Кровотечі з виразок шлунка і дванадцятипалої кишки - діагностика "гострого живота"

Загальні зауваження

Деструктивний процес в стінці шлунка або дванадцятипалої кишки, що характеризує звичайну виразку, може роз`їдати попадаються на його шляху кровоносні судини, внаслідок чого і відбувається крововилив в просвіт шлунка або дванадцятипалої кишки. Кровотечі з виразки шлунка по їх інтенсивності і механізму можна розділити на три групи: 1) кровотечі per diapedesin з запаленої слизової навколо язви- 2) кровотечі з зруйнованої дрібної артерії і 3) кровотечі з великої артерії (a. Coronariae ventriculi, a. Pancreaticoduodenalis і ін.), в останньому випадку зазвичай при каллезних виразках з інфільтративно і рубцево зміненими стінками шлунка і при склеротичних змінах самих артерій.

Постійне надходження в просвіт шлунка крові, клінічно що виявляється позитивними хімічними реакціями, будучи лише симптомом виразкового захворювання.
Надходження ж в просвіт шлунка внаслідок виразки великої кровоносної судини великих кількостей крові незмінно викликає рясну криваву блювоту. Цей грізний симптом вимагає прийняття екстрених лікувальних заходів хірургічного порядку, що дають право віднести і ці випадки в число захворювань, що об`єднуються поняттям «гострий живіт». При зазначених умовах цей симптом виразкового захворювання сам стає захворюванням, безпосередньо загрожують життю хворого. Не даремно ж рясні шлункові кровотечі виразкового походження носять в даний час в літературі назву «загрожують життю» гастродуоденальних кровотеч (Ю. Ю. Джанелідзе, А. М. Заблудовський і Б. П. Абрамсон, Тіксье і Клавельі ін.).
Це ускладнення виразкової хвороби по відношенню до загальної кількості виразкових хворих зустрічається не так уже й рідко (А. І. Булавинцев-15,5%, Тіксье і Клавель - 14%, І. М. Перельман - 11,5%, Ю. Ю. Джанелидзе - 4,2%). Більше половини випадків (Б. С. Розанов - 73%, Л. Е. Шафіра - 80%, Тіксье і Клавель - 57%) багатою кривавої блювоти викликано виразковими процесами в шлунку або дванадцятипалої кишці. Вкрай рідко, але бувають випадки, коли рясне шлункова кровотеча супроводжує одночасного ж і прориву виразки (Ю. Ю. Джанелідзе, М. Т. Фрідман, Я. С. Меерсон і ін.). Виразка частіше розташовується на задній поверхні шлунка або дванадцятипалої кишки, проривна виразка - на передній його поверхні.
Так як рясна кровотеча з виразок шлунка і дванадцятипалої кишки є лише одним з ускладнень виразкового захворювання, то і щодо загальних анамнестичних відомостей у цих хворих - статі, віку і конституції - доводиться повторити все те, що було сказано вище відносно виразки перфоративної.
Переважно кровотечі спостерігаються у чоловіків (76% - за Тіксье і Клавелю) - в середньому, за літературними даними, відзначається співвідношення - 1 жінка на 4-5 чоловіків, в більшості випадків у віці понад 30-40 років (Б. С. Р про з а н о в, М. Г. Зайцев та ін.).
І щодо анамнезу захворювання в даному випадку доводиться повторити сказане в розділі про перфорації, так як наявність характерних виразкових симптомів, до того ж часом довгоіснуючих, досить переконливо свідчить про те, що раптово настала кривава блювота є лише новим проявом виразкової хвороби.
Але не можна залишати поза увагою і те, що кривава блювота, як і прорив виразки, може наступити несподівано, без будь-яких провісників і бути першим проявом виразкового захворювання шлунка (М. М. Віккері, Дьёлафуа і ін.). За даними Тіксье і Клавел ь, в 86% їх випадків можна було виявити переконливий виразковий анамнез-
в 14% випадків шлункові симптоми в анамнезі були відсутні. З 25 хворих А. М. За блудовского лише у 22 був відзначений ясний шлунковий анамнез. У Б. С. Розанова на 309 хворих з виразковою кровотечею виразковий анамнез був відсутній у 7 (2,3%) хворих.
Описано також випадки кровотеч з пептичних виразок тонкої кишки після раніше накладеного анастомозу (І. І. Греков, С. Є. Соколов, Госсе і ін.). Отже, наявність гастроентероанастомоза, накладеного з приводу виразки, не виключає можливості виразкової геморагії.
Нарешті, з анамнестичних даних зазвичай вдається виявити рецидивуючий характер цих кровотеч: хворі відзначають в минулому і криваву блювоту і чорне забарвлення випорожнень.
З суб`єктивних відчуттів при сильній кривавої блювоти відзначається відчуття жару, відчуття повноти, здуття і пульсації в надчеревній ділянці. При різких ступенях прогресуючої анемії наступають нудота, запаморочення, дзвін у вухах, непритомний стан. Характерно супутнє наростаючою кривавої блювоти почуття туги і крайнього неспокою внаслідок свідомості загрозливої небезпеки (Оддо).