У штаті ендоскопічного відділення повинен складатися лікар-цитолог. Цитологічне дослідження - технічно найпростіше з морфологічних досліджень. Застосування цитологічних досліджень може в значній мірі підвищити діагностичну ефективність ендоскопії, особливо при ранніх формах раку.
Робота медичних сестер в ендоскопічних кабінетах і відділеннях значно відрізняється від роботи середнього персоналу поліклінік і відділень лікарень. Вона пов`язана із застосуванням техніки, електричного, рентгенівського та іншого обладнання. У зв`язку з цим необхідна ретельна підготовка середнього медичного персоналу, що працює в ендоскопічних кабінетах і відділеннях. Медичні сестри повинні знати свої обов`язки при проведенні досліджень, правила обробки і зберігання приладів та інструментів.
Спеціалізація медичних сестер по ендоскопії здійснюється на місцях в процесі проведення досліджень і операцій, а також на теоретичних заняттях. Їх проводять, як правило, лікарі, з якими сестри працюють в одній бригаді. Медична сестра повинна знати завдання і техніку виконання досліджень, вміти підготувати до них хворих, брати участь в дослідженні як безпосередній помічник лікаря. Особлива роль відводиться сестрам в догляді за обладнанням, так як саме вони готують прилади та інструменти до дослідження, обробляють їх після ендоскопії, здійснюють контроль за зберіганням обладнання.
ДОКУМЕНТАЦІЯ ендоскопічні дослідження
Труднощі реєстрації та накопичення відомостей про ендоскопічних дослідженнях і операціях пояснюються різноманітністю одержуваної інформації. Необхідно документувати опис самих втручань, результати візуальних спостережень, рентгенологічних, клінічних, лабораторних та морфологічних досліджень.
Найпростіший спосіб реєстрації - ведення протоколів досліджень, ілюстрованих малюнками-штампами (рис. 1.4 1.5- 1.6 1.7). Реєстрація результатів досліджень на перфокартах більш раціональна, так як забезпечує швидку обробку їх і отримання даних. Однак вона вимагає ретельної попередньої підготовки і відповідних розробок. Найбільш ефективним є використання в ендоскопії комп`ютерної системи. Цей спосіб вимагає додаткових матеріальних витрат і часу для накопичення і введення інформації. Комп`ютерній системі, безсумнівно, належить майбутнє. Кольорове фотографування (слайди, фотографії), кінофільми і відеозапис є надзвичайно наочними і інформативними, але трудомісткими і дорогими видами документації.
Використовуючи різні види і форми облікової документації, необхідно дотримуватися принципу наступності, так як діагностичні та лікувальні ендоскопічні втручання повторюються. Для цього необхідно вести облік інформації за прізвищами хворих і за нозологічними формами захворювань. Якщо облік здійснюють тільки по журналам досліджень, то для швидкого отримання необхідної інформації доцільно використовувати алфавітну книгу, в яку заносять паспортні дані хворого, термін дослідження і номер його протоколу.
