Онкологічні захворювання, зумовлені діагностичними та терапевтичними впливами - загальна онкологія
Останнім часом все більше уваги стало приділятися, зокрема в онкологічному аспекті, віддалених наслідків застосування діагностичних процедур і терапевтичних впливів. Виник новий напрям в медичній науці, яке ряд авторів визначають як «ятрогенний» канцерогенез. Предметом його є вивчення можливості появи у людей пухлини в результаті лікування їх медикаментозними засобами і застосування іонізуючих випромінювань для діагностики і терапії.
У згадуваному вище переліку хімічних речовин з достовірністю доведеною (або доведеною з високим ступенем достовірності) здатність викликати злоякісні пухлини у людей наводяться багато препаратів медичного призначення. Ряд агентів, наведених в цьому переліку, можуть виступати як в якості виробничих канцерогенів, так і у вигляді лікарських засобів, дія яких пов`язана з канцерогенною небезпекою.
В одній з перших монографій, присвячених питанням «ятрогенного» канцерогенезу, наводиться близько 1000 випадків появи у людини пухлин відповідного походження [Schmahl D. et al., 1977]. Серед лікарських засобів, канцерогенну дію яких було помічено досить давно (ще на початку XIX ст.), Знаходиться миш`як. Було описано 226 випадків пухлин, в основному раку шкіри, в результаті застосування препарату миш`яку з лікувальною метою. Антибіотик хлорамфенікол, застосовуваний для лікування запальних процесів, викликав появу гострої лейкемії, в основному миелоидного типу.
В останні роки в зв`язку з широким застосуванням для лікування пухлин цитостатичних препаратів стали накопичуватися дані, що свідчать про їх канцерогенності для людини.
Найбільш часто при застосуванні алкилірующих препаратів, наприклад, циклофосфаміду, спостерігали лейкози. Багато дослідників спостерігали виникнення раку сечового міхура у хворих, які лікувалися хлорнафтізіном - 2- (біс) -хлоретіламінонафталіном. Цей препарат був синтезований на основі Р-нафтиламина, відомого канцерогенного агента, у багатьох випадках що був причиною професійного раку сечового міхура. Пухлини сечового міхура відзначалися і в разі застосування циклофосфаміду. Випадки індукції фібросарком і пухлин інших локалізацій спостерігали після застосування залізо-декстранового комплексу або похідних гідантоїну - препарату, що застосовується для лікування епілепсії.
Анальгетики, створені на основі фенацетину, викликали пухлини сечостатевих органів, фенілбутазон приводив до появи лейкозів.
Описано ряд випадків виникнення пухлин у потомства жінок, які лікувалися діетілстільбестрол або сінестрол. У дорослих жінок лікування естрогенами, в тому числі діетілстільбестрол, призводило до збільшення ризику появи у них раку ендометрія. Є також вказівки на те, що в результаті такої терапії збільшується ризик появи пухлин молочної залози. Відносно прогестинів і андрогенів переконливих доказів їх канцерогенної небезпеки немає, хоча тривала терапія андрогенами, мабуть, веде до збільшення ризику появи гепатоцелюлярних пухлин. Тривале застосування контрацептивних засобів може, мабуть, позначитися на підвищенні ризику появи цервікальної дисплазії і карциноми in situ, а також інвазивного раку шийки матки [Schmahl D. et al., 1977: IARC, 1979].
Відносно багатьох лікарських засобів поки не г переконливих доказів їх канцерогенної небезпеки для людини, хоча окремі спостереження такого роду є. До таких речовин відносяться гідразид ізонікотиновоїкислоти, використовуваної в хіміотерапії туберкульозу, гризеофульвін, гіоураціл, цикломат і ряд інших ліків [1ARC, 1981].
Добре відомо, що виникнення пухлин у людей може бути також наслідком застосування в діагностичних і терапевтичних цілях іонізуючого випромінювання. Так, введення в організм людей радіоактивних препаратів викликає в деяких випадках лейкози і пухлини в місцях депонування цих елементів. Радій і мезаторій, широко застосовувалися в минулому для лікування туберкульозу кісток і деяких інших захворювань, викликали остеосаркоми, саркоми м`яких тканин і пухлини параназальних синусів. Нуклід фосфору (32Р), який використовували для лікування поліцитемії, індукував лейкози. Торотраст, широко застосовувався при радіографії, індукував гемангіоендотеліома печінки.
Відомі також випадки онкологічних захворювань, обумовлених діагностичним і терапевтичним застосуванням peнтгеновского випромінювання.
В даному розділі мова йшла про найрізноманітніші онкологічних захворюваннях, походження яких зумовлено також дуже різними канцерогенними впливами. Однак є один загальний ознака, що об`єднує майже всі випадки професійних ракових захворювань і онкологічних захворювань, обумовлених діагностичними та терапевтичними впливами. Він полягає в тому, що практично у всіх цих випадках захворювань можна знайти достовірну причинний зв`язок з дією конкретних специфічних канцерогенних агентів. У переважній більшості випадків такими агентами є індивідуальні хімічні канцерогенні сполуки або конкретні джерела іонізуючого випромінювання. Значно рідше в якості канцерогенної фа до гора виступає продукт складного складу. Як правило, такими складними канцерогенними продуктами є продукти високотемпературної переробки і спалювання палива, бластомогенних початком яких є ПАУ. Лише порівняно недавно виявлені нові види професійних онкологічних захворювань робітників деяких галузей промисловості, наприклад взуттєвої і меблевої, ще не вдалося зв`язати з дією конкретних канцерогенних факторів, ймовірно, через недостатню їх вивченості.
Слід зазначити, що в ряді випадків вдається простежити відповідність між ступенем ризику онкологічної захворюваності та інтенсивністю контакту людини з канцерогенним агентом.
Такі особливості розглянутих тут випадків захворювань є наслідком в першу чергу того, що специфічні канцерогенні фактори діяли на відповідні групи людей у великих дозах з великою інтенсивністю. Тому їх бластомогенних ефект не піддавався занадто великим спотворює впливу модифікуючих факторів навколишнього середовища. Можна сказати, отже, що професійні пухлини і онкологічні захворювання, зумовлені деякими медичними впливами, є прямим результатом впливу на людей специфічних канцерогенних агентів навколишнього середовища, не спотвореним або лише в малому ступені спотвореним впливом модифікуючих факторів.
Інших прикладів настільки чистого прояви дії на людей специфічних канцерогенних чинників онкологія не знає.
Слід зазначити, однак, що принаймні в деяких випадках модифікують чинники впливають на бластомогенних ефект специфічних професійних канцерогенних агентів. На підтвердження цього можна навести приклад впливу куріння на канцерогенну дію азбесту. У кращих робочих азбестових підприємств ризик професійних онкологічних захворювань вище, ніж у некурящих. Тут канцерогенний фактор - куріння - виступає як модифікуючий канцерогенез фактора по відношенню до іншої канцерогенного агента - азбестового пилу.
