Виділення груп високого ризику - загальна онкологія
Одним з найбільш перспективних шляхів обмеження контингентів населення, які підлягають профілактичному обстеженню, є виділення груп високого ризику захворювання на злоякісні новоутворення. До цих груп відносяться ті контингенти населення, серед яких в силу впливу ряду факторів (вікових, генетичних, професійних, побутових та впливу канцерогенних факторів зовнішнього середовища) небезпека виникнення і розвитку злоякісних новоутворень більше, ніж серед інших груп населення, де вплив цих факторів відсутній або невелика. Контингенти осіб з передпухлинними захворюваннями слід кваліфікувати як групи, де фактори ризику вже реалізувалися і привели до виникнення того чи іншого патологічного процесу. У зв`язку з цим одним з основних завдань масових профілактичних обстежень населення є своєчасне і по можливості найбільш раннє виявлення хворих з передпухлинними захворюваннями, які підлягають в подальшому диспансерному спостереженню. При формуванні груп високого ризику захворювання на злоякісні новоутворення слід враховувати такі фактори, як вік старше 40 років, стать, куріння, професійні шкідливості, що викликають збільшення частоти раку легкого- вплив діабету, гіпертензії, ожиріння, захворювань щитовидної залози і статевих органів, порушення дітородної і менструальної функції, генетична схильність - на захворюваність на рак ендометрія і молочної залози. У той же час для ряду локалізацій злоякісних новоутворень роль і значення чинників ризику в збільшенні частоти їх виникнення залишаються неуточненими. Недостатньо розроблені такі важливі питання, як вивчення акумуляції і синергізму дії кількох чинників ризику і тривалість експозиції, необхідна для реалізації ризику. Однією з невивчених проблем концепції факторів ризику, що ускладнюють їх практичне використання, є поняття «особистий ризик» кожного індивідуума, так як очевидно, що вплив факторів ризику аж ніяк не визначає захворюваність всіх осіб, схильних до їх впливу. Разом з тим представляється безсумнівним, що розробка і вивчення факторів ризику були дуже плідними і дозволили багато в чому на інший, більш досконалої, основі підійти до вирішення низки складних питань масової профілактики злоякісних новоутворень. Одночасно з пошуками шляхів формування контингентів для поглибленого обстеження на основі факторів ризику почали розроблятися і впроваджуватися різні лабораторно-інструментальні та рентгенологічні методи для обстеження великих контингентів населення, які повинні відповідати наступним параметрам: I) висока роздільна здатність метода- 2) технічна простота і швидкість його виробництва-3) атравматичность і безпеку методу для обследуемого- 4) придатність для виявлення пухлин основних локалізацій, які в загальній структурі захворюваності складають 75% - 5) економічна ефективність методу.
В даний час розроблено і впроваджено в практику охорони здоров`я ряд високоефективних методів, придатних при масовому скринінгу для відбору контингентів населення, які підлягають подальшому поглибленому обстеженню і лікуванню. Перш за все до них слід віднести цитологічний метод при масових обстеженнях жінок з метою виявлення пухлинних і передпухлинних захворювань жіночих статевих органів. Особливе значення має виявлення дисплазій, преинвазивного і микроинвазивного раку шийки та тіла матки, своєчасне лікування яких дає стійке багаторічна лікування і зберігає жінці не тільки працездатність, а й дітородну функцію. Широке застосування цитологічного методу дослідження в оглядових кабінетах і жіночих консультаціях дозволило знизити захворюваність на рак шийки матки в цілому по країні з 14,0 в 1970 р до 9,4 в 1985 р на 100000 населення. Подальше вдосконалення організаційних форм масових обстежень жінок, збільшення числа цитологічних лабораторій, число яких в даний час складає більше 200, впровадження в практику їх роботи напівавтоматичних систем для диференціальної діагностики цитологічних мазків дозволяють повністю вирішити проблему раннього виявлення раку шийки матки та його стійкого клінічного лікування.
Так само встановлені можливість і перспективність використання крупнокадровой флюорографії для раннього виявлення раку легкого. Наказами МОЗ СРСР № 595 від 16.04.72 р, № 747 від 07,09.72 р, інструкцією МОЗ СРСР № 1142 «а» від 27.12.73 р в СРСР передбачено обов`язкове флюорографічне обстеження всього дорослого населення не рідше одного разу на два року, а також флюорографічне дослідження органів грудної порожнини всім особам, вперше звернулися в лікувально-профілактичний заклад в поточному році. У середньому при флюорографії виявляється 25 - 30% від загального числа хворих з вперше встановленим діагнозом злоякісного новоутворення легенів (0,1-0,6 на 1000 обстежених всіх вікових груп, або 0,4-1,2 на 1000 обстежених у віці 40 років і старше). Перевагою флюорографії (поряд з економічністю і простотою виробництва) є та обставина, що з її допомогою вдається виявити безсимптомно протікає рак легені і підвищити його Виявлення з 1,0 до 2,3 на 1000 оглянутих [Вагнер Р. І., Барчук А. С ., 1985]. За даними Л. М. Портного і співавт. (1974), з числа хворих, виявлених на флюорографії, радикально оперовані 60,9%, тоді як серед хворих, які звернулися до поліклініки, операбельность склала всього 28,6%. Слід зазначити, що резерви флюорографічного методу дослідження для виявлення раку легенів не вичерпані. Подальша розробка семіотики раку легкого при флюорографії, навчання рентгенологів читання флюорограмм, вдосконалення апаратури, безсумнівно, дозволять поліпшити показники виявлення раку легкого. Досвід роботи НДІ онкології ім. проф. Н. Н. Петрова показав високу результативність консультативних комісій, що складаються з фтизіатра, онколога і рентгенолога, в завдання яких входить огляд осіб, у яких на флюорограма при профілактичних оглядах виявлено патологічні тіні, підозрілі на рак легені або туберкульоз. Робота комісії повинна бути забезпечена можливістю виконання необхідного рентгенологічного (рентгено-та томографії), а іноді і бронхоендоскопіческого обстеження легенів і цитологічного дослідження мокротиння, а також правом прямого направлення хворого в спеціалізований стаціонар для проведення дообстеження та лікування. Пульмонологические комісії повинні створюватися на базі спеціалізованої установи (міські та обласні протитуберкульозні і онкологічні диспансери, торакальні клініки або досить оснащені районні поліклініки), що має пульмонологічний орієнтацію, в середньому з розрахунку 1 комісія на 1 млн. Населення, але не менше ніж 1 комісія в кожній адміністративної території. Поряд з широким використанням профілактичної флюорографії для виявлення ранніх форм центрального раку легені може бути рекомендований високоефективний метод цитологічного дослідження мокротиння. Цитологічні критерії для розпізнавання ранніх форм раку легенів і реактивних змін бронхіального епітелію досить розроблені. Цитологічне дослідження мокротиння в ряді випадків дозволяє виявити рентгенологічно негативні форми центрального раку легені.
Незважаючи на те, що злоякісні новоутворення молочних залоз відносяться до зовнішніх локалізацій і більшість з них може бути виявлено при пальпації, велика частина пухлин цієї локалізації виявляється на досить пізній (II -III) стадії розвитку. За даними Всесоюзного мамографічного центру [Мазурін В. Н. та ін .. 1985], середній розмір пухлини, яка виникає при клінічному огляді, - 3 - 3,5 см, при щомісячному правильному самообстеженні - 1,5 - 2 см, при мамографічному дослідженні -0,5-1 см. На досить високу ефективність широкого впровадження серед населення «програми самообстеження молочних залоз» вказують М. Boyle і співавт. (1981), W. Seiler і співавт. (1981), Ю. С. Сидоренко і співавт. (1983) та ін. Однак виявлення ранніх форм раку не може грунтуватися тільки на огляді молочних залоз і вимагає використання досить надійних і широко доступних інструментально-лабораторних методів дослідження. Для формування груп високого ризику захворювання на рак молочних залоз серед жінок можуть бути використані встановлені фактори ризику і термографія [Святухіна Е. С., 1981- Heim G. et al., 1981- Brown J., 1981]. За даними В. Н. Мазурина і співавт. (1985), за допомогою термографії при масовому профілактичному огляді відбирається 32% жінок, які потребують надалі дообстеження. Значно більш надійним і інформативним є використання мамографії як на першому етапі масового обстеження жінок, так і при дообстеження сформованих груп ризику. На думку Г. А. Ушакова і співавт. (1985), жінкам від 35 до 50 років мамографію слід проводити 1 раз в 3 роки, після 50 років - 1 раз в 2 роки. При цьому в 13% випадків при операції пальпуються утворень в молочних залозах був встановлений рак, а при вузлуватих формах кістозно-фіброзної мастопатії рак був виявлений в 0,4% випадків. В даний час мамографія практично є єдиним методом, за допомогою якого можна виявити мінімальні, доклінічні форми раку молочної залози. Так, за даними Y. Anderson (1981), виявлена за допомогою мамографії пухлина молочної залози в 55% була близько 1 мм. Отримана пацієнтом доза опромінення при використанні вітчизняного мамографа «Електроніка», який за всіма параметрами не поступається зарубіжним зразкам, мінімальна, і проведення навіть щорічного рентгенологічного обстеження у жінок 50 років і старше практично не представляє небезпеки. Певні складнощі суцільного мамографічного обстеження жінок можуть виникнути через обмежену пропускну можливості (15 - 20 обстежень за 1 зміну роботи рентгенологічного кабінету). Однак використання цього методу для дообстеження всіх жінок 40 років і старше, серед яких виявлені ущільнення в молочних залозах, цілком реально. За останні роки все більшої популярності і визнання отримує метод ехографії з комп`ютерною обробкою одержуваних даних. Роздільна здатність його досить велика, а абсолютна нешкідливість для пацієнта створює всі умови для широкого впровадження в практику. Схема дообстеження жінок, відібраних в процесі профілактичного огляду і мають ущільнення в молочних залозах, досить добре відпрацьована: це проведення мамографії, цілеспрямованої біопсії пункції з цитологічним дослідженням отриманого пунктату, за показаннями - трепанобиопсия з гістологічним дослідженням матеріалу, секторальна резекція з обов`язковим терміновим гістологічним вивченням препарату . Правильний вибір показань до проведення поглибленого обстеження та використання всіх перерахованих методів дозволяють діагностувати рак молочної залози на ранніх стадіях розвитку.
