Санітарно-освітня робота - загальна онкологія
Відео: Порядок надання медичної допомоги населенню при онкологічних захворюваннях
Відео: Проміжні результати аудиту онкоцентру в Харкові
ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ І ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ санітарно-освітню роботу В БОРОТЬБІ із злоякісними новоутвореннями
Санітарно-освітня робота в СРСР має державний характер-в її організації та проведенні беруть участь багато державних установ, в першу чергу медичні. Вона планується і субсидується державою. Разом з тим санітарна освіта в Радянському Союзі є однією з громадських функцій: до цієї роботи залучаються професійні спілки, громадські організації і громадські активісти з населення.
Найважливіша принципова особливість організації санітарної освіти в СРСР полягає в обов`язковості цієї роботи для всієї мережі медичних установ-всі медичні працівники щомісячно виділяють для проведення лекцій і бесід 4 ч свого робочого часу.
Загальне керівництво санітарною освітою здійснює МОЗ СРСР, а науковим і методичним центром є ВНДІ медичних проблем формування здорового способу життя населення МОЗ СРСР, який безпосередньо пов`язаний з усіма Будинками санітарної освіти країни.
Основним завданням Будинків санітарної освіти є організація на території, що обслуговується роботи силами і засобами місцевих медичних установ та центрів культури санітарної освіти.
Питанням організації протиракової боротьби, як питанням державним, Радянський уряд приділяє дуже велику увагу, і в системі всіх протиракових заходів санітарно-просвітня робота відіграє важливу роль. Незнання населенням ранніх ознак раку і зневажливе ставлення до свого здоров`я є однією з найбільш частих причин втрати часу для лікування, що приводить до запущеним форм злоякісних пухлин.
Розвиток протиракової пропаганди в нашій країні має свою історію. До Великої Жовтневої соціалістичної революції протиракової пропаганди серед населення практично не існувало. Виняток становив рак жіночих статевих органів. Перший проект організації боротьби з раком був запропонований 22. 02. 1907 року в Петербурзі на засіданні акушерсько-гінекологічного товариства і стосувався виключно раку жіночих статевих органів. У проекті обговорювалися організація популярних лекцій та бесід, видання науково-популярної літератури про гігієну жінок, профілактиці жіночих хвороб і гінекологічного раку. Ставилося питання про відкриття в місті достатнього числа гінекологічних консультацій, і ракових в тому числі, про заснування ракового інституту. Тут же наголошувалося на необхідності привернути увагу лікарського світу до спільної боротьби з раковими захворюваннями.
Через рік (04. 03. 1908 г.) в реєстр товариств Санкт-Петербурга за № 229 було внесено суспільство боротьби з раковими захворюваннями, в статуті якого було сказано, що цілями його діяльності є зменшення кількості запущених випадків злоякісних новоутворень, вивчення причин прояви раку , лікування і догляд за раковими хворими. Найближча практичне завдання суспільства полягала в здійсненні заходів, вироблених акушерсько-гінекологічним суспільством, по «організації боротьби з раком гінекологічної області».
З ініціативи зазначеного товариства та з його допомогою проводилася популяризація відомостей про рак в гінекологічних секціях народних університетів. Там влаштовувалися популярні лекції, читання та бесіди «по лікуванню жіночого організму і профілактики жіночих хвороб взагалі, і зокрема про рак гінекологічної області».
Однак робота цієї секції, як видно зі звіту виконавчого комітету товариства, була «вкрай непродуктивна». Слід зауважити, що коло діяльності товариства замкнулося лише на Петербурзі. Але з травня 1909 р воно стало називатися «Всеросійським суспільством боротьби з раковими захворюваннями» і отримало можливість залучити до своєї діяльності периферійні медичні товариства з метою поліпшення лікувальної допомоги раковим хворим на периферії.
Н. Н. Петров, покладаючи на зазначене товариство великі надії, писав у той час: «Популярні брошури, лекції, спеціальні амбулаторії, безкоштовні лабораторії для дослідження, на зразок заснованих нашим Товариством в Петербурзі, можуть принести для лікування ракових хворих серйозну користь».
Що стосується іншого пункту статуту товариства, а саме видання і поширення популярних брошур і гігієнічних листків про рак (малися на увазі тільки гінекологічні форми його), то, щоб віддрукувати їх у кількості 25 000 примірників, знадобилося цілих 3 роки. Інших локалізацій раку освітні цілі не торкалися.
На I Всеросійському з`їзді по боротьбі з раковими захворюваннями був запропонований статут товариства, яке стало називатися «Всеросійський союз для вивчення раку та боротьби з ним». Одним з пунктів статуту була широка популяризація відомостей про злоякісні новоутворення в цілях найбільш раннього розпізнавання та своєчасного лікування їх, організація для цього популярних лекцій, видання спеціальних брошур, відозв, листівок. Але в зв`язку з початком першої світової війни задуманим планам не вдалося здійснитися.
Лише після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в розвитку охорони здоров`я провідним став принцип: «без санітарної освіти немає і не може бути радянської медицини». Перше в світі соціалістичну державу створило першу в світі організовану боротьбу проти раку, а також загальнодоступну і безкоштовну допомогу онкологічним хворим.
Після проведеного в 1925 р Народним комісаріатом охорони здоров`я СРСР першого наради з питань організації онкологічної допомоги населенню та протиракової пропаганди в Ленінграді почалася широка популяризація онкологічних знань і особливо питань профілактики злоякісних пухлин під керівництвом і з особистою участю ведучого онколога країни проф. Н. Н. Петрова, а також основних співробітників щойно створеного Ленінградського інституту онкології (А. І. Серебров, А. І. Раков, С. А. Холдинг, В. П. Тобілевич і ін.). У 1939 р співробітниками інституту було видано спеціальний «протираковий» номер популярного журналу «Гігієна та санітарія робочої і селянської родини» тиражем 70000 примірників, а сам Н. Н. Петров опублікував за 1926- 1930 р. більше 30 пам`яток і статей для населення.
Доступні за викладом для непідготовленого читача статті містили наукові дані щодо попередження виникнення злоякісних новоутворень. Незважаючи на те, що деякі з них вийшли в світ понад 60 років тому і в даний час стали вже бібліографічною рідкістю, їх слід рекомендувати як методичний посібник всім, хто займається пропагандою онкологічних знань. З простотою і яскравістю, властивої перу Н. Н. Петрова, в них наведені клінічні та експериментальні дослідження і вказані шляхи профілактики злоякісних пухлин.
Позитивне значення в інтенсифікації протиракової санітарно-освітньої роботи в СРСР мали проведені по всій країні «тижні по боротьбі з раком», досвід організації яких був використаний в подальшому і в міжнародному масштабі.
Особливо знаменною подією в розвитку протиракової боротьби з`явився I Всесоюзний з`їзд онкологів, який відбувся в Харкові в 1931 г. В одному з провідних доповідей «Про організаційні основи боротьби із злоякісними новоутвореннями» була представлена на обговорення широка програма проведення санітарно-освітніх заходів і намічені конкретні шляхи втілення її в життя.
Постанова СНК від 09. 11. 34 р № 1135 «Про організацію боротьби з раковими захворюваннями» передбачало організацію протиракових установ в РРФСР, введення онкологічних стаціонарів і онкологічних пунктів при поліклініках, намічали шляху створення кадрів для цих установ, ставило питання про пропаганду серед населення знань про рак, про ранні його ознаках і необхідності раннього звернення до лікарів, намічали шляху єдиної системи обліку онкологічних хворих. У наказі по Наркомздоров`я РРФСР від 01. 06. 36 р № 573 пропонувалося відділам охорони здоров`я автономних республік, крайовим, обласним відділам охорони здоров`я виділити спеціальні асигнування на протиракові заходи, зміст онкологічної мережі і на видання популярної літератури по раку.
У 1938 р в наказі по Наркомздоров`я РРФСР № 345 відзначалися вже деякі зрушення в справі організації боротьби із злоякісними пухлинами, а разом з тим зверталася увага на недоліки в пропаганді серед населення знань про рак і ранніх його ознаках.
Але офіційних документів передувала велика робота по протиракової пропаганди в Ленінграді, Москві, Харкові, Києві, Баку, Одесі та інших містах, де були створені інститути онкологічного і рентгенорадіологічного профілю або онкологічні відділення (клініки) при великих лікарнях. Співробітники знову організованих установ, а також існуючих периферійних медичних установ, проводили велику санітарно-освітню роботу, в тому числі і протиракову пропаганду.
В період Великої Вітчизняної війни онкологічна допомога населенню, як і протираковий пропаганда, помітно знизилася. Мережа онкологічних установ скоротилася, а в ряді областей була зовсім згорнута. Співробітники онкологічних диспансерів та інститутів в більшості своїй пішли на фронт, що негативно позначилося на ранньому виявленні онкологічних хворих і активному їх лікуванні. Особливо це стосувалося тимчасово окупованих районів країни.
Але вже під час Великої Вітчизняної війни було звернуто серйозну увагу на поліпшення онкологічної допомоги населенню. У листопаді 1944 р почалася підготовча робота, і в квітні 1945 р було видано постанову РНК СРСР № 935, а в травні цього ж року - наказ НКЗ СРСР № 323 «Про заходи щодо поліпшення онкологічної допомоги населенню».
Виданням зазначеної постанови почався другий етап в розвитку протиракової боротьби в СРСР, в основу якої було покладено принцип наближення спеціалізованої онкологічної допомоги безпосередньо до хворим - організація онкологічних диспансерів, онкологічних диспансерних відділень, онкологічних кабінетів у поліклініках.
Всією цією великою і важливою роботою керував МОЗ СРСР, направляючи докладні вказівки про проведення протиракової пропаганди: «Інструкція про санітарно-освітньої роботи онкологічного диспансеру» (1949) - службовий лист організаторам охорони здоров`я (1949) - наказ МОЗ СРСР № 19-М (1965) і ін. Були прочитані сотні тисяч популярних лекцій та проведено велику кількість бесід на онкологічні теми, які відвідали мільйони слухачів, стотисячним тиражами видавалися популярні брошури.
Поряд з позитивним впливом протиракової пропаганди щодо підвищення санітарної грамотності населення в області онкологічних знань, було виявлено і значні недоліки, що стосуються методики проведення цієї важливої і високополезний діяльності.
У деяких випадках недостатньо вміло проведені бесіди та лекції, а часом і популярні брошури давали зворотний ефект, породжували у аудиторії страх перед раком, панічний настрій, що у деяких осіб з лабільною нервовою системою викликало важкі ятрогенні страждання.
Тому, з сучасної точки зору, санітарно-просвітня робота повинна ґрунтуватися на тому положенні, що це щось складніше, ніж проста передача інформації, оскільки одних лише знань недостатньо для спонукання населення до дії (дотримання гігієнічних правил, звернення до лікаря з приводу ранніх симптомів захворювання або явка на профілактичний медичний огляд).
Сучасний етап розвитку протиракової пропаганди характеризується новими тенденціями. Ці тенденції відображають особисту відповідальність сучасної людини за стан свого здоров`я, охорону навколишнього середовища, ціннісну орієнтацію молоді за будь-які моменти, які можуть принести шкоду здоров`ю, порушити сприятливі умови життя людини. Області охорони здоров`я сьогодні розвивається на основі пропаганди здорового способу життя.
