Рентгенодіагностика при відкритих і закритих пошкодженнях живота - діагностика "гострого живота"

При закритих пошкодженнях і пораненнях живота рентгенологічне дослідження може бути вироблено в перші години після травми з метою з`ясування пошкоджень окремих органів черевної порожнини, характеристики поранення, визначення металевих сторонніх тіл і наявності крововиливу в черевну порожнину.
Рентгенодіагностика вогнепальних поранень живота детально вивчена С. А. Рейнбергом і В. Я. Ф р і д к і н и м. Головна мета рентгенологічного дослідження в перші години після поранення полягає у визначенні стану черевної порожнини і її вмісту.
Безпосереднє рентгенологічне розпізнавання розриву або поранення печінки або селезінки можливо тільки при збігу місця пошкодження з контурами тіней цих органів і відноситься до діагностичних редкостям. У цих випадках спостерігається перерва контуру і крайової дефект пошкодженого органу.
Розрив або поранення діафрагми може бути встановлено в разі випадання органів черевної порожнини в плевральну, але на практиці рідко розпізнається при рентгенологічному дослідженні без застосування контрастної маси. Високе стояння одного з куполів діафрагми може спостерігатися як при пошкодженні печінки або селезінки, так і самої діафрагми.
Наявність пневмоперитонеума при закритих пошкодженнях свідчить про розрив по ходу шлунково-кишкового тракту. Цей симптом має особливе значення при загальному хорошому стані хворого в перші години після травми.
При незіяющіх (ножових, кульових і т. Д.) Ранах стінок черевної порожнини наявність пневмоперитонеума завжди вказує на проникаючий характер поранення, так як тільки в рідкісних випадках такий пневмоперитонеум не супроводжується пошкодженням порожнистих черевних органів. Пневмоперитонеум визначається при вогнепальних проникаючих пораненнях живота приблизно в 61%. Рентгенівський симптом пневмоперитонеума слід тому розглядати як показання до хірургічного втручання і ревізії органів черевної порожнини.
Розвиток межтканевой і підшкірної емфіземи може спостерігатися як ранній симптом розриву або поранення внебрюшинно розташованих відділів шлунково-кишкового тракту (С. А. Рейнберг).
У гострому періоді після поранення встає в основному питання про внутрішньо- або внебрюшинном розташуванні чужорідних тіл, а не про точну локалізації їх. Розташування металевих сторонніх тіл в черевній порожнині завжди є доказом проникаючого поранення, навіть при відсутності пневмоперитонеума.
Локалізація стороннього тіла проводиться за методом багатоосьові просвічування пораненого в різних положеннях. При спостереженні за зміщенням стороннього тіла під час дихання необхідно керуватися правилами В. Я. Фридкина.
Односпрямованість дихальних зсувів тіней стороннього тіла і органів черевної порожнини вказує на внутрішньочеревне розташування чужорідного тіла. Протівонаправленних їх зміщення при диханні свідчать про залягання чужорідного тіла в товщі черевної стінки. Тіні чужорідних тіл, розташованих забрюшинно, залишаються при дослідженні пораненого в положенні лежачи на трахеоскопія нерухомими під час акту дихання. Це правило не поширюється на чужорідні тіла, розташовані безпосередньо у діафрагми і в малому тазі. Вирішення питання про поза-або внутрибрюшинном розташуванні чужорідних тіл цих двох областей може виявитися нездійсненним.
Визначення наявності крововиливу при відкритих і закритих пошкодженнях живота встановлюється при латероскопіі по С. А. Рейнбергом або по Лауреллю. С. А. Рейнберг надає особливого значення при проникаючих пораненнях живота появи на рентгенограмах у черевної стінки ніжних смуговидних тіней, зумовлених пристінковий нашаруваннями на парієтальноїочеревині, а також зникнення нормальних пристінкових просвітлінь і злиття тіньових утворень самих черевних стінок і органів черевної порожнини.
Симптом спливання наповнених газом кишкових петель над займає найнижче місце рідиною спостерігається при великому і середньому кількості крові, що вилилася або скупчень рідини.
Рентгенологічне дослідження області сечових шляхів є, по суті, не менше бажаним, ніж дослідження черевної порожнини.
При великих крововиливах без розриву ниркової капсули тінь нирки може виявитися збільшеною. Крововиливи в околопочечную пухку клітковину тягнуть за собою розмиття контурів і зникнення кордону тіні m. ileo-psoas. Більш легкі пошкодження на оглядовій рентгенограмі нирок нічим себе не проявляють.
Цінні відомості про стан нирки може дати екстрена пієлографія. Протипоказанням до пієлографії служать тільки найважчі ушкодження, коли не можна втрачати й півгодини до хірургічного втручання. Остерігатися шкідливої дії контрастної речовини, зокрема сергозин, не доводиться, тому що воно швидко розсмоктується і не викликає некрозу оточуючих тканин.
У ряді випадків легких пошкоджень пієлограма показує зменшення інтенсивності тіні балії і чашок і прискорене спорожнення їх.
Внутрішньониркові надриви і крововиливи без розриву капсули, миски та чашок можуть зумовити явища здавлення балії, однієї або декількох чашок або верхнього відділу сечоводу. Заповнюваність чашок постраждалої області зазвичай при цьому зменшена, і контрастну речовину швидко евакуюється.
При розривах ниркової паренхіми, балії або чашок знаходять також збільшення тіні нирки, нерізкі межі контурів балії і чашок. У товщі ниркової тканини з`являються окремі різко окреслені тіні контрастної речовини або вузькі тіньові смужки за межами балії і чашок. В інших випадках будь-яка чашечка або група їх абсолютно не заповнюється контрастною речовиною, що безпосередньо вказує на локалізацію пошкодження.
Пошкодження нирок без розриву капсули призводять іноді при пієлографії до характерної картини субкапсулярного скупчення контрастної речовини у вигляді гомогенної тіні з різко окресленим периферичних і частково змазаним внутрішнім контуром.
При повному розриві нирки і капсули контури нирки і m. ileo-psoas дуже часто не видно. У товщі окремих ниркових фрагментів з`являються при пієлографії поліморфні тіньові плями контрастної речовини, а при чреспузирной введенні контрастної речовини частина контрастної рідини може бути виявлена і в приниркової області. Повний обрив нирки призводить, зрозуміло, при внутрішньовенної пієлографії до повного випадання тіні контрастної речовини. Розриви сечоводу і сечового міхура виявляються при пієлографії внаслідок накопичення контрастної речовини в оточуючих тканинах. Чреспузирная пієлографія дає, мабуть, більш точні дані для судження про ступінь пошкодження нирок і сечоводів.
Рентгенологічне дослідження ускладнюється нерідко здуттям кишечника, так як воно проводиться без спеціальної підготовки кишечника хворого. Інтерпретація рентгенологічних симптомів в тісному зв`язку з клінічною картиною кожного окремого хворого є, звісно, неодмінною умовою успішної роботи.