Гистохимія, тканеспеціфіческіе маркери пухлин - загальна онкологія

Гистохимія пухлин

Хоча більшість пухлин може бути діагностовано при дослідженні забарвлених гематоксиліном і еозином зрізів матеріалу, залитого в парафін, існує багато прикладів отримання цінної інформації про тип, гістогенез і функціональної активності пухлини при використанні спеціальних методик. Серед них найбільшого поширення отримала гистохимія. Сучасна гистохимія є важливим методом морфологічного дослідження, що дає уявлення про локалізацію хімічних речовин в певних компонентах тканин, типах клітин і клітинних структурах, а також про функціонально-метаболічному стані клітин і тканин при збереженні їх структури [Moglichkeiten und Grenzen ..., 1984]. В її арсеналі є безліч реакцій, що дозволяють виявити різні класи речовин: білки (реакція з дінітрофтор- бензолом), вуглеводи (ШИК-реакція), нуклеїнові кислоти (фарбування метиловим зеленим - піроніном), ліпіди (фарбування Суданом чорним В). Застосування гистохимического методу в багатьох випадках допомагає вирішити важку проблему диференційного діагнозу. Так, наприклад, позитивна забарвлення на слиз (муцин) підтверджує епітеліальну природу недиференційованої пухлини. Наявність же великої кількості глікогену в клітинах недиференційованої круглоклітинна пухлини кістки у дітей швидше говорить на користь саркоми Юінга, ніж ретікулосаркоми або метастатичної нейробластоми. Забарвлення на ретикулін допомагає виявити судинні новоутворення і т. Д. 

Тканеспеціфіческіе маркери пухлин

З розвитком методів імуногістохімії почалася нова ера в практиці гістологічного дослідження. Будучи високочутливими і специфічними, ці методи, які використовують комплекси антиген - антитіло, сприяло виявленню раніше не виявлявся клітинних компонентів, що дозволило знайти їм широке застосування в діагностиці пухлин людини. На зміну застосовувався довгий час иммунофлюоресцентного методу, що має ряд недоліків (необхідність спеціального обладнання, нестійкість флюоресценції), прийшли імуноферментні методи, серед яких найбільшого поширення отримав імунопероксидазний метод. Використання в якості ферменту пероксидази хрону обумовлено рядом переваг: фермент недорогой- його можна легко отримати в високоочищеної формі, що зменшує можливість забруднення- він стабільний і залишається в незміненому вигляді в процесі отримання, зберігання і використання-активність присутньої в невеликій кількості ендогенної пероксидази легко пригнічується .
Існує чотири основні методи пероксидазного фарбування, які можуть бути використані для виявлення клітинних антигенів: прямий, непрямий, ПАП-метод і авидин-біотіновий метод. Кожен з перерахованих методів має свої переваги і недоліки, які необхідно враховувати для найбільш ефективного його використання. Методика допускає використання кріостатних зрізів, мазків, відбитків, а також зазвичай проведеного і укладеного в парафін матеріалу. Остання обставина дає можливість проведення також і ретроспективних досліджень. Теоретично метод може виявити будь-антиген в тканини, якщо збережені антигенні детермінанти і є специфічні антитіла до цього антигену. Таким чином, можна визначити тип клітин, що продукують даний антиген в нормі і пухлини, рівень цього утвореного речовини, встановити тип клітин невідомого походження і визначити напрямок клітинної диференціювання.
В даний час імунопероксидазному методом за наявністю в клітинах того чи іншого білка можна не тільки встановити епітеліальну, мезенхімальних або лимфоидную природу пухлини (табл. 6), а й провести більш витончену діагностику, новоутворень в межах однієї групи (табл. 7).

ТАБЛИЦЯ 6. Маркери пухлин різної тканинної природи

Останнім часом для підвищення специфічності імунологічних реакцій на тканинних зрізах використовують моноклональні антитіла. Кожна молекула антигену містить кілька характерних антигенних детермінант. При попаданні в організм антиген викликає вироблення антитіл В-лімфоцитами, причому одна У-клітина може утворювати антитіла тільки проти однієї детермінанти. Таким чином, антитіла, що виробляються різними По-клітинами на різні детермінанти антигену, називаються поліклональними. Зараз стало можливим отримувати антитіла на певну антигенну детермінанту. Так як ці антитіла виробляються В-клітинами певної лінії (названої клоном), вони отримали назву моноклональних.
Вельми перспективним для вирішення завдань точної диференціальної діагностики, визначення гістогенезу пухлини і вироблення морфологічних критеріїв злоякісності є поєднання методів іммуноморфологіі і електронної мікроскопії.

ТАБЛИЦЯ 7. Маркери різних типів пухлин неепітеліальних природи