Принципи рентгенологічного дослідження в дитячій онкології - загальна онкологія
Загальні принципи рентгенологічного дослідження У ДИТЯЧІЙ ОНКОЛОГІЇ
Оскільки будь-який опромінення не є байдужим для організму дитини, рентгенологічне дослідження дітей повинно бути строго обґрунтованим, при цьому питома вага просвічування слід звести до мінімуму і виробляти лише необхідне для клінічних цілей число знімків. Скорочення кількості виконуваних знімків може бути досягнуто за рахунок максимального підвищення їх інформативності.
Велика роль в рентгенологічному дослідженні дитини належить оглядовим знімкам. Так, на рентгенограмах грудної клітини, які виконуються обов`язково в 2 проекціях, повинні бути доступні аналізу структури легких і середостіння, грудний відділ хребта, ребра і кістки плечового пояса, поддіафрагмальние відділи черевної порожнини, а на знімках черевної порожнини - зображення нирок, печінки, селезінки, контури поперекових м`язів, попереково-крижовий відділ хребта, таз, проксимальні відділи стегнових кісток, розподіл газу в шлунку і петлях кишечника і т. д.
Серед додаткових методик (без використання штучного контрастування) провідне місце займає томографія. В першу чергу вона застосовується для уточнення стану внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Крім того, пошарові знімки дозволяють краще уявити структуру і контури деструктивного вогнища в кістки, отримати додаткову інформацію про пухлини м`яких тканин кінцівок та тулуба, новоутворень носоглотки і придаткових пазух і ін.
У групі методик штучного контрастування найширше застосування знайшла внутрішньовенна урографія, яка, по суті, є основним способом діагностики пухлин нирок та заочеревинного простору. Велике значення для отримання якісних знімків має достатню кількість введеного трехйодістого препарату (верографія, урографії та ін.), Зокрема навіть дітям молодшого віку слід вводити не менше 20 мл розчину. Обов`язковою слід також вважати виробництво знімка на 1-й хвилині після ін`єкції, а також бічний рентгенограми, завершальній дослідження.
Лімфографія в даний час вважається обов`язковою методикою для оцінки стану заочеревинних лімфатичних вузлів. Як контрастної речовини можна використовувати вітчизняний йодоліпол з розрахунку 0,15 мл на 1 кг маси тіла дитини, який вводиться в попередньо оголені лімфатичні судини тилу обох стоп за допомогою автоматичного ін`єктора. Першу рентгенограму необхідно виконувати відразу після закінчення введення контрастного речовини (для реєстрації заповнених лімфатичних судин обох колекторів), а на 3-ю добу - лімфаденограмми в задній, бічний і косих проекціях.
Дослідження шлунково-кишкового тракту у дітей має деякі особливості в порівнянні з дорослими. До перорального прийому суспензії барію сульфату доводиться вдаватися в основному для контрастування тонкої кишки, оскільки епітеліальні пухлини шлунка виключно рідкісні. Рентгенограми черевної порожнини виконуються через кожні півгодини протягом 2 1/2 - 3 ч, по крайней мере до початку заповнення сліпої кишки.
Іригоскопія дітям молодшого віку проводиться за допомогою спринцівки, а 3 -4-річного віку - апаратом Боброва. Товсту кишку легше заповнювати в положенні хворого на животі. Введення суспензії барію сульфату закінчують при заповненні термінального відділу клубової кишки. Після спорожнення кишечника виробляють рентгенограми для вивчення рельєфу слизової оболонки. Якщо необхідно, то дослідження закінчують введенням повітря. Знімки роблять у задній, бічний і атипових косих проекціях.
Ангіографія у дітей виконується переважно шляхом черезшкірної пункції і катетеризації стегнової артерії нижче пахової зв`язки. Доцільна лише серійна ангіографія. Необхідність в ангіографії виникає зазвичай при підозрі на пухлину нирки, печінки, заочеревинного простору, надниркової залози (якщо звичайні методи дослідження не дали достатньої інформації).
